Пирій бессарабський
Пирій бессарабський[1][2][3] (Thinopyrum bessarabicum syn. Elytrygia bessarabica) — вид трав'янистих рослин родини тонконогові (Poaceae), поширений на південному сході Європи.
| Thinopyrum bessarabicum | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Однодольні (Monocotyledon) |
| Клада: | Комелініди (Commelinids) |
| Порядок: | Тонконогоцвіті (Poales) |
| Родина: | Злакові (Poaceae) |
| Підродина: | Мітлицевидні (Pooideae) |
| Рід: | Thinopyrum |
| Вид: | Thinopyrum bessarabicum (T. bessarabicum)
|
| Біноміальна назва | |
| Thinopyrum bessarabicum | |
| Синоніми | |
|
Agropyron bessarabicum Savul. & Rayss | |
Опис ред.
Багаторічна рослина 25–50 см заввишки. Кореневища коротко повзучі або відсутні. Стебла й вегетативні пагони, як правило, не опухлі біля основи. Листки щетиноподібно згорнуті, до 2 мм шириною. Язичок до 2.5 мм. Вісь колоса ламка, легко розпадається на окремі членики, на ребрах абсолютно гладка. Колосок 10–15(17) мм довжиною, 3–5-квітковий; колоскові луски різко асиметричні, кілюваті; нижні колоскові луски 9–12 мм довжиною[2][4].
Поширення ред.
Європа: Росія, Україна, Молдова, Румунія, Болгарія, Греція, європейська частина Туреччини[5].
В Україні зростає на приморських пісках і піщано-черепашкових наносах літоральної смуги Чорного та Азовського морів — на півдні Степу і в пд. Криму, рідко[2]. Входить у переліки видів, які перебувають під загрозою зникнення на територіях Запорізької, Одеської областей[3].
Джерела ред.
- ↑ Elytrygia bessarabica // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 436. (рос.)(укр.)
- ↑ а б Андрієнко Т.Л., Перегрим М.М. (уклад.). Офіційні переліки регіонально рідкісних рослин адміністративних територій України (довідкове видання). — Київ : Альтерпрес, 2012. — 148 с. — ISBN 978-966-542-512-0.
- ↑ Elymus farctus. Türkiyebitkileri.com. Процитовано 15.05.2021. (англ.)
- ↑ The Euro+Med PlantBase. Процитовано 30.03.2018. (англ.)
|
Це незавершена стаття про злакові. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |