Відкрити головне меню

Олександр Миколайович Пілянкевич
Pylyankevych.gif
Народився 16 березня 1933(1933-03-16)
Коростень
Помер 13 листопада 1989(1989-11-13) (56 років)
Київ
Поховання Байкове кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Alma mater Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»
Сфера інтересів матеріалознавство
Заклад Інститут проблем матеріалознавства АН УРСР
Посада завідувач відділу, заступник директора з наукової роботи
Вчене звання професор, член-кореспондент АН УРСР
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник Францевич Іван Микитович
Член НАН України
Нагороди премія імені І. М. Францевича

Олександр Миколайович Пілянкевич (16 березня 1933, Коростень — 13 листопада 1989, Київ) — український матеріалознавець, доктор фізико-математичних наук (з 1972 року), професор1973 року), член-кореспондент АН УРСР2 квітня 1976 року), лауреат премії імені І. М. Францевича (1989).

БіографіяРедагувати

Народився 16 березня 1933 року в місті Коростені (тепер Житомирської області) в сім'ї військовослужбовця. В 1950 році, після закінчення київської школи № 77 поступив в Київський політехнічний інститут, який з відзнакою закінчив в 1955 році і почав працювати в Інституті металокераміки і спеціальних сплавів АН УРСР інженером, молодшим, старшим науковим співробітником, а з 1968 року і до кінця свого життя — завідувачем відділу і заступником директора інституту з наукової роботи.

 
Могила Олександра Пилянкевича

Помер 13 листопада 1989 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі.

Наукова і педагогічна діяльністьРедагувати

Основні наукової праці присвячені електронній мікроскопії та її застосуванню у вивченні тугоплавких матеріалів. Розробив теорію формування зображення в електронному мікроскопі, дослідив реальну структуру модифікацій нітриду бора, брав участь в створені нового надтвердого інструментального матеріалу — «гексаніту», виступав з науковими доповідями на всесоюзних і міжнародних конференціях в Італії, США та інших країнах, вів велику науково-педагогічну роботу, читав розроблені ним курси лекцій в Київському державному університеті імені Т. Г. Шевченка, здійснював наукове керівництво аспірантами, був членом багатьох наукових товариств.

Автор понад 400 наукових робіт, багатьох монографій, в тому числі:

  • «Просвечивающая электронная микроскопия» (1975);
  • «Электронные микроскопы» (1976);
  • «Анодные описные покрытия на легких сплавах» (1977);
  • «Фазовые превращения в углероде и нитраде бора» (1979) та інші.

ДжерелаРедагувати