Францевич Іван Микитович

Іва́н Мики́тович Фра́нцевич (* 1905, Полтава — † 1985, Київ) — радянський фізико-хімік і матеріалознавець. Засновник першого у світі академічного Інституту металокераміки і спеціальних сплавів, згодом Інститут проблем матеріалознавства, який має його ім'я. Академік АН України.

Іван Микитович Францевич
Народився 3 серпня 1905(1905-08-03)
Полтава
Помер 14 лютого 1985(1985-02-14) (79 років)
Київ
Поховання Байкове кладовище
Країна  Російська імперія
 СРСР
Національність українець
Діяльність винахідник
Alma mater Харківський університет
Галузь фізична хімія, матеріалознавство
Заклад Київський університет,Інститут проблем матеріалознавства
Вчене звання професор, академік НАН України
Відомі учні О. М. Пилянкевич, Г. Г. Гнесін, М. Д. Глинчук, О. В. Курдюмов; Р. Ф. Войтович, В. О. Лавренко, Л. М. Ягупольська; Є. О. Жураковський, С. М. Зубкова, А. В. Бочко, В. В. Лукович; І. Д. Радомисельський, Д. М. Карпинос, М. Д. Смолін, Г. Г. Карюк, Л. Й. Тучинський, Ю. Л. Пилиповський, Г. І. Саввакін, Р. В. Мінакова
Членство НАН України
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Трудового Червоного Прапора медаль «За трудову доблесть» медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «У пам'ять 1500-річчя Києва»
Сталінська премія 3-го ступеня Сталінська премія Державна премія Української РСР у галузі науки і техніки Заслужений діяч науки і техніки Української РСР

Біографічні відомості ред.

 
Пам'ятний знак у Полтаві.

У 1929 році закінчив одночасно хімічний і фізико-математичний факультети Харківського інституту народної освіти (сьогодні Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна), отримав спеціальність фізико-хіміка — металознавця.

У 1929—1941 роках працював в Українському науково-дослідному інституті металів, Інституті чорної металургії АН УРСР (з 1939 року — заступником директора).

Одночасно з 1930 р. викладав у Харківському університеті.

У 1934 році молодому вченому було надано звання професора фізичної хімії і він був обраний членом-кореспондентом АН УРСР.

У 1945—1957 роках Іван Микитович працював завідувачем кафедри Київського університету.

З 1952 по 1955 рік він керівник самостійної Лабораторії спеціальних сплавів АН УРСР, а з 1955 по 1964 — директор створеного на базі лабораторії Інституту металокераміки і спеціальних сплавів АН УРСР, що в 1964 році отримав назву Інституту проблем матеріалознавства.

З 1973 р. І. М. Францевич — завідувач відділу цього інституту.

Вже у віці 29 років Івану Микитовичу було надано звання професора фізичної хімії і тоді ж його обрали членом-кореспондентом АН УРСР.

Дійсний член АН УРСР (з 1961).

Францевич Леонід Іванович (*3 жовтня 1935) — син, член-кореспондент НАН України.

Праці ред.

Наукові праці Францевича присвячені створенню матеріалів, що відзначаються високою вогнетривкістю електроерозійною стійкістю, міцністю та зносостійкістю, і призначених для праці в особливо складних умовах.

Одержані вченим результати досліджень узагальнені та викладені більш як у 600 наукових статей, опублікованих у провідних вітчизняних та закордонних журналах і у 20 монографіях, зафіксовані у кількох десятках авторських свідоцтв на винаходи і 14 патентах, що досі не втратили свого значення.

Проблематика досліджень ред.

Іван Францевич зробив внесок у дослідження багатьох актуальних проблем сучасного матеріалознавства, який став основою для створення цілої низки нових технологій і матеріалів, що їх гостро потребували різні галузі промисловості.

Нагороди ред.

Див. також ред.

Джерела та література ред.

Література ред.

Посилання ред.