Вікіпедія

Петченко Олександр Матвійович

український фізик
Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Петченко Олександр Матвійович (нар. 20 січня 1939 р., с. Леськине, Ворошиловградська обл.) — фахівець у галузі фізики твердого тіла і фізичної акустики, розробник комплексу високопрецизійної вимірювальної техніки і новітніх фізичних експериментальних технологій для всебічного проведення акустичної спектроскопії кристалів і термоактиваційного аналізу рухливості дислокацій в квазіпружній і пластичній області деформацій, доктор фізико-математичних наук (1992 р.)[1], професор кафедри фізики ХІІМГ (1993 р.), завідувач кафедри фізики ХДАМГ (2000 р.)[1], заслужений професор ХНУМГ ім. О. М. Бекетова (2016 р.).

Олександр Матвійович Петченко
Народився20 січня 1939(1939-01-20) (85 років)
Леськине, Антрацитівський район, Ворошиловградська область, Українська РСР, СРСР
КраїнаСРСР СРСР→Україна Україна
Діяльністьфізик, викладач університету
Alma materХНУ ім. В. Н. Каразіна
Галузьекспериментальна фізика
ЗакладХарківський національний університет міського господарства ім. О. М. Бекетова
Науковий ступіньдоктор фізико-математичних наук (1992)
Відомий завдяки:фундаментальним дослідженням квантових механізмів фонон-дислокаційних взаємодій; дисперсії швидкості пружних хвиль УВЧ — діапазону; резонансних і релаксаційних дислокаційних явищ; динамічного гальмування дислокацій елементарними збудженнями, зокрема фононами; процесів скидоутворення в кристалах, термоактиваційних явищ, радіаційних дефектів тощо; завідувач кафедри фізики ХНУМГ ім. О. М. Бекетова

Біографія

ред.

Народився Олександр Матвійович 20 січня 1939 р. у селі Леськине Ворошиловградської області[2].

У 1957 р. закінчив середню школу.

1957—1959 рр. — отримав першу професію — «механік по ремонту промислового устаткування» (лекальник 5-го розряду) у технічному училищі[3] міста Красний Луч Луганської області.

1959—1961 рр. — військова служба у Харківській артилерійській радіотехнічній академії імені Л. О. Говорова, де став фахівцем з практичної радіоелектроніки[3].

1962—1967 рр. — студент фізичного факультету ХДУ імені О. М. Горького[3] (сьогодні — ХНУ ім. В. Н. Каразіна).

1968—1970 рр. — стажист-дослідник в Інституті біофізики АН СРСР в лабораторії відомого вченого кристалографа проф. О. І. Китайгородського; спеціалізоване конструкторське бюро (СКБ) біологічного приладобудування АН СРСР[3].

1970—1973 рр. — аспірант кафедри фізики твердого тіла ХДУ ім. О. М. Горького під керівництвом відомого фізика проф. В. І. Старцева[3].

1973—1975 рр. — старший науковий співробітник кафедри фізики твердого тіла ХДУ ім. О. М. Горького.

1975 р. — захистив кандидатську дисертацію «Дослідження коефіцієнта гальмування дислокацій в монокристалах KCL і LiF методом внутрішнього тертя».

1976 р. — розпочав науково-викладацьку діяльність на кафедрі фізики на посадах: асистента, старшого викладача, доцента в ХІІКБ (сьогодні — ХНУМГ ім. О. М. Бекетова)[3].

1983 р. — присвоєно вчене звання доцента кафедри фізики ХІІКБ; водночас була створена наукова лабораторія «Акустичної спектроскопії»[3], яка розміщалась на базі Харківської артилерійської радіотехнічної академії імені Л. О Говорова.

1992 р. — захистив докторську дисертацію «Фізичні закономірності динамічних і релаксаційних процессів в акустичних кристалах» отримамавши диплом доктора фізико-математичних наук.

1993 р. — професор кафедри фізики ХІІМГ (сьогодні — ХНУМГ ім. О. М. Бекетова).

1997 р. — отримав Certificate of Recognition of The Marquis Who's Who Publications Board (USA)[4].

Із 2000 р. — завідувач кафедри фізики ХДАМГ (сьогодні — ХНУМГ ім. О. М. Бекетова).

2005 р. — нагороджений Дипломом переможця обласного конкурсу «Вища школа Харківщини — кращі імена» в номінації «Викладач фундаментальних дисциплін»[4].

2013 р. — отримав подяку Харківського міського голови за багаторічну сумлінну працю, особистий внесок у підготовку висококваліфікованих спеціалістів і наукових кадрів, плідну науково-педагогічну діяльність.

2016 р. — присвоєно почесне звання «Заслужений професор ХНУМГ ім. О. М. Бекетова».

2017 р. — отримав Почесну грамоту виконкому Харківської міської ради за сумлінну і плідну працю, високий професіоналізм.

2019 р. — отримав Сертифікат Національної академії наук України про занесення до видання «Золотий фонд нації. Науково-освітній потенціал України».

Педагогічна діяльність

ред.

Після захисту кандидатської дисертації О. М. Петченко розпочав науково-викладацьку діяльність на кафедрі фізики на посадах: асистента, старшого викладача, доцента Харківського інституту інженерів комунального будівництва (ХНУМГ ім. О. М. Бекетова). Олександр Матвійович керував підготовкою і розробкою лабораторного обладнання «Фізичного практикуму», що допомогало студентам отримувати табличні значення фундаментальних фізичних величин. Ним було створено 14 оригінальних установок для лабораторії «Механіка»[1], а також розроблено і суттєво модернізовано ще 30 лабораторних установок для лабораторій: «Молекулярної фізики», «Електромагнетизму» та «Оптики»[4].

Викладачі кафедри фізики на чолі з Олександром Матвійовичем проводять всеукраїнські студентські олімпіади, готують зі студентами наукові доповіді до участі у наукових конференціях з актуальних питань фізики. Переможцями всеукраїнської студентської олімпіади стали 6 студентів факультету Електропостачання та освітлення міст (ЕОМ), Інженерної екології міст (ІЕМ), Містобудівельного (МБ) факультету; призерами всеукраїнської студентської олімпіади з навчальної дисципліни «Фізика» стали 9 студентів факультетів ЕОМ, ІЕМ, МБ, Електротранспорту (ЕТ), Транспортних систем і технологій (ТСТ)[4].

За роки викладацької роботи О. М. Петченком було підготовлено 25 науково-методичних і 55 навчально-методичних праць.

Наукова діяльність

ред.

Наукові інтереси Олександра Матвійовича Петченка відносяться до фундаментальних експериментальних досліджень квантових механізмів фонон-дислокаційних взаємодій; ефектів дисперсії швидкості пружних хвиль УВЧ-діапазону; резонансних і релаксаційних дислокаційних явищ; квантових процесів скидоутворення в кристалах, термоактиваційних явищ; а також ефектів, що виникають при зміні дислокаційної структури, температури, деформації і радіаційних дефектів на поведінку задемпфованого дислокаційного резонансу в діапазоні частот 7,5–247,5 МГц. Проф. О. М. Петченко є розробником комплексу високопрецизійної вимірювальної техніки і новітніх фізичних експериментальних технологій, необхідних для всебічного проведення акустичної спектроскопії кристалів і термоактиваційного аналізу рухливості дислокацій в квазіпружній і пластичній області деформацій[4]. Ці дослідні дані, отримані О. М. Петченком, стали основою для ретельної перевірки правильності багатьох фізичних теорій, що описують зазначені процеси. Його статті надруковані в журналах, які індексуються у наукометричних базах Scopus і Web of Science.

Публікації

ред.

Петченко О. М. — автор та співавтор понад 260 наукових праць, серед яких: навчальних посібників — 5;

навчально-методичних видань та конспектів лекцій — 75;

наукових статей та тез доповідей — 177;

із них 22 статті в Scopus і 28 в Web of Science.

Його ім'я занесене до книг про видатні постаті сучасності:

1. «Who's Who in the World», New Providence. USA, 14 Edition, 1997, p. 1132[4].

2. «2000 Outstanding People of the 20 th Century», International Biografical Centre, Cambridge, England, 1998, p. 190[4].

3. «Who's Who in the World», New Providence. USA, 16 Edition, 1999, p. 1260[4].

4. «Науковці України — еліта держави» (Україна, Київ, 2014 р., Кн. 3, С. 228)[3].

5. «Золотий фонд нації. Українці: творчість, інновації, інвестиції» (Україна, Київ, 2019 р., С. 82).

Нагороди

ред.
  • Заслужений професор ХНУМГ ім. О. М. Бекетова (2016 р.),
  • Certificate of Recognition of The Marquis Who's Who Publications Board (USA, 1997 р.),
  • сертифікат Національної академії наук України про занесення до видання «Золотий фонд нації.
  • Науково-освітній потенціал України» (2019 р.),
  • грамота Головного управління освіти і науки Харківської обласної державної адміністрації
  • Дипломом переможця обласного конкурсу «Вища школа Харківщини — кращі імена» в номінації «Викладач фундаментальних дисциплін» (2005 р.),
  • почесна грамота виконкому Харківської міської ради за сумлінну і плідну працю, високий професіоналізм, вагомий внесок у підготовку кваліфікованих фахівців і науково-педагогічних кадрів (2017 р.)

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в Петченко Олександр Матвійович // Харківська державна академія міського господарства / [редкол.: Т. П. Єлісеєва, О. Л. Рябченко, Н. П. Тріпутіна та ін. ; гол. ред. Г. В. Стадник]. — Харків: Золоті сторінки, 2002. — С. 146, 147, 148.
  2. ↑ Золотий фонд нації. Українці: творчість, інновації, інвестиції / [упоряд. В. В. Болгов]. — Київ: Українська конфедерація журналістів, 2019. — 408 с.: іл. портр. — (Україна. Європа. Світ.). — Зі змісту: Петченко Олександр Матвійович. — С. 82.
  3. ↑ а б в г д е ж и Науковці України — еліта держави / [автор-упоряд. Я. Білейчук ; керівник проекту Л. Білейчук ; редкол.: В. П. Шевченко, В. В. Скороход, Ю. Ф. Снєжкін та ін.]. — Київ: Вид-во Логос Україна, 2014. — Т. 3. — 300 с. — Зі змісту: Петченко Олександр Матвійович. — С. 228, фото.
  4. ↑ а б в г д е ж и Петченко Олександр Матвійович: професор // Харківський національний університет міського господарства ім. О. М. Бекетова: монографія / [ керівник вид. проекту В. М. Бабаєв ; редкол.: Л. М. Шутенко, Г. В. Стадник, Т. П. Єлісеєва та ін.]. — Харків: Золоті сторінки, 2012. — С. 325, 326, 328.

Посилання

ред.

Джерела

ред.
  • Petchenko A. M. // Who's Who in the World, New Providence. USA, 14 Edition, 1997, p. 1132.
  • Petchenko A. M. // 2000 Outstanding People of the 20 th Century", International Biografical Centre, Cambridge, England, 1998, p. 190.
  • Petchenko A. M. // Who's Who in the World, New Providence. USA, 16 Edition, 1999, p. 1260.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Петченко_Олександр_Матвійович