Петрус Бест
Петрус Вільгельмус Бест (нід. Petrus Wilhelmus Best; 19 січня 1881 — 13 березня 1960) — нідерландський генерал, був одним із засновників військової авіації в Нідерландах, командував протиповітряною обороною під час нападу Німеччини на Нідерланди у 1940 році.
| Петрус Бест | |
|---|---|
 | |
| Народився |
19 січня 1881[1] Амстердам, Нідерланди |
| Помер |
13 березня 1960[1] (79 років) Гаага, Нідерланди |
| Країна |
 Нідерланди |
| Діяльність | військовослужбовець |
| Учасник | Друга світова війна |
| Військове звання | генерал |
Біографія ред.
Петрус Бест був сином амстердамського художника Абрагама Беста та Анни Марії Елізабет Прінс. Його старший брат Брем Бест був відомим флейтистом. Навчався у Королівській військовій академії, після чого його призначили в званні другого лейтенанта до 2-го полку фортечної артилерії на лінії оборони Амстердама в 1902 році. У 1910 був відряджений до Вищої військової школи в Гаазі, а в 1918 переведений до Генерального штабу Військового міністерства. У жовтні 1930 року Бест отримав звання підполковника, після чого наступного місяця був призначений командувачем авіаційного департаменту Королівської армії Нідерландів. За підтримки Беста в 1935 році була створена Військова авіаційна інспекція. Він організував, щоб військові літаки більше не були зосереджені в одному місці, і покращив відбір і підготовку пілотів. Він також забезпечив модернізацію озброєння винищувачів.[2] Після служби в званні генерал-майора на посаді командувача 4-ї дивізії з 1937 року він був призначений у листопаді 1938 року за ініціативою міністра оборони Яннеса ван Дейка першим командувачем новоствореної Повітряної армії Нідерландів.[3] У жовтні 1939 року Петрус Бест отримав найвище військове звання — генерал-лейтенант.[4]
Під час битви за Гаагу 10 травня 1940 року було успішно використано протиповітряні батареї, які генерал Бест розмістив у Гофстаді та навколо нього. Загалом над Нідерландами могли збити понад триста німецьких бойових літаків.[5] Інші оборонні заходи, вжиті Бестом, також виявилися успішними. Частково через це спроба захопити уряд і королеву зненацька провалилася. Під час окупації Нідерландів Бест відмовився підписати декларацію про умовно-дострокове звільнення, в якій він повинен був пообіцяти умовно-достроковому звільненню свого офіцера утримуватися від дій проти Німецької імперії. Через це він був ув'язнений у таборі для військовополонених Шталаг поблизу Гоенштайна в тодішній Східній Пруссії, де було ув'язнено кількох нідерландських генералів, у тому числі головнокомандувача Генрі Вінкельмана. Пізніше групу старших офіцерів було переведено до Oflag VIII-E Johannisbrun поблизу Троппау в тодішніх Судетах. Восени 1941 року здоров'я Беста погіршилося до такої міри, що лікарі сказали йому, що він, ймовірно, не переживе зими. Тоді Бест все-таки підписав заяву про умовно-дострокове звільнення, після чого йому дозволили повернутися додому в жовтні того ж року.
Після звільнення Бест був частиною Комісії з притягнення до відповідальності військовополонених офіцерів. У 1945 році Бест був військовим членом Спеціального суду, який виніс смертний вирок коллабораціоністу Максу Блокзілу.[6] Бест також був членом суду, який виніс смертний вирок у справі проти лідера РНБО Антона Муссерта.[7] А в 1948 році він був військовим радником у Спеціальній касаційній раді, коли вона розглядала апеляцію нацистського лідера Ганса Альбіна Раутера.[8] У підсумку 12 січня 1949 року смертний вирок було підтверджено.
Примітки ред.
- ↑ а б в Petrus Wilhelmus Best — 2009.
- ↑ R. de Winter: Best, Petrus Wilhelmus (1881—1960), in Biografisch Woordenboek van Nederland, Huygens ING 12-11-2013
- ↑ Vliegwereld; populair geïllustreerd weekblad voor de luchtvaart: Wij vernamen, jrg 4, 1938, no 40, 03-11-1938, pagina 735, N.V. Uitgevers- en Drukkersbedrijf J.A. Boom, Haarlem 1938
- ↑ Algemeen Handelsblad: Staatscourant; Landmacht, 25-10-1939, pagina 7, Uitgeverij P. den Hengst en Zoon, Amsterdam 1939
- ↑ Arjen de Boer: Luchtverdediging door de jaren heen, in: Defensiekrant, 10-05-2017
- ↑ Amsterdamsch Dagblad: Doodstraf tegen Max Blokzijl geëist, 11-09-1945, pagina 1, Uitgeverij C.V. Amsterdamsch Dagblad, Amsterdam 1945
- ↑ Friesch Dagblad: Mussert voor het Hof, 28-11-1945, pagina 2, Uitgeverij Persvereeniging voor Friesland, Leeuwarden 1945
- ↑ Trouw: Als Rauter in cassatie terechtstaat, 13-07-1948, pagina 3, Uitgeverij Organisatie Trouw, 1948