П'єр II де Куртене
П'єр де Куртене (1155/1165 — 1219) — 3-й імператор Латинської імперії в 1216—1217 роках. П'єр I (як імператор Латинської імперії), П'єр II (як сеньйор Куртене).
П'єр де Куртене | |
---|---|
Pierre de Courtenay | |
![]() | |
Народився | 1155/1165 |
Помер |
1219 Епір, Греція |
Країна |
![]() |
Діяльність | правитель |
Знання мов | французька |
Титул | латинський імператор |
Термін | 1216—1217 роки |
Попередник | Генріх I Фландрський |
Наступник | Роберт де Куртене |
Рід | Куртене |
Батько | П'єр I де Куртене |
Мати | Єлизавета де Жуанвіль |
Брати, сестри | Alice of Courtenayd і Robert of Courtenay, Lord of Champignellesd |
У шлюбі з |
Агнеса де Невер Іоланда де Ено |
Діти | 4 сина і 9 доньок |
![]() | |
Життєпис
ред.Діяльність у Франції
ред.Походив з роду Куртене. Його дідом був Людовик VI, король Франції. Син сеньйора П'єра I де Куртене і Єлизавети де Жуанвіль. Народився між 1155 та 1165 роками. 1183 року втратив батька, ставши П'єром II, сеньйором Куртене. У 1184 році оженився на Агнесі I, графіні Невер. завдяки цьому шлюбу став розпоряджатися графствами Невер, Оксер і Тоннер. У 1190—1192 роках брав участь у Третьому хрестовому поході. Під час відсутності П'єра помирає його дружина.
У 1193 році оженився на доньці Бодуена V, графа Ено. У 1196 році вступив у конфлікт зі своїм шваргом Вільгельмом де Брієнном, що сплюндрував частину графства Оксем й взяв в облогу місто Везле. В свою чергу П'єр II зміцнив Оксер. Невдачі супротивника у спробі захопити ці міста призвела до замирення. У 1199 році васал Куртене — Ерве де Донзі — підступно захопив того у полон, відпустивши лише за згоду влаштувати шлюб своєї доньки Матильди (спадкоємиці графств Невер, Оксер і Тоннер) з Ерве де Донзі. Після шлюбу передав Донзі графство Невер.
У протистояння Капетингів і Плантагенетів підтримав перших. Був вірним прихильником французького короля Філіппа II Августа. У 1209 і 1211 роках брав участь в Альбігойських хрестових походах. У 1212 році після смерті Філіппа I де Ено, його володіння успадкувала дружина де Куртене — Іоланда. Сам П'єр II призначив регентом графства Ено свого старшого сина Філіппа. У 1214 році відзначився у битві під Бувіном, де імператор Священної Римської імперії Оттон IV, союзник Англії, зазнав поразки.
Імператор
ред.У 1216 році після смерті його шварґа Генріха I, імператора Латинської імперії, П'єра II де Куртене, баронами було обрано на трон цієї держави. Він рушив до Константинополя через Італію. В Римі 9 (або 12) квітня 1217 року від папи римського Гонорія III отримав в соборі Св. Лаврентія висвічення на імператора та корону.
Невдовзі доповився з венеційцями щодо захоплення важливого міста Дуррес, яке належало Епірському деспотату. Проте зазнав невдачі. В подальшомуздійснив спробув пройти суходолом до своїх володінь. Втім П'єра де Куртене було захоплено епірським деспотом Феодором I. В цей час його дружина Іоланда досягла морем Константинополя, де оголосила себе регентшею. Імператор помер у 1219 році, фактично нічколи не керувавши Латинською імперією.
Сім'я
ред.Дружини
ред.- Агнеса I (графиня Неверу) (1170 — 2/6 лютого 1193) — донька Вільгельма V (графа Неверу)
- Іоланда Ено (1275 — 1219) — донька Балдуїна V (графа Ено) та його дружини Маргарити I (графині Фландрії).
Діти
ред.- Від першої дружини:
- Матильда (1188 — 29 липня 1257) — графиня Неверу, Осеру і Тоннерру. Вперше вийшла заміж за Ерве IV (сеньйора Донзі), а після його смерті за Гвідо IV (графа Форезу). Матильда була щедрою і популярної правителькою. Її основною резиденцією був замок Дрюї[fr]. Саме в ньому 15 серпня 1223 прийняла статут, що надав місту Осер ряд пільг і свобод.
- Дочка
Від другої дружини Іоланди де Ено :
ред.- Маргарита (1194 — 17 липня 1270) — дружина: 1) Рауля III Лузіньяна, сеньйора Ісудена; 2) Генріха I, графа Віандена
- Філіпп (1195 — 1226) — маркграф Намюру.
- Іоланда (1196 — 1233) — дружина Андрія II (короля Угорщини).
- Сибіла (1197 — 1210) — черниця.
- Єлизавета (1199 — після 1269) — дружина: 1) Волте де Пюїзе; 2) Ед де Монтагю
- Роберт (бл. 1201 — січень 1228) — імператор Латинської імперії в 1219—1228 роках
- Агнеса (1202 — після 1247) — дружина Готфріда II Віллардуена, князя Ахеї.
- Марія (1204 — 1228) — дружина Феодора I Ласкаріса, імператора Нікеї.
- Генріх (1206 — 1229) — маркграф Намюру.
- Елеонора (1208 — 1229) — дружина Філіппа I Монфора, сеньйора Торону і Тіру.
- Констанція (1210 — ?) — черниця.
- Балдуїн (грудень 1217 — жовтень 1273) — імператор Латинської імперії в 1228—1261 роках
Джерела
ред.- René Grousset, L'Empire du Levant: Histoire de la Question d'Orient, Paris, Payot, coll. " Bibliothèque historique ", 1949 (réimpr. 1979), 648 p. (ISBN 2-228-12530-X)
- K.M. Setton, The Papacy and the Levant (1204—1517), I: The thirteenth and fourteenth centuries, Philadelphia, 1976, pp. 44-45.
- Bouchard, Constance Brittain (1987). Sword, Miter, and Cloister: Nobility and the Church in Burgundy, 980—1198. Cornell University Press.
- Ostrogorsky, George (1995). History of the Byzantine State. Translated by Hussey, Joan. Rutgers University Press.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: П'єр де Куртене |