Петрик (Вінницький район)

село у Літинській селищній громаді Вінницького району Вінницької області України
(Перенаправлено з Петрик (село))

Пе́трик — село в Україні, у Літинській селищній громаді Вінницького району Вінницької області. Населення становить 737 осіб.

село Петрик
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район Вінницький район
Громада Літинська селищна громада
Код КАТОТТГ UA05020130290069025
Основні дані
Засноване 1937
Населення 737
Площа 0,068 км²
Густота населення 10838,24 осіб/км²
Поштовий індекс 22362
Телефонний код +380 4347
Географічні дані
Географічні координати 49°17′19″ пн. ш. 28°11′40″ сх. д. / 49.28861° пн. ш. 28.19444° сх. д. / 49.28861; 28.19444Координати: 49°17′19″ пн. ш. 28°11′40″ сх. д. / 49.28861° пн. ш. 28.19444° сх. д. / 49.28861; 28.19444
Середня висота
над рівнем моря
288 м
Місцева влада
Адреса ради 22300, Вінницька область, Вінницький район, смт Літин, вул. Соборна, 32
Карта
Петрик. Карта розташування: Україна
Петрик
Петрик
Петрик. Карта розташування: Вінницька область
Петрик
Петрик
Мапа
Мапа

Географія ред.

Село розташоване на півночі Вінницької області. Переважає рівнинна місцевість, яка покрита невеликим лісом. Біля села протікає річка Згар. На ній побудовано греблю, від якої утворився великий Петричанський ставок. Його плесо становить 300 га. У ставку знаходиться велика кількість риби: окунь, карась, короп, щука, плітка, білий амур; гніздяться дикі качки, гуси, що дуже приваблює рибалок і мисливців відповідно. У дачному районі Рибаче, біля греблі, створено зону відпочинку — улюблене місце для відпочинку молоді влітку. На території села розташовано чимало штучно створених ставків, найвідоміший з яких — Іванівський.

Петрик знаходиться у дуже вигідному географічному положенні: воно розташоване біля траси Хмельницького шосе і недалеко від «Петричанського ставка» міст Літина (12 км) і Вінниці (17 км). Тому багато людей цікавляться ним, як місцем проживання та відпочинку. 

Історія села ред.

Історія села починає свій відлік з 1937 року, коли було створено полігон для випробування зброї. Потім на його місці у 1948 році було створено підсобне господарство.

Через деякий час, на його основі, тут побудували радгосп, залишки якого можна побачити і тепер. У ньому були птахоферма, свиноферма, розводили корів. Розповідали, що у селі було 3 верблюда, але недовго. Радгосп мав велику кількість техніки. Вирощували різні культури: зернові(пшеницю, жито). Із власної сировини виготовляли згущене молоко, м'ясні консерви.

Розвинутим було і лісництво. У лісі водилася різноманітна кількість дичини. Можна було побачити лося, козулю, дикого кабана, лисицю, вовка, зайця. Це свідчить і про розвиток мисливства.

Біля радгоспу поселилися люди. Багато сюди приїжджало людей на роботу. Для працюючих солдати побудували 6 двох-поверхових будинків. Воду до будинків подавали через водокачку, а тепло — із котельні. Село розквітало. Але після ліквідації радгоспу, воно припинило подальше просування вперед. Про колишній розквіт тепер свідкують руїни будівель. 

Сьогодення села ред.

На сьогодні у Петрику функціонує дев'ятирічна школа, пошта, медпункт, 3 магазини, електростанція, база відпочинку " Білий маяк". Свій філіал тут має компанія ПАТ «Дашківці» має свої склади.

Село, у прямому розумінні, буяє зеленю. З однієї сторони вздовж дороги розкинувся мішаний ліс, який милує око своєю красою протягом семи місяців року. Для села він має велике значення, оскільки він дає свіжість повітря, місце для відпочинку, гриби, ягоди, пахощі весняних квітів. Біля будинків ростуть фруктові дерева, на клумбах квітнуть барвисті квіти. Біля села розташований Микулинський ставок, який з деревами біля самої води, створює незабутні враження. Його романтичний настрій кличе відпочиваючих повернутись ще раз.

Робочих місць у селі фактично немає. Тому більшість людей виїжджають до міста на роботу. Молодь старається виїхати зі села до міста. Єдиною привабливістю села є його природа, яка перекриває негаразди своєю довершеністю.  

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», увійшло до складу Літинської селищної громади.[1]

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Літинського району, село увійшло до складу Вінницького району[2].

Населення ред.

Мова ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3]:

Мова Відсоток
українська 98,78%
російська 1,22%

Рослинний і тваринний світ ред.

Найбільш переважаючою рослиною лісу є граб. Але тут також можна зустріти крислатого дуба, білокору березу, клена, осику. По середині мішаного лісу розміщується частина соснового. На узліссях зустрічаються кущі ліщини, бузини. Слід згадати і колишній радгоспний сад, який все ще дарує багатий урожай. Із фруктових дерев переважають черешні, яблуні. Серед кущів слід виділити малину, смородину, карликову вишню.

Щовесни ліс квітує підсніжниками, пролісками, анемонами, медунками, зірочками, рястом, зозуленими черевичками. А восени дарує багато грибів.

Тваринний світ не дуже різноманітний. Із свійських тварин виділяють кота, собаку, корову, коней, кролів, а також курей і гусей. Дикий світ представлений зайцями, лисицею, дуже рідко дикими кабанами і лосем, козулею. З птахів найпоширеніші горобці, синиці, зозуля, сойка, крук, ворона.

Населення ред.

Населення села становить 737 осіб і характеризується невеликою густотою.

За національністю в Петрику переважають українці, хоча є також і інші — білоруси, поляки, узбек.

За релігією переважають вірні Православної Церкви України (є діючий новозбудований храм Різдва Пресвятої Богородиці, освячений 22 вересня 2005 р.). Також існує невелика громада Московського Патріархату, є вірні Римо-Католицької Церкви та протестантські течії — , баптисти (є Дім молитви), п'ятидесятники, адвендисти (суботники), Свідки Єгови.

Добре розвинута внутрішня міграція, бо роботу можна знайти лише за межами села. Найчастіше мігрують до Вінниці.

Багато часу люди приділяють праці на власних ділянках, де вирощують картоплю, буряк, моркву, огірок, цибулю, помідор, кабачок, кукурудзу. Це одним із головних прибутків. Деякі селяни мають курей, гусей, качок, корів, свиней, але поступово їхня кількість зменшується, бо витрати по догляду не покриваються прибутками.

Примітки ред.

  1. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021.
  2. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  3. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Література ред.

  • Мали́нівка // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / П. Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974 — том Вінницька область / А. Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.409

Посилання ред.