Відкрити головне меню

Людоми́р Анто́нович Петке́вич (11 лютого 1881, Усичі—†16 грудня 1972 Константиново)— композитор, диригент (капельмейстер) імператорських та радянських військових оркестрів.

Петкевич Людомир Антонович
Зображення
Основна інформація
Дата народження 11 лютого 1881(1881-02-11)
Місце народження Усичі
Дата смерті 16 грудня 1972(1972-12-16) (91 рік)
Місце смерті Воскресенск
Роки активності 1910 - 1962
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія, СРСР СРСР
Професія капельмейстер, військовий диригент
Нагороди Орден «Знак Пошани» Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

БіографіяРедагувати

Дитинство та юністьРедагувати

Народився Л. А. Петкевич у селі Усичі, на Волині. У віці тринадцяти років був зарахований музикантом-вихованцем до оркестру 11-го Ризького драгунського полку строком на шість років. В цьому полку відбували дійсну службу прадід, дід і батько Петкевича — Антон Іванович. Цю сімейну традицію продовжив і Людомир. У хлопчини виявили неабиякі здібності до гри на кларнеті. Старанність, працьовитість юного музиканта незабаром принесли успіх, його визнали полкові музики-ветерани, і було довірено виконання партії кларнета в основному складі оркестру.

Строкова служба у Імператорській арміїРедагувати

Строкову службу Людомир Антонович розпочав у 7-му Ольвіопольському уланському короля іспанського Альфонса XIII полку, а потім, з 1904-го, служив у 1-му Лейб-драгунському Московському імператора Петра I полку. Брав участь у Російсько-японській війні у складі Заамурського кінного полку. В 1910-му році 29-ти річний Петкевич перевівся до 11-го гренадерського Фанагорійського генералісимуса князя Суворова полку заступником капельмейстера. Після отримання спеціальності «диригент», він стає капельмейстром полкової оркестри. З початком Першої світової війни і до жовтня 1917-го Людомир знаходився на фронті. Згодом диригента з командою музик було відряджено до Москви квартир'єром задля підготовки казарм до прибуття полку.

Після 1917-гоРедагувати

Після Жовтневого перевороту Петкевич разом з полковим оркестром перейшов на службу до нової влади. Колектив отримує назву Зразково-показовий військовий оркестр, проводить концерти в будівлі інституту шляхетних дівчат, у Великому театрі, у Лефортівському палаці, на демонстраціях, урочистостях, тощо.

Особливо значним, того часу, став виступ оркестру Людомира Антоновича на параді у честь 1-го травня 1918-го року. На параді оркестра вперше виконала фанфарний марш «Сигнал» написаний Петкевичем, інші марші з репертуару були з нотних записів зроблених композитором під час перебування ним на посаді капельмейстера у Імператорській армії — «Марш Богдан Хмельницький», «Суворовський марш», «Прощання слов'янки», «Марш Преображенського полку» та інші.

Незабаром полк було розформовано, а оркестр передано 2-й Московській піхотній школі.

Петкевич брав участь у Громадянській війні, разом з оркестром у перебував на Південному і Петроградському фронті, війська яких вели бої з Добровольчою армією Денікіна та військами Юденича. В одному з двобоїв Людомир отримав контузію. Повернувшись з фронту продовжував обслуговувати військово-оркестрові паради. Демобілізувався з армії у віці 44-х років в 1925 році. Став інструктором духових оркестрів при управлінні Московських міських залізниць, потім протягом чотирьох років керував оркестром при клубі в Кунцево. Наступні роки, починаючи з 1930-го, аж до виходу на пенсію у 1962 році, працював керівником духових оркестрів м. Москви та Московської області.

Помер Людомир Антонович 16 грудня 1972-го, похований на старовинному кладовищі села Константиново Воскресенського району.

НагородиРедагувати

ТвориРедагувати

Автор маршу «Сигнал» та інших оркестрових творів, інструментальних текстів для духового оркестру.

ЛітератураРедагувати