Перовський Микола Іванович
Микола Іванович Перовський (1785, Російська імперія — 22 квітня 1858, Бельбек, Сімферопольський повіт, Таврійська губернія, Російська імперія) — державний діяч Російської імперії українського походження з роду Розумовських. Онук останнього гетьмана Війська Запорозького Кирила Розумовського.
Перовський Микола Іванович | ||
| ||
---|---|---|
1822 — 1823 | ||
Попередник: | Олександр Баранов | |
Наступник: | Дмитро Наришкін | |
Народження: |
1785 Російська імперія | |
Смерть: |
22 квітня 1858 Таврійська губернія, Російська імперія | |
Країна: | Російська імперія | |
Рід: | Перовські | |
Батько: | Розумовський Олексій Кирилович | |
Мати: | Marya Sobolevskayad | |
Діти: | Lev Perovskyd і Pyotr Perovskyd |
Життєпис
ред.Микола Перовський виховувався в родині тітки Наталії Загряжської. 1799 року вступив на службу до колегії закордонних справ[ru] студентом. Належав до російської константинопольської місії. З 1801 року належав до віденської, з 1803 — дрезденської місій. На 1805 рік — член місії до Китаю на чолі з Юрієм Головкіним[ru]. Згодом протягом короткого часу служив у Сумському драгунському полку. З 1811 року повернувся на дипломатичну службу та був відправлений до херсонського губернатора для участи в іноземних листуваннях.
Згодом перейшов на службу до міністерства фінансів. 1816 року їздив до Амстердама для переговорів для контрасигнування приватних облігацій з нідерландського боргу.
1817 року призначений таврійським віцегубернатором. Тоді ж став статським радником. 1820 року став градоначальником Феодосії.
1822 року став дійсним статським радником. Того ж року призначений губернатором Таврійської губернії, причому залишився на посаді феодосійського градоначальника. 1823 року звільнений з посади губернатора, проте продовжив бути градоначальником Феодосії.
1824 року відправився у відпустку на один рік. 1825 року знову зарахований до міністерства закордонних справ. Згодом пішов у відставку. Надалі жив у власному володінні «Алькадар» в селі Бельбек Сімферопольського повіту Таврійської губернії. Там він помер 22 квітня 1858 року.
Сім'я
ред.Мав двох синів:
- Лев[ru] (1816—1890) — дійсний статський радник, член Ради Міністра внутрішніх справ, батько членкині організації «Народна воля» Софії Перовської, що брала участь у вбивстві імператора Олександра II;
- Петро[ru] (1818—1865) — дійсний статський радник, генеральний консул Росії в Генуї.
Родовід
ред.Григорій Розум | ||||||||||||||||
Кирило Розумовський | ||||||||||||||||
Наталія Демешко | ||||||||||||||||
Олексій Розумовський | ||||||||||||||||
Іван Наришкін | ||||||||||||||||
Катерина Наришкіна | ||||||||||||||||
Дарія Наришкіна | ||||||||||||||||
Микола Іванович | ||||||||||||||||
Джерела
ред.- Алексеевский Б. Перовский, Николай Иванович // Русский биографический словарь: в 25 томах. — СПб. — М., 1896—1918.
- Формулярный список в Архиве Департамента Герольдии;
- Архив капитула Орденов, дело V Отделения 3-го стола 1858 г., № 1, стр. 167—168;
- «Русский Архив» 1890 г., апрель, стр. 481;
- Воспоминания Ф. Ф. Вигеля;
- A. Б. Лобанов-Ростовский, «Русская родословная книга», т. II, СПб., 1895 г.;
- Сочинения К. Н. Батюшкова под ред. Л. Н. Майкова и В. И. Саитова. СПб., 1887 г. Б. Алексеевский.
- Родовід на rodovid.org