Вікіпедія

Тіна Пересунько

український історик-джерелознавець, журналіст і сценарист
(Перенаправлено з Пересунько Тіна)
Особа або особи, які активно редагують цю статтю, за всіма ознаками мають безпосередній стосунок до її предмета. Можливо, стаття потребує поліпшення для відповідності правилам Вікіпедії щодо змісту статей, зокрема правилу про нейтральну точку зору. Подробиці можна знайти на сторінці обговорення.

Тіна Пересунько (16 жовтня 1982 р.) — українська дослідниця, журналістка, культурна менеджерка, дослідниця й популяризаторка історії інтернаціоналізації «Щедрика» та світових гастролей капели Олександра Кошиця (1919-1924), як проєкту культурної дипломатії України.

Тіна Пересунько
Народилася16 жовтня 1982(1982-10-16)[1] (41 рік)
Київ, Українська РСР, СРСР[1]
Країна Україна
Діяльністьісторик, джерелознавиця, журналістка, сценаристка

Творча біографія

ред.

Закінчила Міжрегіональну академію управління персоналом за фахом «магістр міжнародного маркетингу та реклами» (дипломна праця: «Формування інструментів соціального маркетингу у просуванні національного культурного продукту») й аспірантуру Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України за спеціальністю «всесвітня історія»[2][3].

Упродовж 2006-2008 років працювала ведучою програм на Радіо Культура. Співпрацювала із Кирилом Стеценком в організації фестивалю «Українське Різдво» у Києві 2007 року. У 2008-2009 роках працювала в Міністерстві культури та інформаційної політики України на посаді прес-секретарки відомства[4]. 2010 року розробила на замовлення Інституту Адама Міцкевича звіт національної політики України в галузі виконавських мистецтв[5]. У 2011 році – керівниця інтернет-порталу «Культура» Національного газетно-журнального видавництва при Міністерстві культури та інформаційної політики України[6].

Упродовж 2011-2012 років: стипендіатка польсько-американської Програми Лейна Кіркланда (Варшава), 2013 року здобула післядипломну освіту за напрямком «Культурна дипломатія XXI століття» при університеті Collegium Civitas[4]. Учасниця Революції Гідності, одна із героїнь документального фільму «Генерація Майдану. Рік революції та війни» режисера Андрія Ткача[7].

З 2016 року займається дослідженням й популяризацією історії «Щедрика» та світових гастролей хору Олександра Кошиця (Української Республіканської Капели/Українського Національного Хору), як проєкту культурної дипломатії Симона Петлюри[8][9] й уряду УНР[10]. Першою в історіографії запровадила термін «культурна дипломатія» на означення місії цього турне та загалом стосовно історичного минулого України[11]. Авторка низки наукових та публіцистичних праць з історії та практики культурної дипломатії України[12][13][14][15][16][17][18], Польщі[19][20][21], США[22].

2018 року упорядкувала вуличну виставку «Культурна дипломатія України: світовий тріумф Щедрика», яка експонувалася у Києві біля будівель Національної опери України, Міністерства закордонних справ, Верховної Ради України, Національного музею історії України, у фойє Центрального залізничного вокзалу та в 11 містах на Сході України[23][24][25].

З метою відзначення у 2019 році 100-річчя культурної дипломатії України розробила й реалізувала на грант Українського культурного фонду проєкт «Джерелознавчі студії з історії культурної дипломатії України: Світовий тріумф "Щедрика" – 100 років культурної дипломатії України»[26][27]. В рамках проєкту упорядкувала й опублікувала збірник архівних документів «Світовий тріумф "Щедрика" – 100 років культурної дипломатії України»[28] та однойменну виставку, які презентувала за участі представників української влади в Дипломатичній академії при МЗС України[29][30], у Верховній Раді України (до 100-річчя ухвалення першого в Україні закону в галузі культурної дипломатії[31][32][33][34]) та в Кабінеті Міністрів України[35]. У працях опублікувала понад півтисячу раніше невідомих архівних документів з історії світового турне Української Республіканської Капели та культурної дипломатії УНР, уперше в історіографії встановила дати світової прем'єри хором «Щедрика» Миколи Леонтовича у 17 країнах Західної Європи, Північної й Південної Америки у 1919-1924 роках. Авторка тези, що гастролі Української Респбліканської Капели стали «першим державно-інституційним проєктом культурної дипломатії в історії модерної України»[36][37].

З інтерв'ю дослідниці Локальній історії:

"Мені було важливо заявити, що українській культурній дипломатії вже щонайменше сто років, і що вона як державна політика українського уряду почалася щонайпізніше 1919 року. Тому проєкт і має у назві прив’язку не тільки до “Щедрика”, а й до сторіччя української культурної дипломатії"[38]

У травні 2019 року Т. Пересунько презентувала на Книжковому арсеналі книгу «Культурна дипломатія Симона Петлюри: “Щедрик” проти “русского мира”. Місія капели Олександра Кошиця (1919-2024)»[39] до 145-річчя Симона Петлюри[40] . Видання здобуло перемогу ХХІ Всеукраїнського рейтингу «Книжка року-2019» в номінації «Минувшина: популярні видання/історична белетристика»[41] (2022 року було внесено до списку так званої «екстремістської літератури» адміністрацією фейкової «ЛНР»[42]). У жовтні 2019 року разом із київським офісом Програми імені Фулбрайта організувала в Національній філармонії України концерт «Від Щедрика до Carol of the Bells» на відзначення 100-річчя культурної дипломатії України[43][44][45]. 2020 року ініціювала проєкт Viva Koshyts! на відзначення 145-річчя від дня народження Олександра Кошиця[46]. В рамках проєкту експонувала на Черкащині, батьківщині диригента, мандрівну авторську виставку з історії світових гастролей хору О. Кошиця (презентації пройшли упродовж вересня-грудня 2020 року у закладах культури м. Богуслава, м. Миронівки, м. Кам’янки, с. Тарасівка, с. Шевченкове тощо[47][48]).

2021 року досліджувала в США історію американського турне хору О. Кошиця як стипендіатка Програми імені Фулбрайта[49]. Авторка наративу міжнародної кампанії «Щедрик: магія Різдва», організованої МЗС України на відзначення 105-річниці київської прем'єри «Щедрика» та 100-річчя північноамериканської прем'єри пісні Миколи Леонтовича. В рамках проєкту розробила контент першого в світі англомовного цифрового ресурсу з історії «Щедрика» (Ukrainian origin of Carol of the Bell)[50][51], консультувала створення тематичної 2D і 3D анімації, яка у грудні 2021 року демонструвалася на будівлі Дипакадемії при МЗС України у Києві[52], а 10-17 листопада 2022 року – була представлена у Чикаго на найбільшій у світі цифровій платформі Art on theMART[53][54]. За матеріалами дослідниці команда проєкту створила англомовний ролик «How Ukrainian Shchedryk became a worldwide hit Carol of the Bells»[55].

5 жовтня 2022 року, у день 100-річчя першого виконання «Щедрика» у США, Т. Пересунько організувала у Києві прем’єрне програвання платівки із першим грамофонним записом пісні у Нью-Йорку (Brunswick, 1922)[56][57][58][59]. Упродовж 21 грудня 2022 року – 30 січня 2023 року організувала спільно з Музеєм видатних діячів української культури музейну виставку «Я співаю, отже існую» на відзначення 145-річчя з дня народження Миколи Леонтовича та 100-річчя північноамериканської прем'єри «Щедрика». На виставці уперше в Україні експонувався оригінал рукопису «Щедрика» Миколи Леонтовича та рукописний лист Симона Петлюри до Олександра Кошиця[60][61][62]. Співпрацювала із Укрпоштою з нагоди випуску ювілейної марки «Щедрик. Carol of the Bells»[63][64].

2022 року за матеріалами дослідження Тіни Пересунько вийшов документальний фільм «Щедрик проти русского міра», вона ж виступила співсценаристкою кінострічки[65]. Проєкт створила команда Prosto Production на замовлення Суспільне Культура. Прем’єра фільму відбулась 25 грудня 2022 року під час Телемарафону «Єдині новини», а також в ефірі Суспільного Культура та на YouTube-каналі мовника. Фільм здобув позитивні відгуки кінокритиків[66][67], набравши понад мільйон переглядів на YouTube-каналі Суспільного Культура.

За матеріалами книг і публікацій дослідниці створено також інші відео-матеріали з історії «Щедрика» й культурної дипломатії Симона Петлюри, серед яких: одна із серій «Машини часу» Олега Криштопи «Культурна дипломатія: як Петлюра переконував світ, що Україна не Росія» (2017 р.), випуск «ІстФакт про світовий тріумф «Щедрика» (2019 р.) з істориком Володимиром В’ятровичем, випуск проєкту Культуртригер «Таємний проєкт Петлюри: як Україна підкорила світ» (2022 р.), випуск «Як український Щедрик став Carol of the Bells і підкорив світ» каналу «Історія для дорослих» (2022 р.), анімаційні ролики Ukraїner`а «The Untold Story of “Carol of the Bells”»[68] та «”Щедрик”. Відома пісня з невідомою історією»[69] (2022 р.), документальна стрічка «Вибух на вулиці Олександра Кошиця та історія, яку ми забули» режисера Ярослава Коробки (2023 р.), випуск «Стерта правда про Щедрик» проєкту «Реальна історія з Акімом Галімовим» (2023 р.) тощо. Дослідження Т. Пересунько лягло в основу оновлення експозицій Музею Миколи Леонтовича у Тульчині[70], Музею української діаспори у Києві[71], встановлення у Києві пам’ятних дошок диригенту Олександру Кошицю[72], пам’ятної дошки Українській Республіканській Капелі на залізничному вокзалі м. Кам’янця-Подільського[73], перейменування вулиці Маяковського на честь співака хору Костя Щита в м. Мерефа на Харківщині[74], проведення у різних містах України та світу тематичних виставок, концертів, фестивалів[75][76][77][78][79][80], зокрема, ювілейного концерту «Notes From Ukraine» у Карнеґі-Гол 4 грудня 2022 року на відзначення 100-річчя північноамериканської прем’єри «Щедрика»[81][82][83].

24 грудня 2023 року Т. Пересунько організувала в Національній філармонії України концерт-реконструкцію «Гай, Рожество!» на відзначення 100-річчя південноамериканської прем'єри «Щедрика»[84]. На заході уперше через 100 років Академічна хорова капела Українського радіо під орудою Юлії Ткач відтворила на українській сцені репертуар прем'єрного концерту капели Олександра Кошиця в Карнеґі-Голі (5 жовтня 1922 року) та хіти південноамериканського турне співаків (1923-1924 рр.)[85][86][87]. Програму повторили 24 березня 2024 року під час концерту-реконструкції «Прилетіла ластівочка» на сцені Вінницького обласного академічного українського музично-драматичного театру імені Миколи Садовського[88]. Упродовж 2024 року дослідниця експонувала у 10 університетах України авторську мандрівну виставку «Прийшли, заспівали, перемогли» за підтримки Посольства США в Україні[89][90][91][92][93][94].

Із 2019 року працює науковою співробітницею відділу джерелознавства новітньої історії України Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України[95]. Із 2017 року – Членкиня Правління Київського міського об'єднання товариства «Просвіта». Із 2021-го – співзасновниця й Голова Правління ГО "Інститут Леонтовича". Публікується у виданнях Громадський простір, Лівий берег, Локальна історія, Історична правда.

Правнучка письменника Кузьми Гриба.

Книги

ред.
  • Пересунько Т. Світовий тріумф «Щедрика» – 100 років культурної дипломатії України (збірник архівних документів). Київ. «АртЕк», 2018. 200 с. ISBN 978-617-7674-01-5
  • Пересунько Т. Культурна дипломатія Симона Петлюри: «Щедрик» проти «русского мира». Місія Капели Олександра Кошиця (1919–1924). Київ. «АртЕк», 2019. 312 с. ІSBN 978-617-7674-92-3
  • Пересунько Т. Щедрик. Відома пісня з невідомою історією. Київ. Інститут Леонтовича, 2024. 52 с.

Виставки

ред.
  • Мандрівна стендова виставка «Світовий тріумф Щедрика – 100 років культурної дипломатії України». Експонувалась упродовж 2018-2019 років в Дипломатичній академії при МЗС України, у приміщенні Верховної Ради України, у будинку Кабінету Міністрів України, а також в закладах культури Києва, Черкащини та Вінниччини.
  • Вулична стендова виставка «Культурна дипломатія України: світовий тріумф Щедрика». Експонувалася упродовж 2018-2019 років у Києві та в 11 містах на Сході України.
  • Плакатна виставка «Ukraine's Sof Power: 1919-2019». Експонувалася 23 жовтня 2019 року в Національній філармонії України під час концерту до 100-річчя світових гастролей Української Республіканської Капели.
  • Музейна виставка «Я співаю, отже існую». Експонувалась упродовж 21 грудня 2022 року – 30 січня 2023 року в Музеї видатних діячів української культури у Києві з нагоди 145-річчя від дня народження Миколи Леонтовича та 100-річчя північноамериканської прем'єри «Щедрика».
  • Стендова виставка «Sound of Ukraine» з історії «Щедрика». Експонувалася 13 грудня 2023 року в Берлінській філармонії (Німеччина) під час концерту «Sound of Ukraine».
  • Мандрівна стендова виставка «Прийшли, заспівали, перемогли» до 100-річчя південноамериканської прем'єри «Щедрика». Експонувалась упродовж 2024 року у 10 університетах України.

Вибрані інтерв'ю/лекції

ред.

Вибрані публікації

ред.

Вибрані відео-матеріали з історії «Щедрика», створені за матеріалами дослідження Т. Пересунько

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б https://kyivdaily.com.ua/tina-peresunko/
  2. ↑ Найдюк, Олеся (6 листопада 2020). Тіна Пересунько: «Культурна дипломатія – це діалектика». Kyiv Daily.
  3. ↑ Молодій, Володимир (12 червня 2022). “Співай, поневолена Україно, співай, щебетушко!”: Тіна Пересунько про українську культурну дипломатію 100 років тому. Локальна історія.
  4. ↑ а б Тіна Пересунько. Громадський простір.
  5. ↑ Peresunko, Tina (2010). Analytical report on the condition of performing arts in Ukraine (country report) / East European Performing Arts Platform – country reports (english) . Warsaw: Adam Mickiewicz Institute. с. 293—346.
  6. ↑ Передноворічна презентація видань. Укрінформ, на YouTube. 27 грудня 2011.
  7. ↑ #BABYLON'13 (28 лютого 2020). Генерація Майдану. Рік революції та війни/Generation Maidan: A Year of Revolution & War.
  8. ↑ Пересунько, Тіна (11 серпня 2016). Культурна дипломатія Симона Петлюри: тріумф української пісні в Європі (у трьох частинах). LB.ua.
  9. ↑ Пересунько, Тіна (2016). Європейське турне Української Республіканської Капели (1919-1920), як інструмент зовнішньополітичної стратегії і культурної дипломатії Симона Петлюри. Науковий вісник Дипломатичної академії України. Вип. 23.
  10. ↑ Пересунько, Тіна (2016). Європейське турне Української Республіканської Капели (1919-1920), як інструмент культурної дипломатії УНР. Український археографічний щорічник. – Вип. 19/20.
  11. ↑ Самченко, В. (13 грудня 2022). Тіна Пересунько, дослідниця історії “Щедрика” та культурної дипломатії УНР. Укрінформ.
  12. ↑ Пересунько Т. Ідея української культурної дипломатії в XXI столітті: проекція крізь призму польського досвіду // Український Альманах. Варшава, 2014. – С. 52-65.
  13. ↑ Пересунько, Тіна (8 жовтня 2014). Політика тиші. Культурна дипломатія України повинна перетворитись на чинник національної безпеки. Газета "День".
  14. ↑ Культурна дипломатія України в Польщі після Євромайдану: зміст і організаційна структура (2014–2016). Агора. Випуск 16. 2016.
  15. ↑ Пересунько, Тіна (2 березня 2016). Українська культурна дипломатія: амбітний початок. LB.ua.
  16. ↑ Пересунько, Тіна (11 травня 2016). Україна на експорт: про вразливі місця культурної дипломатії. LB.ua.
  17. ↑ Пересунько, Тіна (2017). Інституціоналізація культурної дипломатії в Україні: до проблеми історичної тяглості (PDF). Культурологічний альманах. Вип. 5.
  18. ↑ Пересунько, Тіна (2017). Гастролі Капели Кошиця як витоки культурної дипломатії (PDF). Україна Дипломатична. Вип. 18.
  19. ↑ Пересунько, Тіна (25 листопада 2015). Єжи Онух: культурна дипломатія – це продаж іміджу країни засобами культури. LB.ua.
  20. ↑ Пересунько, Тіна (25 липня 2016). Польща на експорт: нова публічна дипломатія чи політичний реванш. LB.ua.
  21. ↑ Пересунько, Тіна (2017). Культурна дипломатія Республіки Польща: еволюція поняття в риториці міністрів зовнішньополітичного і культурного відомств (1989-1999 рр.). Науковий вісник Дипломатичної академії України. Вип. 24.
  22. ↑ Пересунько, Тіна (2017). Жорстка і м’яка сила американської культурної дипломатії: конспект історичного огляду становлення і розвитку інституцій культурної дипломатії США у 1933–2003 роках. Агора. Випуск 18.
  23. ↑ Фотовиставка «Культурна дипломатія України: світовий тріумф «Щедрика». Espreso.TV, на YouTube. 1 липня 2018.
  24. ↑ Виставка «Культурна дипломатія України – світовий тріумф «Щедрика». Веб-сторінка УІНП.
  25. ↑ Звіт за 2018 рік Голови Інституту національної пам’яті Володимира В’ятровича. Веб-сторінка УІНП.
  26. ↑ Джерелознавчі студії з історії культурної дипломатії України: Світовий тріумф Щедрика - 100 років культурної дипломатії України. Український центр культурних досліджень. 6 вересня 2018.
  27. ↑ «Світовий тріумф «Щедрика» - 100 років культурної дипломатії України». Веб-сайт УКФ.
  28. ↑ Пересунько, Тіна (2018). Світовий тріумф «Щедрика» – 100 років культурної дипломатії України. Київ: АртЕк. с. 200. ISBN 978-617-7674-01-5.
  29. ↑ Чорна, С. (4 грудня 2018). «Щедрик» зігріває серця. Голос України.
  30. ↑ Кузик, Валентина. Тріумф «Щедрика» - 100 років культурної дипломатії України. Веб-сайт Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України.
  31. ↑ Експозицію «Світовий тріумф «Щедрика» – 100 років культурної дипломатії України» до 100-річчя ухвалення Закону УНР про культурну промоцію України відкрив Голова Верховної Ради України Андрій Парубій. Офіційний вебпортал парламенту України. 15 січня 2019.
  32. ↑ Лавренюк, Сергій (16 січня 2019). У Верховній Раді - виставка до 100-річчя ухвалення закону УНР про перший проект культурної дипломатії. Голос України.
  33. ↑ У Раді відкрилася виставка архівних документів культурної дипломатії УНР. Espreso.tv, на YouTube. 15 січня 2019.
  34. ↑ Відкриття виставки «Світовий тріумф «Щедрика» – 100 років культурної дипломатії». Телеканал Рада, на YouTube. 15 січня 2019.
  35. ↑ Служба Віце-прем'єр-міністра України (27 лютого 2019). Павло Розенко відвідав виставку «Світовий тріумф «Щедрика». Урядовий портал.
  36. ↑ Пересунько, Тіна (2018). Світовий тріумф «Щедрика» – 100 років культурної дипломатії України (збірник архівних документів). Київ: АртЕк. с. 10.
  37. ↑ 100-річчя української культурної дипломатії. Ukraine Media Center, на YouTube. 24 січня 2019.
  38. ↑ Молодій, Володимир (22 червня 2022). “Співай, поневолена Україно, співай, щебетушко!”: Тіна Пересунько про українську культурну дипломатію 100 років тому. Локальна історія.
  39. ↑ Пересунько, Тіна (2019). Культурна дипломатія Симона Петлюри: «Щедрик» проти «русского мира». Місія Капели Олександра Кошиця (1919–1924). Київ: АртЕк. с. 312. ISBN 978-617-7674-92-3.
  40. ↑ Культурна дипломатія Симона Петлюри: "Щедрик" проти "русского мира". Viacheslav Horshkov, на YouTube. 25 травня 2019.
  41. ↑ «Книжка року-2019» в номінації «Минувшина: популярні видання/історична белетристика». НАН України.
  42. ↑ На Луганщині окупанти створили список "забороненої" літератури. Інститут масової інформації.
  43. ↑ Kolomayets, Marta (4 січня 2020). Celebrating 100 years of cultural diplomacy in Ukraine. The Ukrainian Weekly.
  44. ↑ From "Shchedryk" to "Carol of the Bells". TheFulbrightUkraine, на YouTube. 12 грудня 2019.
  45. ↑ 100 років культурної дипломатії України: від «Щедрика» до «Carol of the Bells». Український кризовий медіа центр. 9 жовтня 2019.
  46. ↑ Viva Koshyts. Viva Koshyts, на Facebook.
  47. ↑ Найдюк, Олеся (24 листопада 2020). Керівник капели пив віскі по-православному і всіх цим вража. Gazeta.ua.
  48. ↑ Гогуля, Марина (14 грудня 2020). У Богуславі відкрилася виставка «Світовий тріумф ‘Щедрика’ – 100 років культурної дипломатії України». Громадський простір.
  49. ↑ Fulbright Scholars 2020-2021 (PDF). Вісник №31, квітень 2021.
  50. ↑ Ukrainian origin of Carol of the Bells. Ukraine.ua.
  51. ↑ Як український Щедрик став світовим хітом Carol of the Bells: МЗС запустило англомовний цифровий проект про Щедрик. Веб-сайт МЗС України. 17 грудня 2021.
  52. ↑ «Щедрик: магія Різдва». PHOTINUS STUDIO, на YouTube. 14 січня 2022.
  53. ↑ Історію Щедрика показали на найбільшій у світі цифровій платформі для арт проекцій у Чикаго, США. Веб сайт МЗС України. 12 листопада 2022.
  54. ↑ Shchedryk | Carol of the Bells: Unwrap the Holiday Magic. Artonthemart.com.
  55. ↑ How Ukrainian Shchedryk became a worldwide hit Carol of the Bells. Embassy of Ukraine in the Republic of Finland, on YouTube. 24 грудня 2021.
  56. ↑ Історична знахідка! Платівку, яка прославила Україну ще 100 років тому, вперше почули в Києві. ТСН, на YouTube. 7 жовтня 2022.
  57. ↑ Кєпова, Дар'я (6 жовтня 2022). В Україну повернулася унікальна платівка з композицією "Щедрика". ZN.ua.
  58. ↑ Український "Щедрик", який підкорив Америку. Espreso.tv, на YouTube. 8 жовтня 2022.
  59. ↑ У Києві представили унікальні записи «Щедрика». Укрінформ. 5 жовтня 2022.
  60. ↑ Уперше в Україні показали оригінал рукопису Щедрика Миколи Леонтовича. Espreso.tv, на YouTube. 22 грудня 2022.
  61. ↑ Уперше в Україні показали оригінали рукопису «Щедрика» Миколи Леонтовича. Веб-сайт Державної архівної служби України. 21 грудня 2022.
  62. ↑ Українцям вперше показали оригінальний рукопис "Щедрика" Леонтовича та лист Петлюри. Kyiv Post. 23 грудня 2022.
  63. ↑ Популяризуємо українське та бережемо традиції: поштова марка «Щедрик. Carol of the Bells» введена в обіг. Веб-сайт Укрпошти. 23 грудня 2022.
  64. ↑ Щедрик. Carol of the bells: Укрпошта випустила останню у цьому році марку. Espreso.tv, на YouTube. 23 грудня 2022.
  65. ↑ Як і чому з'явився документальний фільм про український "Щедрик". Суспільне Культура, на YouTube. 26 грудня 2022.
  66. ↑ Макаров, Юрій (29 грудня 2022). Щедрик без зауважень. Перша спецоперація української «м’якої сили». Detector media.
  67. ↑ Ямборко, Ольга. «Щедрик» проти «русского міра». Сторіччя української культурної дипломатії. Журнал "Кіно-Театр".
  68. ↑ The Untold Story of “Carol of the Bells” • Ukrainer in English. Ukraїner, на YouTube. 5 жовтня 2022.
  69. ↑ «Щедрик». Відома пісня з невідомою історією • Ukrainer. Ukraїner, на YouTube. 24 грудня 2022.
  70. ↑ Самченко, Валентина (27 листопада 2019). Столиця «Щедрика»: у Тульчині оновили Музей Миколи Леонтовича. Україна молода.
  71. ↑ Лиховій, Шовкун (10 червня 2021). Від “людини в кожусі” до американського рейнджера: у Музеї української діаспори відкрилася оновлена експозиція. Новинарня.
  72. ↑ На Андріївському відкрили пам’ятну дошку популяризатору «Щедрика» Олександру Кошицю. Укрінформ. 23 грудня 2021.
  73. ↑ У Кам’янці-Подільському відкрили меморіальну дошку на честь легендарного “Щедрика”. Хмельницький Times. Процитовано 25 серпня 2021.
  74. ↑ Сотник, тенор хору Кошиця, земляк. У Мерефі вперше вшанували Костя Щита. Press Club Kharkiv. 6 жовтня 2023.
  75. ↑ Карпова, В. (26 грудня 2018). «Щедрик-Fest» у Покровську 27-28 грудня: програма святкування.
  76. ↑ Вінниччина готується до фіналу проєкту «Від Щедрика до Carol of the Bells». Вінницька обласна військова адміністрація. 25 жовтня 2019.
  77. ↑ Кам'янецькі ноти і крила Щедрика. Край Кам'янецький. 26 грудня 2020.
  78. ↑ В Івано-Франківську відбувся концерт хорової музики «Щедрик: від Станіславова до Нью-Йорка». ТРК РАІ, на YouTube. 10 травня 2023.
  79. ↑ Sabato a San Rocco “Missione Perpetua, la storia della canzone Shchedryk”. quisenigallia.it. 5 грудня 2023.
  80. ↑ Саф'ян, Дзвенислава (7 грудня 2023). Sound of Ukraine — вільному світу. zbruc.eu.
  81. ↑ “Carol of the Bells” at Carnegie Hall Celebrating the Centenary of a Christmastime Classic. Веб-сайт Карнегі Гол.
  82. ↑ Святкування 100-річчя Щедрика. Карнегі-Голл, Нью-Йорк. Веб-сайт Українського Інституту.
  83. ↑ Peresunko, Tina (December 2022). Carol of the Bells: The Unknown History of a Well-Known Song (english) . Carnegie Hall, Playbill.
  84. ↑ Твердохліб, Ганна (27 грудня 2023). У Києві вперше за 100 років відновили концерт американської прем’єри “Щедрика” у Карнегі Гол. Голос Америки.
  85. ↑ Чим вражатиме реконструкція концерту, де вперше пролунав Щедрик?. Сніданок з 1+1. 24 грудня 2023.
  86. ↑ В Національній філармонії повністю відтворили репертуар українського концерту в Карнегі-хол. Подробиці. 25 грудня 2023.
  87. ↑ «Гай, Рожество!» — концерт-реконструкція до 100-річчя південноамериканської прем’єри «Щедрика». Суспільне Культура. 31 грудня 2023.
  88. ↑ Бахмутов С., Дмитрук О. (25 березня 2024). "Виспівати волю України": Як вінницький театр на кілька годин перетворився на "Карнеґі-хол" сторічної давнини. Depo.Вінниця.
  89. ↑ Відкриття виставки «Прийшли, заспівали, перемогли!». Веб-сайт Національної музичної академії України. 29 січня 2024.
  90. ↑ Асадчева, Тетяна (29 січня 2024). У столичній консерваторії відкрили виставку про міжнародний тріумф «Щедрика». Вечірній Київ.
  91. ↑ У НаУКМА відкриється виставка з історії «Щедрика». Веб-сайт Національного університету "Києво-Могилянська академія". 9 лютого 2024.
  92. ↑ Місії «Щедрика» понад 100 років. Веб-сайт КНУ імені Тараса Шевченка. 1 березня 2024.
  93. ↑ "Прийшли, заспівали, перемогли!": у Вінниці відкрили виставку присвячену "Щедрику". Суспільне Вінниця, на YouTube. 19 березня 2024.
  94. ↑ Каратник, Ангеліна (26 березня 2024). «Прийшли, заспівали, перемогли». У Франківську відкрили виставку про історію «Щедрика». Репортер.
  95. ↑ Пересунько Тіна Вікторівна. Посади у НАН України. Національна академія наук України.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тіна_Пересунько&oldid=43069717