Галімов Акім Альфадович

український журналіст, сценарист, продюсер

Акім Альфадович Галімов (крим. Akim Ğalimov, нар. 28 травня 1985, смт Пограничний, Приморський край, РРФСР, СРСР[3]) — український журналіст, сценарист, продюсер, автор документально-історичних проєктів.

Акім Галімов
Akim Ğalimov
Народився28 травня 1985(1985-05-28) (39 років)
смт Пограничний, Приморський край, Росія
Громадянство РРФСР УРСРУкраїна Україна
Національністькримський татарин[1][2]
Місце проживанням. Київ
Діяльністьжурналіст, сценарист, продюсер
Alma materфакультет журналістики МДУ
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
IMDbID 11414262

Життєпис

ред.

Акім Галімов народився 28 травня 1985 року в смт Пограничний Приморського краю РРФСР.

За національністю — кримський татарин (по маминій лінії). У 1944 році його дідуся депортували з Криму. Сім'я Акіма змогла повернутися на півострів з Узбекистану лише в 1994 році[1][4][5][6].

Закінчив факультет журналістики севастопольської філії[7] Московського державного університету імені Михайла Ломоносова. Працював на українських телеканалах «Інтер», «Перший національний», тепер — на «1+1»[3].

Був членом журі фестивалю короткого метру «Де кіно»[8].

Доробок

ред.

Фільми

ред.

Нагороди

ред.
  • Орден «За заслуги» III ст. (28 червня 2024) — за значні заслуги у зміцненні української державності, мужність і самовідданість, виявлені у захисті суверенітету та територіальної цілісності України, вагомий особистий внесок у розвиток різних сфер суспільного життя, сумлінне виконання професійного обов’язку[23];
  • Національна премія України в галузі телебачення «Телетріумф» у номінації «Продюсер/продюсерська група документального фільму/серіалу/проекту» — за фільм «Україна. Повернення своєї історії-2» (2018)[24];
  • Національна премія України в галузі телебачення «Телетріумф» у номінації «Телевізійний документальний фільм» — за фільм «Україна. Повернення своєї історії — 2» (2018)[25];
  • Національна премія України в галузі телебачення «Телетріумф» у номінації «Телевізійний документальний фільм» — за фільм «Україна. Повернення своєї історії» (2017)[26];
  • Національна премія України в галузі телебачення «Телетріумф» у номінації «Телевізійний документальний фільм» — за фільм «Операція Крим» (2015)[27];
  • Номінант Національної премії України в галузі телебачення «Телетріумф» у номінації «Репортер» (2010)[28].

Примітки

ред.
  1. а б О. Янковський. Акім Галімов: «Російський вплив у Криму був страшним і неправильним» // Радіо Свобода. — 2020. — 3 січня.
  2. Н. Середюк. Акім Галімов: «Багато питань відпадає, коли починаєш вивчати історію» // Локальна історія. — 2020. — 15 липня.
  3. а б Повернення справжньої історії [Архівовано 20 січня 2019 у Wayback Machine.] // Подолянин. — 2018. — 22 лютого.
  4. В. Микитюк. «росія догнала їх втретє»: журналіст про долю незламних батьків, які втратили свій дім в Криму та Ірпені, а зараз облаштовуються в Ужгороді[недоступне посилання] // Факти. — 2022. — 24 жовтня.
  5. Г. Ярема. Акім Галімов: «На десятигривневій купюрі — не гетьман Мазепа» // Високий замок. — 2016. — 25 серпня.
  6. Сотні років депортації: як Росія використовує примусове переселення українців та кримських татар на YouTube // ТСН. — 2022. — 25 жовтня.
  7. Т. Бахарєва. «Я усвідомлював, що війна почнеться»: автор-документаліст назвав причини жорстокості росіян // Факти. — 2022. — 23 серпня.
  8. Акім Галімов: Наша історія потребує очищення від міфів [Архівовано 20 січня 2019 у Wayback Machine.] // Інтерв'ю з України. — 2018. — 28 січня.
  9. а б Команицька, Т. Акім Галімов: «Непросто всі емоції й жахи передати у фільмі» // Детектор медіа. — 2017. — 17 листопада.
  10. Янковський, О. Акім Галімов: «Російський вплив у Криму був страшним і неправильним» // Радіо Свобода. — 2022. — 3 січня.
  11. Свентах, А. Материнська любов у грошовому еквіваленті // День.
  12. «1+1» представив докустрічку власного виробництва «Циганська кров» // детектор медіа. — 2014. — 18 січня.
  13. а б Автор фільмів «Україна. Повернення своєї історії» на 1+1 запускає проєкт, в якому відтворюватимуть у 3D зруйновані українські палаци // ТСН. — 29 квітня.
  14. Міфи часів козацтва: «1+1» відзняв третій цикл проекту «Україна, повернення своєї історії» на YouTube // ТСН. — 2019. — 19 січня.
  15. Цікаві факти про фільм Скарби нації [Архівовано 20 січня 2019 у Wayback Machine.] // 1+1. — 2019. — 18 січня.
  16. Загородня, І. У фільмі «Таємничі манускрипти» на «1+1» показали, як фальсифікувалась історія України // ТСН. — 2022. — 28 січня.
  17. І. Ісаченко. Непорушна пам’ять. Як цифрові технології зберігають спадщину для майбутніх поколінь // Pragmatika. — 2022. — 29 квітня.
  18. Стартує новий історичний проєкт «Українські палаци. Золота доба» [Архівовано 28 квітня 2022 у Wayback Machine.] // Укрінформ. — 2022. — 28 квітня.
  19. М. Спалєк. «Реальна історія з Акімом Галімовим»: ідеальна реакція на російську дезінформацію // Детектор медіа. — 2022. — 31 серпня.
  20. А. Підгорна. «Евакуація»: телеканал 1+1 та Акім Галімов розпочали зйомки нового документального фільму про війну[недоступне посилання] // Главред. — 2022. — 16 серпня.
  21. М. Кабацій. Рашизм. Історія хвороби. В Україні знімають документальний фільм про формування в Росії нації катів // НВ Life. — 2022. — 28 липня.
  22. На каналі 2+2 — прем'єра документального проєкту «Україна майбутнього. Переграти агресора» // 2+2. — 2023. — 2 березня.
  23. Указ Президента України від 28 червня 2024 року № 383/2024 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України»
  24. Переможці головної телевізійної премії країни «Телетріумф 2018»|Премія «Телетріумф» [Архівовано 28 квітня 2018 у Wayback Machine.] // Телетріумф. — 2018. 
  25. Апостолова, Л. «Телетріумф-2018» оголосив переможців (повний перелік) // детектор медіа. — 2018. — 25 квітня.
  26. «1+1» за підтримки МІПа знімає третю частину фільму «Україна. Повернення своєї історії» // детектор медіа. — 2018. — 13 серпня.
  27. 2015|Премія «Телетріумф» [Архівовано 18 червня 2018 у Wayback Machine.] // Телетріумф. — 2015. 
  28. 2010|Премія «Телетріумф» [Архівовано 27 вересня 2019 у Wayback Machine.] // Телетріумф. — 2010. 

Посилання

ред.