ГАЗ-М20 «Побєда»
ГАЗ-М-20 «Побєда» (рос. «Победа» — «Перемога») — радянський легковий автомобіль, який серійно виготовлявся на Горьківському автомобільному заводі в 1946—1958 роках (у Польщі — до 1973 року; у Камбоджі або КНР, можливо, виготовлявся до 2002 року).
| Виробник: |  ГАЗ
|
| Роки виробництва: | 1946 — 1958 (СРСР); 1951-73 (Польща); можливо 1957-2002 (КНР або Камбоджа) |
| Клас: | середній (за стандартом СРСР) |
| Дизайнер: | В. Самойлов |
| Тип(и) кузова: | седан (фастбек), кабріолет |
| Компонування: | FR (задній привід з переднім розташуванням двигуна) |
| ГАЗ-20[1] | |
|---|---|
| Марка: | ГАЗ-20[1] |
| Тип: | бензиновий 4-тактний R4 |
| Робочий об'єм: | 2120 см3 |
| Максимальна потужність: | 52 к.с. (38 кВт [52 к.с. по ГОСТ[2]]), при 3600 об/хв |
| Максимальний обертовий момент: | 123 Н·м, при 2200 об/хв |
| Конфігурація: | SV (нижньоклапанний) |
| Хід поршня: | 100 мм |
| Діаметр циліндра: | 82 мм |
| Ступінь стиску: | 6,2:1 |
| Система живлення: | карбюратор К-22Е (до середини 1955 р. К-22А) |
| Охолодження: | рідинне |
| Газорозподільний механізм: | SV (нижньоклапанний) |
| Матеріал блоку циліндрів: | чавун |
| Матеріал ГБЦ: | алюмінієвий сплав |
| Порядок роботи циліндрів: | 1—2—4—3 |
| Рекомендоване паливо: | А—72 |
Коробка передач: механічна 3-ступенева з синхронізаторами на ІІ та III передачах (передатні числа: І — 3,115; ІІ — 1,772; III — 1, З. Х. — 3,74);
Передатне число головної передачі — 5,125
| Довжина: | 4665 мм |
| Ширина: | 1695 мм |
| Висота: | 1640 мм |
| Кліренс: | під передньою віссю: 210 мм, під задньою: 200 мм; передній кут звису: 27°, задній: 19° |
| Колісна база: | 2700 мм |
| Колія передня: | 1364 мм |
| Колія задня: | 1362 мм |
| Маса: | споряджена: 1460 кг; повна: 1835 кг |
| Макс. швидкість: | 105 км/год |
| Витрата палива: | 11 л/100 км |
| Об'єм бака: | 55 л |
Перший радянський легковий автомобіль із несучим кузовом і один із перших у світі великосерійних автомобілів з кузовом понтонного типу — без виступних крил і їх рудиментів, підніжок і фар.
Серійний випуск автомобілів «Побєда» розпочався 28 червня 1946 року. Загалом було випущено 235 999 машин, зокрема 14 222 кабріолетів (перший у світі понтонний кабріолет масового виробництва) і 37 492 таксі[3].
Розробка Редагувати
Передісторія Редагувати
Після Німецько-радянської війни ГАЗ тимчасово відновив випуск довоєнної легкової моделі — ГАЗ-11-73, що являла собою модернізований варіант застарілого ГАЗ-М1, конструкція якого, своєю чергою, походила від автомобіля Ford B моделі 1934 року. Але цей автомобіль був загалом застарілим: найбільші нарікання викликали неекономічний двигун, коробка передач без синхронізаторів, механічний привід гальм, застарілий зовнішній вигляд, посередня плавність ходу і відсутність багажника.
Початковий період Редагувати
Урядове завдання на проєктування нового легкового автомобіля Горьківський автозавод одержав у лютому 1943 року, одразу після перемоги під Сталінградом. Спочатку автомобіль мав мати назву «Родина» (Батьківщина). Але після показу Сталіну автомобіль із серійним номером ГАЗ-М20 було вирішено назвати «Побєдою».
Урядове завдання на проєктування нового легкового автомобіля Горьківський автозавод отримав в лютому 1943 року, проте вважається, що на той час на заводі вже був складений перспективний типаж післявоєнного модельного ряду, у тому числі й «легковика» середнього класу.
Перші ескізи [Архівовано 16 лютого 2012 у Wayback Machine.] виконав художник В. Бродський у 1943 році. На них машина вже має таку ж понтонну боковину і кузов «фастбек» із похилою задньою стінкою, як і майбутня серійна «Побєда», але в іншому на неї не схожа і візуально більш архаїчна, з виконаним у стилі кінця 1930-х років оформленням країв кузова — зокрема, з вузькою решіткою радіатора напівкруглого перетину; V-подібне лобове скло доповнено невеликими скельцями з боків, як на ряді іноземних моделей; задні двері підвішені на задніх петлях, і відкриваються по ходу руху.
Кінцевого вигляду автомобіль набув у роботах художника-конструктора Веніаміна Самойлова.
Спочатку машина проєктувалася під індексом ГАЗ-25 і девізом «Родина» (Батьківщина); пізніше вони були замінені на звичні «двадцятку» і слово «Побєда».
Перші «Побєди», яким призначено було стати родоначальниками післявоєнного покоління автомобілів марки ГАЗ, зійшли з конвеєра Горьківського автозаводу 28 червня 1946 року.
За технічними рішеннями автомобіль був першим цілком самостійним (а не скопійованим із закордонних аналогів).[джерело?] Кузов британської Standard Vanguard[en] 1947 року випуску зовні дуже нагадує обриси «Побєди».[джерело?]
ГАЗ-М20 був першим радянським автомобілем із тримальним кузовом і першим у світі автомобілем із кузовом «безкрилої» форми [джерело?], виконаним не для зовнішнього ефекту, а для прискорення й здешевлення виготовлення кузовних штампів і кращих аеродинамічних показників.
Форму кузова «Побєди» запропонував молодий дизайнер В. Самойлов. Продумана форма кузова, закінченість ліній і велика кількість хромованих деталей надавали машині елегантного й респектабельного вигляду.
У салоні «Побєди» вільно розміщувалися 5 осіб, в автомобілі вперше були встановлені електричні покажчики поворотів, стоп-сигнали і звуковий сигнал високого і низького тонів. Відтоді двотональний сигнал став фірмовою особливістю автомобілів марки «ГАЗ». Машина також мала незалежну підвіску передніх коліс (уперше на автомобілях «ГАЗ»), гідравлічний привод гальм, 3-ступінчату коробку передач із синхронізаторами і V-подібне лобове скло, що стало відмінною рисою цієї моделі.
При спорядженій масі 1,46 т найбільша швидкість «Побєди» становила 105 км/год, розгін з місця до 100 км/год займав 46 с, а витрата палива — 11 л на 100 км. Для забезпечення економічності був обраний чотирициліндровий двигун робочим об'ємом 2,1 л замість 6-цилиндрового, що передбачалося в початковому варіанті.
.jpg)
Покращилася посадка, з'явився обігрівач, тому водії могли знехтувати інструкцією, відповідно до якої зобов'язані були возити із собою мішечок із сіллю для протирання замерзлого скла. У задній частині кузова розташовувався об'ємний багажник, у якому містилося запасне колесо. «Побєду» відразу ж помітили за кордоном й оцінили конструкторські та технічні переваги машини. Саме з ГАЗ-М20 починається експорт автомобілів «ГАЗ».
«Побєда» неодноразово модернізувалася. Поряд із базовою моделлю з кузовом «седан» випускалися модифікації з кузовом «кабріолет», а також таксі і «швидка допомога». Під час освоєння цілинних земель був створений комфортабельний позашляховик ГАЗ-М-72, що не мав на той час аналогів у світовому автомобілебудуванні.
Найсильнішою стороною «Побєди» була здатність працювати на будь-яких дорогах, що зафіксовано навіть в енциклопедії з історії світового автомобілебудування Джорджано.
У музеї історії Горьківського автозаводу розповіли, що за 12 років виробництва з конвеєра підприємства зійшли 235 999 автомобілів «Побєда».
Польська варіація цього автомобіля за назвою «Варшава-223» вироблялася аж до 1973 року і перевершила за чисельністю випуску свій оригінал — їх було випущено 253 тисячі.
В ігровій і сувенірній індустрії Редагувати
В СРСР масштабна модель М-20 в масштабі 1:43 промислово не вироблялась. В одиничних екземплярах її виготовляли любителі.
У 2010 році моделі М-20В «Побєда» бежевого і ГАЗ-М20 «Побєда» кабріолет сірого кольорів у масштабі 1/43 вийшли в рамках проєкту «Автолегенди СРСР» від видавництва «ДеАгостіні».
У 2010 році модель М-20 «Побєда» в масштабі 1:43 випущена в серії «Наш Автопром» ТОВ «Феран».
У 2011 році модель М-20А «Побєда» (таксі) в масштабі 1:43 вийшла в рамках проєкту «Автомобіль на службі» від видавництва «ДеАгостіні». У 2013 році фірма «ДеАгостіні» почала випускати збірну модель автомобіля масштабом 1:8 у колекції М-20 «Побєда». Крім того, у 2014 році в рамках «освіженої» версії модельної серії «Автолегенди СРСР. Найкраще» вийшла модель ГАЗ-М20В «Побєда» синьо-білого кольору. Крім того, модель М-20 «Побєда» в масштабі 1:43 випускається дрібносерійною модельною майстернею «Херсон Моделс».
Див. також Редагувати
Джерела Редагувати
- ↑ НИИАТ Краткий автомобильный справочник. — Москва : "Транспорт", 1967. — С. 60.
- ↑ ГОСТ 8.417-2002
- ↑ История автомобиля Победа (рос.). Архів оригіналу за 17 листопада 2011. Процитовано 6 березня 2012.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: ГАЗ-М20 «Побєда» |