Культ особи Сталіна
Культ особи Сталіна — звеличення особистості Йосипа Сталіна радянськими та сучасними російськими засобами масової пропаганди, в творах мистецтва, державних документах, законах.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/0/0f/Bundesarchiv_Bild_183-11500-0994%2C_Berlin%2C_III._Weltfestspiele.jpg/270px-Bundesarchiv_Bild_183-11500-0994%2C_Berlin%2C_III._Weltfestspiele.jpg)
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/1/10/Odessa_shop_window_1931.jpg/200px-Odessa_shop_window_1931.jpg)
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/0/0f/Poster_of_Azerbaijan_1938._Stalin.jpg/200px-Poster_of_Azerbaijan_1938._Stalin.jpg)
Поняття «культ особи Сталіна» набуло широкого поширення після доповіді 1956 М. С. Хрущова «Про культ особи та його наслідки» та постанови ЦК КПРС «Про подолання культу особи і його наслідків».
Витоки
ред.Марксизм-ленінізм, ідеологічна основа Радянської влади, виходячи з марксистського положення про рівність, теоретично відкидає вождизм, обмежуючи «роль особистості в історії». У той же час деякі вчені вважають вождизм природним наслідком практичного соціалізму. Наприклад, російський філософ М.О. Бердяєв вважав, що «Ленінізм є вождизмом нового типу, він висуває вождя мас, наділеного диктаторською владою». Після Жовтневого перевороту 1917 року в РРФСР та СРСР вождизм набув латентного характеру.
Виникнення культу особи Йосипа Сталіна є наслідком політичної культури, насамперед, росіян та спрямованої діяльності вищого радянського, а пізніше і російського керівництва.
Культ особи Сталіна в СРСР
ред.В сталінський період радянська пропаганда створила навколо імені Сталіна ореол непогрішимого вождя. Після здобуття Йосипом Сталіним всієї повноти влади, стосовно нього часто використовувалися і були майже обов'язкові в офіційних публіцистиці і риториці титули «великий вождь», «великий вождь і вчитель», «батько народів», «великий полководець», «геніальний учений», «кращий друг (вчених, письменників, фізкультурників і ін.)» тощо.
З огляду на оголошення Йосипа Сталіна теоретиком марксизму-ленінізму його образ містився в одному ряду з Карлом Марксом, Фрідріхом Енгельсом і Володимиром Леніним, а стосовно назви панівної ідеології, марксизму-ленінізму, часто використовувався термін «сталінізм», який пізніше став поняттям-визначенням створеного ним політичного режиму з негативною оцінкою-осмисленням.
Культ особи Сталіна в Росії
ред.У 2007 році з твердженням, що «Сталін зробив більше хорошого, ніж поганого», були згодні 15% росіян. У 2011 році ця частка зросла до 26%[1].
У Росії наразі домінує позитивне ставлення до Сталіна (59%), а переживання негативних почуттів щодо нього поступово знижувалось і наразі складає близько 10%. 45% опитаних ставляться до Сталіна з повагою, тоді як в Україні ця частка складає 15%. В Україні 17% респондентів ставляться до Сталіна з ненавистю і 15% з неприязню[2], а в Росії – лише 2% та 5% відповідно[3].
Наслідки
ред.Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Сталинизм. Почему в современной России жив культ людоеда? [Архівовано 14 грудня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ КМІС: СТАВЛЕННЯ ДО СТАЛІНА. Архів оригіналу за 14 лютого 2022. Процитовано 31 березня 2022.
- ↑ Левада-центр - ОТНОШЕНИЕ К СТАЛИНУ: РОССИЯ И УКРАИНА. Архів оригіналу за 31 березня 2022. Процитовано 31 березня 2022.
Посилання
ред.- Есть ли культ личности в России? [Архівовано 3 лютого 2017 у Wayback Machine.] (рос.)