Пеньківка (Жмеринський район)

Пе́ньківка — село в Україні, у Жмеринському районі (до 2020 році Шаргородському районі) Вінницької області. Входить до Мурафської сільської територіальної громади. Населення становить 2315 осіб.

село Пеньківка
Країна	Україна
Область	Вінницька область
Район	Жмеринський район
Громада	Мурафська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA05060090060087823
Облікова картка	картка
Основні дані
Населення	2315 осіб
Площа	1,955 км²
Густота населення	1184,14 осіб/км²
Поштовий індекс	23521
Телефонний код	+380 4332
Географічні дані
Географічні координати	48°53′58″ пн. ш. 28°15′34″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	306 м
Місцева влада
Адреса ради	23530, Вінницька обл., Жмеринський р-н, с. Мурафа, вул. Коцюбинського, буд. 23
Карта
Пеньківка
Пеньківка
Мапа
Пеньківка у Вікісховищі

Історична довідка

Історія свідчить, що Пеньківка як село отримала назву від пеньків, що лишились по вирубці лісу при заселенні території у XVII столітті. Першими поселенцями цих місць були старовіри, які прибули сюди із Росії.

До реформи 1861 року в селі налічувалося 70 дворів, а в 1906 році — 397 з населенням чисельністю 2095 осіб. На початку 1917 року було 427 дворів, а населення становило 2247 осіб. Переважно жили селяни, які працювали у маєтку і на землях місцевого поміщика Сабанського. У володінні Сабанського були також ліси, спиртозавод, вальцовий млин, ткацька майстерня, У цей час Пеньківка була волосним центром 13-ти навколишніх сіл. Тут були волосний старшина, писар, казначей волосного банку, поліцай. У 1860-х роках відкрито двокласну церковно-приходську школу, а у 1882 р. — міністерське училище. У той же період будувалась залізниця й у 1888 році відкривається станція Ярошенка. До Жовтневого перевороту у селі була невелика приватна крамниця. Газети виписували поміщик і піп.

Пам'ятник 161 воїну-односельчанину

Про жовтневий переворот мешканці села довідалися від солдатів, що прийшли з війни. У той час обирався волосний виконком на чолі з Ситником Ільком Миколайовичем. Створено волосний комітет незаможників, головою якого обирається Сорокін Федул Кирилович. Першим головою сільвиконкому обирається Каськов Полікар Семенович, а комнезаму села — Ковальчук Семен Іларіонович.

У 1930 р. організовано Ярошенський приймальний пункт зерна зі сховищами на 3000 тонн. З лісів поміщиків Сабанського і Кузнєцова у 1920 р. організовано Ярошенське лісництво. У 1930 р. було відкрито 7-річну школу (1-й випуск у 1933 р.) У 1938 — середню школу (1-й випуск у 1941). У 1920 відкрито медпункт, у штаті якого були фельдшер і акушерка. У 1937 організовано колгоспний пологовий будинок. У 1953 р. відкривається лікарня на 10 ліжок, а в 1961 р. вона розширюється до 25 ліжок. Пеньківський дитсадок на 50 місць організовано у 1960 р. Сільська бібліотека відкрилась у 1952 р. у приміщенні сільського клубу. У 1954 р. побудовано її приміщення. На той час у ній нараховувалось 1000 книг. Відділ зв'язку відкрито у 1922 р. Пізніше встановлено комутатор на 10 телефонних номерів. У 1946 р. у приміщенні пошти відкрито ощадкасу. У 1954 році відкрилася аптека. У 1954—1955 роках від електростанції нафтобази на вулицях Миру, Фрунзе освітлюється перші 130 хат електроосвітленням. В ці ж роки від нафтобази прокладається 1500 м водопроводу і встановлюється 10 водорозбірних колонок. У 1955-56 рр. на території пристанційної частини села, кладовищі, парку і лікарні висаджено 10 тис. саджанців липи.

В селі жив учасник боротьби за державність України доби Української Народної Республіки Микола Артемович Пономар(1900—1979). Народився у багатодітній хліборобській родині в с. Розсоше (зараз у складі с.Нове Місто) теперішньої Тиврівської громади Вінницького району. Після поразки національно-визвольних змагань у 1920 році змушений був проживати в польському місті Гайнувка. Після окупації цього міста радянськими військами у 1939 році переїздив з родиною у різні місцевості Радянського Союзу і брав участь у Другій світовій війні на боці червоної армії,був поранений, зазнав німецького полону, отримав радянські бойові нагороди.Потім поселився у Пеньківці,був репресований і ув'язнений на тривалий час в радянських таборах на Уралі. Після повернення з ув'язнення працював будівельником.Похований на кладовищі села.

Транспорт

На окраїні села знаходиться станція Ярошенка на електрифікованій залізниці напрямку Жмеринка-Вапнярка-Одеса.

Зупиняються приміські електропоїзди сполученням Вапнярка — Жмеринка — Вапнярка і регіональний електропоїзд сполученням Київ — Рахни з приміськими вагонами від Жмеринки до ст. Рахни.

Сусідні станції — Рахни, Жмеринка. Сусідні вузлові станції — Жмеринка, Вапнярка.

На ст. Вапнярка можна здійснити посадку на електропоїзди до Котовська, Одеси, а також Христинівки (через Ладижин, Зятківці), пасажирські поїзди до ст. Одеса, Ізмаїл.

На ст. Жмеринка можна пересісти на приміські електропоїзди до

• Козятина (Гнівань, Вінниця, Калинівка), Києва,
• Підволочиська (Сербинівці, Дубки, Радівці, Комарівці, Деражня, Богданівці, Хмельницький, Гречани, Волочиськ)
• Могилева-Подільського (Бар, Митки, Котюжани, Вендичани)

Електропоїзди на шляху прямування від Жмеринки до Жуківців проходять такі станції та зупинки: Садова. На шляху від Жуківців до Вапнярки — Будьки, Митланівка, Ярошенка, Краснівка, Бушинка, Рахни, Шпиків, Юрківка, Шура, Журавлівка.

Також можна здійснювати посадку на пасажирські поїзди далекого сполучення.

Освіта

В селі працює середня загальноосвітня школа І-III ступенів, де навчається 300 учнів.

Література і джерела

• Пенькі́вка // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / П. Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974 — том Вінницька область / А. Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788 с. — С. 722
• Нагребецький Анатолій. Історія Пеньківки Мурафської. Вінниця.2017.
• Сайт Укрзалізниці.
• Любацька Людмила. Вікно в Пеньківку (Про с Пеньківка Шаргородського району). – Вінниця, Вінницька обласна друкарня, 2019. – 520 с. (Випуск 32)

Посилання

• Олександр Горобець Був у мене друг лісничий Федір Сайчук
• Погода в селі Пеньківка