Відкрити головне меню

Пе́не (нім. Peene), польська назва Пяна (пол. Piana — «Піна»[1]) — річка в сучасній Німеччині, у землі Мекленбург-Передня Померанія. Одне з трьох гирл річки Одри. Іншими гирлами є Дзівна та Свіна. Назва річка походить від прасл. *Pěna, утвореного від *pěna («піна»)[2]. Найбільші населені пункти вздовж течії — Деммін, Анклам.

Пене
нім. Peene
Peene bij Gutshaus Stolpe 2002 12.jpg
53°51′20″ пн. ш. 13°48′29″ сх. д. / 53.85560000002777770° пн. ш. 13.80830000002777780° сх. д. / 53.85560000002777770; 13.80830000002777780
Витік поблизу Боддіна
• координати 53°56′00″ пн. ш. 12°41′00″ сх. д. / 53.93333° пн. ш. 12.68333° сх. д. / 53.93333; 12.68333
висота, м 28
Гирло Пенештром, біля Анклама
• координати 53°51′20″ пн. ш. 13°48′30″ сх. д. / 53.85556° пн. ш. 13.80833° сх. д. / 53.85556; 13.80833
висота, м 0
Країни: Німеччина Німеччина
Регіон Мекленбург-Передня Померанія
Довжина 136 км
Площа басейну: 5110 км²
Притоки: Требель, Швінге, Свінов
Водойми в руслі Kummerower See[d]
GeoNames, Global Geosites 2855094
CMNS: Пене на Вікісховищі

Витік утворюється річками Вестпене й Остпене, що впадають в озеро Куммеровер-Зе, звідки витікає вже річка Пене. Впадає в протоку Пенештром (поблизу Щецинської затоки).

Долина річки Пене є найзаболоченішою місцевістю у Центральній Європі[3].

Раніше по цій річці мешкали слов'янські племена Союзу велетів (Лютичі) — від сходу ратари і доленчани, хижани і черезпеняни із заходу[4].

ПриміткиРедагувати

  1. Komisja Standaryzacji Nazw Geograficznych poza Granicami RP: Nazewnictwo geograficzne świata. T. 12: Europa Część II. Warszawa: Główny Urząd Geodezji i Kartografii, 2010, s. 153. ISBN 978-83-254-0825-1.(пол.)
  2. Paul Kühnel: Die slavischen Ortsnamen in Meklenburg. In: Jahrbücher des Vereins für Mecklenburgische Geschichte und Altertumskunde. Bd. 46, 1881, ISSN 0259-7772, S. 3–168, hier S. 105: Pyana (altsl. pêna Schaum; poln. piana) adj. § 21: «der schaumige (Fluß)».(нім.)
  3. Peenetal / Peene-Haff-Moor Архівовано 14 January 2012[Дата не збігається] у Wayback Machine. at www.bfn.de.
  4. Mały słownik kultury dawnych Słowian. Lech Leciejewicz (red.). Warszawa: Wiedza Powszechna, 1988, s. 125. ISBN 83-214-0499-5.(пол.)

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати