Пауль Отто (нім. Paul Otto; 12 липня 188114 січня 1961) — німецький офіцер, генерал піхоти вермахту. Кавалер Німецького хреста в сріблі.

Пауль Отто
нім. Paul Otto
Народився 12 липня 1881(1881-07-12)[1]
Гюстров, Мекленбург-Передня Померанія, НДР
Помер 14 січня 1961(1961-01-14)[1] (79 років)
Шлірзе, Місбах, Верхня Баварія, Баварія, ФРН
Країна  Німеччина
Діяльність офіцер
Знання мов німецька
Учасник Перша світова війна і Друга світова війна
Роки активності з 1901
Військове звання  генерал від інфантерії
Нагороди
Срібний німецький хрест
Срібний німецький хрест
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Рятувальна медаль
Рятувальна медаль
Лицарський хрест 1-го класу ордена Альберта (Саксонія)
Лицарський хрест 1-го класу ордена Альберта (Саксонія)
Лицарський хрест 1-го класу ордена Фрідріха (Вюртемберг)
Лицарський хрест 1-го класу ордена Фрідріха (Вюртемберг)
Ганзейський хрест (Гамбург)
Ганзейський хрест (Гамбург)
Хрест «За військові заслуги» (Мекленбург-Шверін)
Хрест «За військові заслуги» (Мекленбург-Шверін)
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Лицарський хрест ордена дому Гогенцоллернів з мечами на військовій стрічці
Лицарський хрест ордена дому Гогенцоллернів з мечами на військовій стрічці
Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу

Біографія ред.

В 1901 році вступив у Прусську армію. У 1906—1912 роках служив у Німецькій Південно-Західній Африці, учасник придушення повстання герреро і нама, після чого навчався у Військовій академії. Учасник Першої світової війни, служив на штабних посадах. Після демобілізації армії залишений в рейхсвері. З 12 жовтня 1937 по 1 вересня 1939 і з 9 вересня по 1 листопада 1939 року — командир 13-ї моторизованої дивізії. Учасник Польської кампанії, 6 жовтня 1939 року прийняв капітуляцію військ генерала Францішека Клееберга. В листопаді 1939 року очолив німецьку військову місію в Словаччині. З 1 травня 1942 року — командувач 9-го військового округу. 30 квітня 1943 року відправлений у резерв фюрера, 31 жовтня звільнений у відставку. 16 липня 1945 року заарештований радянськими окупаційними військами і депортований в СРСР. Восени 1949 року звільнений.

Звання ред.

Нагороди ред.

Література ред.

  • Andris J. Kursietis: The Wehrmacht at War 1939–1945. The Units and Commanders of the German Ground Forces during World War II.Aspekt 1999. ISBN 90-75323-38-7. S. 350.
  • Dermot Bradley (Hrsg.), Günter Wegner: Stellenbesetzung der Deutschen Heere 1815-1939. Band 2: Die Stellenbesetzung der aktiven Infanterie-Regimenter sowie Jäger-Bataillone, Wehrbezirkskommandanten und Ausbildungsleiter von der Stiftung bzw. Aufstellung bis 1939. Osnabrück 1992. ISBN 3-7648-1782-8. S. 504.
  • Rangliste des Deutschen Reichsheeres. Hrsg.: Reichswehrministerium. Mittler & Sohn Verlag. Berlin 1932. S. 112.
  • Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
  • Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X

Примітки ред.

  1. а б в Magdeburger Biographisches Lexikon — 2002.