Відкрити головне меню

Партицький Омелян Йосипович

український галицький вчений-мовознавець, етнограф, історик, педагог, громадський діяч

ЖиттєписРедагувати

Народився у селі Тейсарова Жидачівського повіту (тепер село Тейсарів Жидачівського району) в сім'ї священика Йосипа Партицького (пароха у селі Тейсарова з 1825 по 1879 рік). 1864 року закінчив Львівський університет. Дуже рано покинув батьківську хату. Початкову освіту здобув у місті Стрию. Вчився в Бернардинській гімназії, Львівській духовній семінарії,[1] у Львівському університеті, який закінчив 1863 (1864[1]) року. Іспити склав на відмінно; одержав 3 дипломи: етнографа, історика, педагога і мовознавця української літератури. Викладав у Чернівцях, Тернопільській державній ґімназії (вчитель української та класичних мов,[1] 1864—1868 рр.), Академічній ґімназії Львова (1868—1871 рр.), Львівській вчительській семінарії (1871—1895 рр.).

У Тернополі разом з Володимиром Лучаківським, Василем Ільницьким, Євгеном Згарським створив літературний гурток.[1]

Один з лідерів народовецького руху в Галичині, редактор «Газети шкільної» (видавав власним коштом,[1] 1875—1879 рр.), «Зорі» (двотижневий, заснував, шість років видавав власним коштом[3] 1880—1885 рр.). Автор підручників з мови, літератури, видав «Нѣмєцко-руский словаръ», «Старинну історію Галичини» (1894 р.). Переклав «Слово о полку Ігоревім» (1884 р).

Сповідував ідеї «народовців», один із засновників, почесний член культурно-освітньої організації «Просвіта», заступник голови першого головного відділу товариства, 1874 року виконував його обов'язки. 1875 року — делегат від головного виділу на заснуванні першої філії «Просвіти» в селі Бортниках Бібрецького повіту (сучасний Жидачівський район).

Разом з Анатолем Вахнянином видавав у 1877—1879 роках «Письмо з Просвіти». Під його впливом частина студентської молоді змінювала погляди з москвофільських на народовські (зокрема, Володимир Масляк[4]). Матеріально підтримував студентську молодь, зокрема, Івана Франка.[1]

Для покращення здоров'я в останні роки життя їздив на лікування до Одеси, відпочивав на Карлобаді. 21 січня 1895 року раптово помер.

ТворчістьРедагувати

1863 року в літературному збірнику «Галичанинъ» надруковано твір Омеляна Партицького, написаний народною мовою,— «Червона Русь в часах передісторичних». У цьому збірнику опублікував статтю про походження Руси, надрукував дві поезії; статті започаткували працю як історика над історією Руси. 1884 року друком вийшла величезна студія «Старинна історія Галичини».

Збирав етнографічні матеріали, помістив у «Правді» — 1868 р.: «З уст народна: гагілки, коляди», в «Газеті шкільній» за 1877 р.: «Заговори у Русиків», «Рахманьский Великдень».

У 1875—1879 рр. надрукував ряд статей про виховання: «Гадки про виховання домашнє» (1877), «Листи о вихованню» (1879), працював у комісії з видання шкільних книжок. Видав гарно укладені читанки для народних шкіл, працював над граматиками: «Руска читанка для нижчих кляс середніх шкіл» (1871), «Руский буквар для шкіл людових» (1876), «Руска читанка для третьої кляси шкіл народних»(1878), «Граматика руского язика для ужитку в школах людових»(1880).

Видання граматики 1880 року з погляду методики вважалося одним із найкращих видань граматик «рускої (української) мови» того часу.

Вшанування пам'ятіРедагувати

У рідному селі Тейсарові:

  • коштом односельців перед школою встановлено пам'ятник Омеляну Партицькому
  • його іменем названа одна з вулиць села

У Жидачеві:

  • ґімназія Жидачева (Удеча) названа його іменем

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д е ж Пиндус Б., Ханас В. Партицький Омелян Йосипович… — С. 33.
  2. Омелян Партицький. Жидачівська районна бібліотечна система. Архів оригіналу за 4 березень 2016. Процитовано 20 січень 2013. 
  3. [1] Архівовано 11 травень 2011 у Wayback Machine.К. Тищенко. «Скандинавщина в давній Руси»: погляд із сучасности
  4. І. Боднарук. Бучацький Парнас // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 101.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати