Вікіпедія

Паризький псалтир

Паризький Псалтир (також Codex Parisianus, Bibliothèque Nationale, Paris, MS. gr. 139) — ілюмінований рукопис Псалтиря, створений в середині X століття, зберігається в Національній бібліотеці Франції. Є найвідомішим рукописом епохи Македонського Ренесансу.

Паризький псалтир
Дата створення / заснування 10 століття і 950[1]
Зображення
Назва англ. Paris Psalter[1]
Названо на честь Париж
Напрям, рух мистецький Macedonian Renaissanced
Культура Візантійська імперія[1]
Місце розташування Національна бібліотека Франції
Туреччина[1]
Стамбул[1]
Жанр Візантійська імперія[1]
Творець невідомо[1]
Мова твору або назви давньогрецька мова[2][3]
Каталожний код 1133[3]
Кількість сторінок 449 standard page
З матеріалу пергамент
У збірках Національна бібліотека Франції
Інвентарний номер Grec 139
Історичний період Візантійська імперія[1]
Місце створення Константинополь
Ширина 26 см
Висота 37 см
Описано за адресою archivesetmanuscrits.bnf.fr/ark:/12148/cc214812
gallica.bnf.fr/ark:/12148/btv1b10515446x/
Повний твір доступний на gallica.bnf.fr/ark:/12148/btv1b10515446x/
Статус авторських прав 🅮
Маніфест IIIF gallica.bnf.fr/iiif/ark:/12148/btv1b10515446x/manifest.json
CMNS: Паризький псалтир у Вікісховищі

Короткий опис ред.

Паризький Псалтир прикрашають 14 повносторінкових мініатюр в орнаментальному обрамленні. Мініатюри виконані на сюжети Старого Завіту, характеризуються увагою до пейзажів і архітектурних елементів. Зображення рукопису позначені наслідуванням античному мистецтву. Прототипом для мініатюр послужив олександрійський рукопис IV століття, проте його походження часом пов'язують з прототипом із Малою Азією.

На багатьох мініатюрах представлені алегоричні зображення і персоніфікації. Наприклад, поряд з Давидом, який грає на арфі, вміщено зображення персоніфікації Мелодії, а ніч зображена як жінка з палаючим факелом і покривалом, розпростертим над її головою. Стилізація під пізньоантичне мистецтво настільки достовірна, що довгий час багато дослідників датували Псалтир ранішим періодом, ніж X століття.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д е ж и Make Lists, Not War — 2013.
  2. ↑ http://gallica.bnf.fr/ark:/12148/btv1b10515446x/f5.image
  3. ↑ а б https://septuaginta.uni-goettingen.de/catalogue/Ra_1133

Література ред.

  • Wander, S. (2014). The Paris Psalter (Paris, Bibliothèque nationale, cod. gr. 139) and the Antiquitates Judaicae of Flavius Josephus. Word & Image, 30(2), 90-103.
  • Anderson, J. (1998). Further Prolegomena to a Study of the Pantokrator Psalter: An Unpublished Miniature, Some Restored Losses, and Observations on the Relationship with the Chludov Psalter and Paris Fragment. Dumbarton Oaks Papers, 52, 305-321.
  • H. Buchthal. (1938). The miniatures of the Paris Psalter : A study in middle Byzantine painting /. Nendeln, Liechtenstein :: Kraus Reprint. (book you gotta find at psu)
  • Maxwell, Kathleen. (1987). The aristocratic Psalters in Byzantium. Speculum: A Journal of Medieval Studies, 62, 406.
  • Lowden, J. (1988). Observations on Illustrated Byzantine Psalters. The Art Bulletin, 70(2), 242-260.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Паризький_псалтир&oldid=29505186