Відкрити головне меню
Панікадило в Спасо-Преображенському соборі в Тольятті

Панікади́ло (грец. πολυκάνδηλον — «багатосвіччя»)[1] — велика центральна люстра зі свічками у християнській культовій споруді, підвісний світильник. Зазвичай панікадило підвішують у середохресті або підбанному просторі.

Панікадило засвічують в урочисті моменти богослужіння.

Цікаві фактиРедагувати

  • «Паникадило» — народна назва люпина жовтого — рослини родини бобових. Цей вид люпину дійсно має певну схожість з панікадилом: його квіти зібрані у вертикальні стоячі китиці, які нагадують свічки[1].
  • У повісті І. С. Тургенева «Степовий король Лір» можна прочитати: «Священник облачился в старую, еле живую ризу; еле живой дьячок вышел из кухни, с трудом раздувая ладан в старом медном паникадиле. Молебен начался». Очевидно, письменник мав на увазі не панікадило, а кадило.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.

ПосиланняРедагувати