Пантелеймон (лінійний корабель, 1824)
«Париж» (рос. дореф. «Пантелеимонъ») — 80-гарматний вітрильний лінійний корабель Чорноморського флоту Російської імперії.
| Історія | |
|---|---|
 Російська імперія
| |
| Назва: | рос. дореф. «Пантелеимонъ» |
| Власник: | Чорноморський флот Російської імперії |
| Будівник: | Миколаївське адміралтейство |
| Закладений: | 17 жовтня 1823 |
| Спуск на воду: | 8 листопада 1824 |
| Списаний: | 1838 |
| Доля: | переобладнаний на блокшив у 1838 році |
| Статус: | розібраний |
| Основні характеристики | |
| Клас і тип: | лінійний корабель |
| Довжина: | 54,9 м |
| Ширина: | 14,8 м |
| Осадка: | 6,3 м |
| Палуби: | 2 палуби |
| Швидкість: | 9 вузлів |
| Місткість: | 1927 тонн |
| Озброєння: | 80 гармат |
Опис ред.
Вітрильний 80-гарматний двопалубний лінійний корабель. Вартість будівництва корпусу корабля становила 816 557 рублів. Місткість судна становила 1927 тонн[1], довжина — 54,9 метра, ширина — 14,8 метра, осадка — 6,3 метра[2]. Середня швідкість корабля при вітрі 5 балів сягала 9 вузлів[3].
Озброєння корабля становила 80 гармат. Батарея «Пантелеймону» складалося з двадцяти восьми 36-фунтових короткоствольних гармат на нижній палубі, на верхній палубі розміщувалися тридцять 24-фунтових гармат. Ще вісімнадцять 8-фунтових гармат або 24-фунтових карронад знаходилося на баці і чвертьпалубі[4].
Назва корабля спадкова — від петровського корабля «Пантелеймон-Вікторія», що отримав назву на згадку про двох морських перемогах Російської імперії в день Святого Пантелеймона: 27 липня 1714 року коло Гангута і у 1720 році коло Гренгама[1].
Історія ред.
Закладений у Миколаєві на стапелі Миколаївського адміралтейства 17 жовтня 1823 року, головний будівник — корабельний майстер 6-го класу І. С. Разумов[5], в добудові корабля брав участь помічник корабельного майстра І. Д. Воробйов[1]. Після спуску на воду 8 листопада 1824 року, у 1825 році перейшов до Севастополя і увійшов до складу Чорноморського флоту Російської імперії[6].
Російсько-турецька війна ред.
Брав участь у російсько-турецькій війні 1828—1829 років. 21 квітня 1828 року в складі ескадри під прапором віцеадмірала О. С. Грейга вийшов із Севастополя до Анапи[7]. 7 травня ескадра підійшла до фортеці Анапа і з дистанції 4—5 кабельтових почала бомбардування фортеці. Під час облоги, в ніч на 20 травня, російськими гребними суднами, під командуванням капітан-лейтенанта Г. І. Немтінова прямо під стінами фортеці було захоплено 3 турецькі судна. Після завдання фортеці серйозних руйнувань з кораблів був висаджений десант. 12 червня турки здали фортецю віцеадміралу Грейгу[8]. Від вогню у відповідь корабель отримав 15 пробоїн, 9 пошкоджень рангоута і 22 пошкодження такелажу.
Після капітуляції Анапи у складі ескадри вийшов у море 3 липня і, не заходячи до Севастополя, до 13 липня прибув у Коварну[9].
Облога Варни ред.
Брав участь у блокаді Варни. 22 липня 1828 року спільно з іншими кораблями флоту перейшов до Варни, де двічі займав позицію для її обстрілу.
З 26 липня по 7 серпня по кілька кораблів одночасно вели систематичний вогонь, по черзі обстрілюючи фортецю. 7 серпня о десятій годині ранку лінійні кораблі «Пантелеймон», «Париж», «Імператор Франц», «Пімен», «Пармен», «Іоанн Златоуст», «Норд-Адлер» і «Скорий» підійшли до фортеці та відкрили масований артилерійський вогонь. Кожен корабель, проходячи вздовж фортеці під малими вітрилами, відкривав вогонь і ставав знову на своє місце. Такий обстріл тривав щодня до 29 вересня[8].
13 вересня пішов до Одеси з хворими і пораненими на борту. 25 вересня доставив у Варну з Одеси дипломатичний корпус, а 2 жовтня пішов із ним до Одеси[9].
Босфорські експедиції ред.
17 січня 1829 року в складі загону контрадмірала Й. І. Стожевського виходив у крейсерство до протоки Босфор. 15 лютого на чолі ескадри під прапором контрадмірала М. М. Кумані брав участь у бомбардуванні Сизополя і висадці російського десанту, який захопив фортецю. 11 березня у складі загону бомбардував фортецю Ахіолло, але через шторм, що розпочався, змушений був піти в Сизополь[9].
19 квітня 1829 року «Пантелеймон» в складі ескадри під прапором адмірала Грейга прибув на сизопольський рейд із Севастополя. Основне завдання ескадри адмірала Грейга полягало у припиненні можливості виходу турецького флоту з Босфору до Чорного моря. Також ставилося завдання сприяти сухопутним військам фельдмаршалів І. І. Дібіча та І. Ф. Паскевича[8].
Із 6 травня до 11 червня «Пантелеймон» перебував на ремонті в Севастополі. До жовтня 1829 року неодноразово виходив у крейсерство у складі ескадр і загонів до протоки Босфор. 7 жовтня після відходу флоту залишився в Сизополі[9].
Після війни ред.
Під час військової кампанії Російської імперії 1830 року перебував у складі ескадри контрадмірала М. М. Кумані, що здійснювала перевезення російських військ з портів Румелії до Російської імперії.
У 1833 році брав участь в експедиції Чорноморського флоту на Босфор. У травні 1833 року прийшов у Буюк-дере, доставивши провіант для ескадри, а 28 червня, прийнявши на борт війська, з ескадрою вийшов із Босфору. Висадивши війська у Феодосії, 22 липня повернувся до Севастополя[9].
Під час експедиції корабель перебував у поганому стані. Начальник штабу Чорноморського флоту М. П. Лазарєв писав своєму другові Шестакову, характеризуючи стан кораблів ескадри[10]:
Невеликий вітерець, що я мав із Феодосії, довів, що з 11 кораблів, яких Чорноморський флот мав у Босфорі, придатних тільки шість, а решта гнилі як у корпусі, так і в рангоуті. «Париж» геть гнив, і треба дивуватися, як він не розвалився. «Пімен», окрім гнилизни в корпусі, має всі щогли та бушприт гнилими до такої міри, що крізь фок-щоглу проткнули залізний шомпол наскрізь! Як вона трималася, дивно. «Пантелеймон» також увесь гнив, а фрегат «Штандарт» від сильної течії, що відкрилася, ледь не потонув. Отже, Чорноморський флот нині складається з 6 тільки придатних кораблів.
У 1834 році у складі ескадри перебував у практичному плаванні в Чорному морі[9]. У 1838 році «Пантелеймон» переобладнано на блокшив[7][11].
Командири ред.
- Ф. І. Горбаненко (1824—1825);
- С. А. Есмонт (1828—1835).
Примітки ред.
- ↑ а б в Крючков, Ю. С. (2018). Парусное судостроение в Николаеве (1790—1865) (рос.). Николаев: Наваль. с. 278, 356. ISBN 978-617-7007-04-2.
- ↑ Бугаенко, Б. А.; Галь, А. Ф. (2005). История судостроения от древнейших времен до конца парусной эпох (рос.). Т. 1. Николаев: Национальный университет кораблестроения имени адмирала Макарова. с. 165. ISBN 966-321-038-9.
- ↑ Глебов, А. М. (2012). Анализ ходкости, остойчивости и управляемости кораблей Черноморского флота в период русско-турецкой войны 1828—1829 годов на основе архивных данных. № 4 (76) (рос.). Барнаул: Известия Алтайского государственного университета. с. 349.
- ↑ Tredrea, John; Sozaev, Eduard (2010). Russian Warships in the Age of Sail 1696—1860: Design, Construction, Careers and Fates (англ.). Barnsley: Seaforth. с. 550. ISBN 978-1-84832-058-1.
- ↑ Христенко, В. Н. Николаевский хронограф: июнь (рос.). Литературный Николаев. Процитовано 24 березня 2024.
- ↑ Шинкаренко, Андрей (27 вересня 2012). Николаевское Адмиралтейство (рос.). Николаевский базар. Процитовано 4 березня 2024.
- ↑ а б Широкорад, А. Б. (2007). 200 лет парусного флота России (рос.). Москва: Вече. с. 299—300. ISBN 978-5-9533-1517-3.
- ↑ а б в Черноусов, А. А. Черноморский флот в русско-турецкой войне 1827—1829 годов (рос.). Санкт-Петербург: Санкт-Петербургский государственный университет аэрокосмического приборостроения. с. 39—41.
- ↑ а б в г д е Чернышев, А. А. (1997). Российский парусный флот (рос.). Т. 1. Москва: Воениздат. с. 137—138. ISBN 5-203-01788-3.
- ↑ Гребенщикова, Г. А. (2003). 120-пушечный корабль «Двенадцать апостолов». Научно-популярное издание «Мидель-шпангоут». № 5 (10) (рос.). Санкт-Петербург: Издательство «Гангут». с. 4. ISBN 5-85875-001-X.
- ↑ Веселаго, Ф. Ф. (1872). Список русских военных судов с 1668 по 1860 год (рос.). Санкт-Петербург: Типография морского министерства. с. 460—461.
Література ред.
- Веселаго Ф. Ф. Список русских военных судов с 1668 по 1860 год. — СПб.: Типография морского министерства, 1872. — 798 с. (рос.)
- Чернышёв А. А. Российский парусный флот. Справочник. — М.: Воениздат, 1997. — Т. 1. — 312 с. — (Корабли и суда Российского флота). — 10 000 экз. — ISBN 5-203-01788-3. (рос.)
- Широкорад А. Б. 200 лет парусного флота России / Под ред. А. Б. Васильева. — 2-е изд. — М.: «Вече», 2007. — 448 с. — ISBN 978-5-9533-1517-3. (рос.)