Відкрити головне меню
Палантір у фільмі «Володар перснів: Хранителі персня»

Паланті́ри (англ. palantíri, з синд. «Ті, що спостерігають здалеку») або Видющі Камені — у романах Дж. Толкіна назва семи відомих (точну кількість палантірів невизначено) чарівних сферичних каменів, що мали властивість показувати тому, хто дивився в них, речі віддалені в часі та просторі.

Вигляд і властивостіРедагувати

Палантіри — ідеальні сфери з гладкою поверхнею, зроблені з твердого суцільного скла чи чорного кришталю. Найменші мали фут у діаметрі, а найбільші були настільки великі, що їх не могла підняти людина. Коли їх не використовували, їх колір був чорним. Переважно вони показували тільки те, що знаходилось поруч сусіднього спорідненого каменя, бо камені були пов' язані між собою; але наділені сильною волею особи могли навчитися скеровувати свій погляд крізь камені, куди забажають. Палантір не міг показати те, чого немає, проте, за бажання володаря іншого каменя, міг перебільшити зображене в ньому.

ІсторіяРедагувати

Видющі Камені виготовив у Першу епоху ельф Феанор. На початку Другої Епохи сім палантірів були подаровані нуменорцям, а восьмий — найголовніший, залишився в ельфів на острові Тол-Ересеа. За допомогою палантірів нуменорці дізналися про багато речей, які вороги хотіли би приховати; мало що могло сховатись від них у дні їхньої могутності.

Напередодні загибелі королівства Нуменор Еленділ та його сини Ісілдур і Анаріон вивезли сім каменів до Середзем'я. При заснуванні Арнору і Ґондору камені були поділені. Три з них взяв Елендір, а сини — по два.

Камені АрноруРедагувати

Палантір Вежі Емін-БерайдРедагувати

Камінь був залишений Еленділом у Елостіріоні — одній з веж Емін-Берайду. Раніше він показував острів Тол-Ересеа в Амані, бо був пов' язаний з головним палантіром. Після загибелі Нуменору, коли Безсмертні Землі відійшли з кола Арди, у палантірі було видно тільки море. Інколи до нього приходив Еленділ, марно намагаючись угледіти землі недосяжного Заходу. Однак, ельфи могли бачити далі, ніж люди, і час від часу вони здійснювали паломництва до каменя, щоб побачити Тол-Ересеа. Після загибелі Арнору палантір охоронявся Кірденом та ельфами Ліндону. В кінці Третьої Епохи був вивезений за море на кораблі, що відвіз Хранителів Перснів.

Палантір АннумінасуРедагувати

Один з найменших каменів. Ним користувались королі Арнору. Після розпаду королівства у 871 р. Третьої епохи та занепаду Аннумінасу, палантір був перенесений володарями Артедайну в Форност. Коли у 1974 р. Третьої епохи король Анґмару захопив місто, палантір був вивезений останнім правителем Півночі Арведуї. У 1975 р. цієї епохи камінь потонув у водах Форохельської затоки під час катастрофи корабля Арведуї.

Палантір вежі Амон-СулРедагувати

Палантір зберігався у сторожовій вежі на вершині пагорба Вивітрень і вирізнявся великими розмірами — його було не під силу підняти одній людині. Камінь був з'єднаний з палантірами Ґондору. Після поділу королівства за контроль над вежею і палантіром з Артедайном змагались Рудаур і Кардолан. У 1409 р. коли вежу було зруйновано, камінь було вивезено в Форност. Після падіння міста обидва палантіри було вивезено і вони загинули у водах Форохелу.

Камені ҐондоруРедагувати

Палантір Мінас ІтіляРедагувати

Один з Ґондорських палантірів, що спочатку належав Ісілдуру. Коли у 2002 р. Третьої епохи місто захопили назгули, камінь потрапив до Саурона. Темний Володар використовував камінь для привернення на свій бік Сарумана і обману Намісника Ґондору Денетора ІІ. Вочевидь камінь загинув під час зруйнування Барад-Дуру.

Палантір Мінас АноруРедагувати

Належав Анаріону. Зберігався на верхньому рівні Мінас Анора (згодом Мінас Тіріт) у найвищий палаті Білої Вежі. Після захоплення силами Саурона Мінас Ітіля не використовувався і зберігався у таємниці Намісниками Ґондору. Проте Денетор ІІ став використовувати камінь для стеження за землями Ґондору і кинув виклик Саурону в «битві розумів». Темний Володар не зміг схилити Намісника на свій бік, але через це протистояння Денетор почав швидко старіти. Після того як він збожеволів під час облоги Мінас Тіріту в 3019 р. Третьої епохи, Намісник зійшов разом з палантіром на вогнище і здійснив самоспалення. Після цього люди не бачили в палантірі нічого крім обгорілих рук Денетора.

Палантір ОсгіліатуРедагувати

Належав Ісілдуру. Найголовніший з семи палантірів Середзем'я, він зберігався в Оссгіліаті, в давній столиці Ґондору. Був дуже великим і важким, цей камінь було неможливо підняти людині. Камінь було втрачено у водах Андуїну при розоренні міста, під час громадянської війни у 1437 р. Третьої епохи.

Палантір вежі ОртханкРедагувати

Належав Анаріону. Був поміщений в цитадель фортеці Ізенгард — вежу Ортханк. Після перервання королівської династії в Ґондорі, фортецю було покинуто, а палантір — забуто.

У 2759 р. Третьої епохи Саруман з дозволу намісника Ґондору Берена оселився в Ізенгарді. Знайшовши палантір, близько 3000 р. Третьої епохи, маг став використовувати камінь для огляду Середзем' я і пошуків Персня Влади. Дуже скоро камінь воз' єднався з палантіром Мінас-Ітіля, а Саруман потрапив під вплив Саурона і став зрадником.

Після зруйнувавання Ізенгарду ентами 5 березня 3019 р. Третьої епохи, Гендальф і Теоден прибули до Ортханку на переговори з Саруманом. Слуга мага Ґріма Гадючий Язик скинув палантір з вежі і його підібрав Перегрін Тук. Гендальф забрав камінь, але гобіт вночі взяв його у сплячого мага, і зазирнув у нього. Його побачив Саурон, що прийняв його за Хранителя Персня і подумав, що він перебуває в полоні в Сарумана в Ортханку.

6 березня 3019 р. Арагорн взяв камінь Ортханку собі і повернув контроль над ним. Завдяки цьому він побачив флот умбарських корсарів, що рухався на Ґондор з півдня. За допомогою армії Мертвих Арагорн захопив умбарський флот і привів його в розпал битви на полях Пеленнора. Також він зміг відволікти увагу Саурона від Мордору і передав свободу дій Фродо і Сему.

Після Війни Персня Арагорн, ставши королем Воз'єднаного королівства Арнору і Ґондору, використовував камінь Ортханку, щоб оглядати свої землі і те, що на них відбувається.

ДжерелаРедагувати

  • Толкін, Джон Рональд Руел. Сильмариліон/Перекл. з англ. Катерина Оніщук. — Львів: Астролябія, 2008.— 304 с.
  • Толкін Дж. Р. Р. Володар Перснів. В 3 частинах. Частина друга: Дві вежі / Перекл. з англ. Оніщук Катерина Василівна. — Львів: Астролябія, 2013. — 576 с.