Середзем'я (англ. Middle-earth) — центральний континент вигаданого світу, в якому відбуваються події легендаріуму Дж. Р. Р. Толкіна: «Гобіта» й «Володаря перснів», а також, частково, «Сильмариліона» та «Незакінчених сказань».

Толкін не раз зазначав, що Середзем'я розташовано на Землі.[1] Він описував його, як вигадану епоху минулого не лише у «Володарі перснів»[2], але й у кількох листах[3]. Кінець Третьої епохи він датував приблизно 6000 років до його часу[4]. Околиці Шира — це сучасна Північно-Західна Європа (Гобітон, наприклад, містився на тій самій широті, що й сучасний Оксфорд)[5] Проте, у відповідях на деякі листи, він також називав описані в його творах історії, як іншу реальність[6]. У 1971 році, коли — в ході інтерв'ю — його запитали, чи сказання Середзем'я відбувалися в іншу добу, він заперечив: «Ні… На іншому рівні уяви — так»[7]

Географія ред.

Толкін підготував декілька карт Середзем'я та його окремих областей, де відбуваються події творів. Не всі карти були опубліковані за життя письменника. Основними були ті, що публікувалися в «Гобіті», «Володарі перснів», «Сильмаріліоні» та «Незакінчених сказаннях». Більшість подій Першої епохи мали місце на субконтиненті Белеріанд, який під кінець того періоду пішов під воду. Блакитні гори з правого краю карти Белеріанда — це ті ж таки Блакитні гори, що з'являються у лівому верхньому куті карти Середзем'я Другої і Третьої епох. Карти Середзем'я охоплюють лише невелику частину світу: не показані значні частини Руна і Гарада, а також інші континенти.

Середзем'я – це великий континент із видовженою береговою лінією на заході, що поступово тягнеться на південний схід. Береги Середзем'я омиваються Великим морем (океаном). На півночі води моря утворюють затоку Форохел, що замерзає, і яка також оточена лінією Блакитних гір. На півдні — Белфалас, на берегах якого знаходиться ґондорський порт Пеларгір, а ще далі на південь — Умбар, цитадель корсарів. У Місячній затоці стоїть ельфійське місто-порт Сірі гавані — єдине місце, звідки кораблі вирушають у Валінор. У Велике море впадають річки Ізен (Анґрен), Брендівинна (Барандуїн) і Андуїн.

Континент розділений на дві частини Імлистими горами, на півночі яких знаходиться Анґмар. У західного підніжжя гір стоїть Рівенделл. На захід від хребта пролягли лісисті рівнини Арнора і Еріадора, з якими на півдні межує Шир. На схід від хребта лежать торгові міста Дейл та Есґарот на берегах Довгого озера, а також королівство гномів Еребор й Самотня гора. У південних відрогів Імлистих гір міститься ліс Фанґорн, на північ від нього — Лотлоріен, а на південний захід — Ізенґард, цитадель Сарумана.

З північно-східних відрогів Імлистих гір бере витоки річка Андуїн, що пролягає через степи Рохана. Далі річка протікає через Аноріен та Ітіліен, розділяючи Ґондор і Мордор, та впадає у Велике море в районі Белфаласа. На її правому березі лежить королівство Ґондор зі столицею в місті Мінас-Тіріт, а безпосередньо на річці збудована ґондорська фортеця Осґіліат. На лівому березі, на схід від річки тягнеться гряда Попелястих гір, що відділяють від решти світу Мордор, країну орків і темного владаря Саурона. На південь від Ґондора й Мордора пролягає жарка й пустельна країна Харад.

Схід Середзем'я маловивчений і заселений, в основному, кочовими племенами істерлінгів, що розселені в степах на схід від Рохана і південний схід від Довгого озера, на берегах внутрішнього моря Рун. Територія, охоплена картою (створеною самим автором) — прямокутник приблизно 2000 на 1400 миль. Це приблизно 7 млн км² (якщо не враховувати моря, то це відповідає території Європи).

Народи Середзем' я ред.

Люди ред.

Більша частина Середзем'я населена людьми різних національностей і рас. Народи Арнора і Ґондора складають дунадани, нащадки останніх вірних нуменорців (нащадки Півночі та Півдня, ґондорська аристократія, жителі Белфаласа), нащадки змішаних шлюбів (наприклад, у Лебенніні та в землях Артедайну та Кардолану до падіння королівств) та корінне населення, яке жило там до приходу нуменорських колоністів (пригоряни, люди Білих гір, жителі Лебенніна). У лісах Аноріена і Рогана жили таємничі лісові племена друедайн, вони кремезні, невисокі і майже не поступаються ельфам у вмінні жити і воювати в лісі. В Анґмарі і Рудаурі жили люті люди пагорбів, що загинули після падіння Ангмара, південніше жили дикуни Дунланда, Енедвайта й Мінгіріата, споріднені з холодом Першої Епохи, відчайдушно ненавиділи нуменорців, ельфів і друедайн. Населення Рогану (рогірими) - світловолосі, високі люди, які займаються в основному конями, але ведуть переважно осілий спосіб життя, на відміну від своїх сусідів, кочівників-істерлінгів, що живуть у степах Сходу. Зрештою, люди Півдня — смагляві, темношкірі гарадрими, про які мало що відомо. Бардинги, озерники та беорнінги ведуть переважно осілий землеробський спосіб життя, проте якщо в житті бардингів та озерників важливе значення відіграє торгівля та ремесла, то беорнінги займаються переважно землеробством та переробкою лісу та неохоче пускають через свої землі чужинців. Вони схожі зовні й внутрішньо з рогірим, так як предки останніх прийшли в Каленардон з півночі - із загиблого королівства Рованіона (якщо бардинги і озерники були нащадками жителів околиць і біженців з півдня, то рогірим походили від народу Еотедів, нащадків королівської армії, і правив ними спадкоємець корони Рованіону, який став першим ватажком еотедів та королів Рогану).  Крайню північ заселяють лоссоти — мисливці на морського звіра, що живуть у хатинах біля затоки Форохель і використовують лижі для пересування снігом.

Ельфи ред.

Ельфи – умовно безсмертні істоти, що наділені вродженим чаклунством, неймовірною витривалістю та гострим зором. Вони діляться на авар та елдар (що складаються з трьох народів — ваніар, нолдор та телер, які, у свою чергу, діляться на синдар та нандор).  Мешкають у лісах Морок-Лісу (синдарські аристократи, основне населення — нандор), Лотлоріену (нандор, синдар і деяка кількість нолдор), в Імладрісі (синдар, нолдор та невелика кількість інших) і на узбережжі Великого Моря, в Ліндоні (нащадки фалатрім, нолдор і синдар). Десь далеко на Сході, біля Вод Пробудження, стародавньої прабатьківщини ельфів, живуть останні і найпотайніші з ельфів - авари, що відмовилися покинути Середзем'я і вирушити до Валінору.

Гноми ред.

Гноми – низькорослий народ, створений не Еру Ілуватаром, а валаром Ауле. Гноми живуть у підземеллях Кгазад-Дума, Еребору, Еред Луїн, Сірих гір і Залізних Пагорбів, а також далеких східних гір, видобувають дорогоцінні камені та золото і славляться як неперевершені металурги, ковалі та ювеліри. Після Війни Персня гноми народу Дуріна також зайняли Сяючі Печери Агларонда в Рогані. Мало хто бачив жінок-гномів, а ті, хто бачив, не завжди могли відрізнити їх від молодих гномів-чоловіків.

Орки ред.

Орки – жорстокий народ, створений Темним Володарем Мелькором ще в Епоху Дерев за допомогою магічних експериментів над полоненими ельфами. Це страшні істоти з чорною, жовто- або зелено-коричневою шкірою, схильні до невмотивованої жорстокості, канібалізму та людоїдства. При цьому вони є хорошими майстрами та інженерами. На відміну від інших рас, створюють і використовують машини та механізми. Оскільки вони були створені в досонячну епоху і генетично не переносять яскравого сонячного світла, то живуть переважно у підземних печерах, де часто воюють із гномами. Наступник Мелькора, Саурон, вивів особливий вид орків, який отримав назву урук-хай – буквально «народ орків», що відрізняється величезними розмірами та фізичною силою. Саруман, наслідуючи Саурона в його діяннях, удосконалив урук-хай, давши їм здатність переносити сонячне світло (можливо, схрестивши їх для цього з людьми). Основні місця їх проживання - Мордор, Ізенгард, Морія і гори в районі Гундабада, а також інші підземні простори Імлистих і Сірих гір, наприклад, Місто Гоблінів.

Енти ред.

Енти – народ гігантських деревоподібних істот, зростом 12-14 футів (3,6 - 4,2м), охоронці лісу, що населяють ліс Фангорн, створені Еру на прохання вали Яванни на противагу гномам - творам її чоловіка Ауле

Провідник ентів Третьої Епохи – Деревобород.  У давнину енти-чоловіки розлучилися зі своїми дружинами, і з того часу багато тисячоліть шукали ї.  Енти повільні, миролюбні та фанатично віддані природі (оскільки фактично є частиною флори Середзем'я).

Гобіти ред.

Гобіти – маленький людиноподібний народ зростом трохи більше метра, що населяє Шир – країну на північному заході Еріадору на лівому березі Брендівіна і в невеликій кількості в Пригір'ї. Їхня батьківщина — береги Великої Річки на захід від Рованіону.  Це маленький миролюбний народ землеробів, що живе патріархальним демократичним ладом і номінально васал спочатку Арнору, а потім Возз'єднаного Королівства. Зовнішньо хобіти схожі на вдвічі зменшених людей (за що їх прозвали напівросликами) з великими ступнями, що поросли густим хутром. Гобіти перебувають у віддаленій спорідненості з людьми. Гобіти перебувають у віддаленій спорідненості з людьми.

Флора й фауна ред.

Середзем'я населене цілком звичайними земними тваринами та рослинами. Із диких тварин згадуються ведмеді, лисиці, вовки, олені, лані. У господарстві жителі Середзем'я використовують коней та поні. Найпоширеніші сільськогосподарські культури — пшениця, жито, ячмінь, різноманітні коренеплоди (зокрема, картопля), тютюн та ін. У землях Ґондору культивується виноград та поширене виноробство.

Із невідомих на Землі рослин згадуються: меллірн (гігантські дерева, з яких складається ліс Лотлоріен), ацелос (синд."королівський лист" — цілюща рослина, яку, за переказами, дунадани привезли із собою з Нуменору), Біле Дерево Німлот (нащадок світлоносного Телперіона, найдавнішого дерева), що є державним символом Ґондору.

Деякі тварини (і навіть рослини) Середзем'я наділені даром мови (як розумінням, так і здатністю говорити). Наприклад, чорний дрізд у «Гобіті» чудово розуміє людську мову, а лучник Бард з Езгарота, у свою чергу, розуміє скрекотіння дрозда.  Згадується, що це вміння передалося Лучнику по роду- ніхто інший із міста дрозда не розуміє. Натомість ворон Роак не тільки розуміє мову, а й розмовляє з гобітами та гномами на вестроні.  Крім того, даром мови володіють гігантські орли Манве, що живуть у східних відрогах Імлистих Гір.  На вестроні спілкуються і гігантські павуки, що мешкають у Морок-Лісі.  На Чорному говорі також могли говорити перевертні.

Із рослин, що володіли даром мови, найвідоміший Старий В'яз (англ. Old Man Willow), який мало не занапастив Піппіна й Меррі, який пригрозив перекусити обох, якщо їх товариші (Фродо й Сем) не приберуть вогонь від його коріння. Крім того, Старий В'яз має дар гіпнозу.

Космологія ред.

Звідси відомо дуже мало, але небо над Середзем'ям дуже нагадує земне. Так, у «Гобіті» Більбо орієнтується по Великій Ведмедиці (гобіти називають це сузір'я Серпом). По небу ходять Сонце та Місяць. У трилогії «Володар Перснів», під час втечі гобітів із Ширу, Фродо, Сем і Перегрін розглядають Небесного Воїна Менельвагора (у якому безпомилково вгадується Оріон); на сході видніється, сяючи рубіновим кольором, червоний Боргіль (ймовірно Альдебаран); крім того, видно Зоряну Сіть - Реммірат (ймовірно, Плеяди).

У додатку до трилогії, описуючи календар, Толкін вказує тривалість року в Середзем'ї — 365 днів, 5 годин, 48 хвилин, 46 секунд.  Ця величина майже до секунд збігається із земним тропічним роком.

Книги про Середзем'я ред.

Примітки ред.

  1. Dennis Gerrolt, Now Read On… interview, BBC, January 1971 [1] [Архівовано 6 вересня 2012 у Archive.is]
  2. Fellowship of the Ring, «Prologue» and Appendix D.
  3. Tolkien, Letters, ed. Humphrey Carpenter, nos. 151, 165, 183, 210, 211, 212, 294, 325.
  4. Letters, no. 211, footnote).
  5. Letters, no. 294.
  6. Letters, nos. 180, 200, 328.
  7. Rico Abrahamsen Webwork by Varda. Stages of Imagination. Valarguild.org. Архів оригіналу за 11 жовтня 2012. Процитовано 19 березня 2012.