Синдарин, синдарська мова або сіроельфійська — одна з вигаданих мов, розроблених Дж. Р. Р. Толкіном. У легендаріумі Толкіна (твори, присвячені всесвіту Арда) — одна з ельфійських мов, мова народу синдар.

Синдарин
Eglathrin
Приклад тексту синдарином (запис тенгваром і транслітерація латиницею)
Приклад тексту синдарином (запис тенгваром і транслітерація латиницею)
Писемність латинська абетка та тенгвар
Класифікація штучні мови
Час розходження створена в 1915
Офіційний статус
Коди мови
ISO 639-1 немає
ISO 639-2 немає
ISO 639-3 sjn

Походження назвиРедагувати

Слово «синдарин» перекладається з мови квенья як «сіре наріччя» і було мовою ельфів-синдарів (сірих ельфів). Така назва обумовлена тим, що синдар були народом телерського походження, що залишилися в Белеріанді під час Великого походу. Нолдор зустріли їх вперше біля озера Мітрім, огорненого сірими туманами. Інша версія твердить, що синдар не належали ані до Світлих ельфів з Валінору, ані до Темних (авар), тож їх було названо сірими як ні тих, ні тих.

ВиникненняРедагувати

Синдарин бере своє походження з більш ранньої загальноельфійської мови елдар до їх поділу на різні ельфійські народи. Синдарська стала відрізнятися від мови ельфів інших племен, які попливли за море.

У Третю Епоху (див. «Володар перснів») синдарин був основною мовою спілкування ельфів західної частини Середзем'я. Саме синдарин — та мова, яка у «Володарі перснів» називається ельфійською.

Толкін у створенні синдарину спирався на валлійську мову[1], тому вона має одну цікаву особливість — мутації (чергування) приголосних, подібно до кельтських мов[2]. Також синдарин зазнав впливу давньоанглійської й давньоскандинавської мов[2].

Вживання в перекладахРедагувати

У перекладах творів Толкіна назви та імена на синдарині слід залишати незмінними, на відміну від слів так званої «загальної мови» Середзем'я (Common Speech, в оригіналі цю роль відіграє англійська), які слід перекладати, передаючи значення відповідних англійських слів[3][4].

ПриміткиРедагувати

  1. Burns, Marjorie (2005). Perilous Realms: Celtic and Norse in Tolkien's Middle-earth. University of Toronto Press. с. 21. ISBN 0802038069. 
  2. а б Chance, Jane (2001). The Lord of the Rings: The Mythology of Power. University Press of Kentucky. ISBN 0813190177. 
  3. J. R. R. TOLKIEN (ред.). Guide to the names in The Lord of the Rings. Архів оригіналу за 17 червня 2017. Процитовано 26 жовтня 2017. 
  4. J.R.R.Tolkien (Перевод Талиорнэ и Терн). Руководство по переводу имен собственных из „Властелина Колец“.. Арда-на-Куличках. Архів оригіналу за 1 червня 2014. (рос.)

ДжерелаРедагувати

  • Толкін, Джон Рональд Руел. Сильмариліон/Перекл. з англ. Катерина Оніщук. — Львів: Астролябія, 2008