П'єтро Бароне
П'єтро Бароне (італ. Pietro Barone, 9 квітня 1881, Модіка - 28 листопада 1975, Неаполь) - італійський адмірал, учасник Першої та Другої світових воєн.
| П'єтро Бароне | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||
| Народження |
9 квітня 1881[1] Модіка | |||||||||
| Смерть | 28 листопада 1975[1] (94 роки) | |||||||||
| Країна |
_crowned.svg){kind=small} Королівство Італія | |||||||||
| Звання | Адмірал ескадриd | |||||||||
| Війни / битви |
Італійсько-турецька війна Перша світова війна Друга італо-ефіопська війна Друга світова війна | |||||||||
| Нагороди |
| |||||||||
Біографія ред.
П'єтро Бароне народився 9 квітня 1881 року у місті Модіка на Сицилії. У 1899 році вступив до Військово-морської академії в Ліворно, яку закінчив у 1901 році у званні гардемарина. Після служби на низці великих кораблів у 1905 році взяв участь в кампанії на Далекому Сході на борту крейсера «Калабрія».
Під час італійсько-турецької війни (1911-1912) у званні лейтенанта командував зафрахтованим пароплавом «Енрікетта». Під час Першої світової війни командував міноносцями «10PN», «Прочіоне» і згодом «54AS».
Після війни ніс службу як на кораблях, так і на суходолі. Зокрема, був керівником департаменту нагляду заводів Armstrong у Неаполі, потім ніс службу в технічному департаменті в Полі, далі був керівником охорони та забезпечення у Корпусі королівських військово-морських екіпажів (італ. Corpo regi equipaggi marittimi) в Таранто.
У званні капітана I рангу протягом 1933-1934 років командував важким крейсером «Пола». Пізніше був начальником штабу військово-морського командування в Неаполі, згодом - керівником арсеналу в Таранто.
Отримавши звання контрадмірала, з початком Другої італо-ефіопської війни був командувачем військово-морських сил Італії в Італійській Східній Африці. На цій посаді він відзначився розбудовою військово-морської бази в Массауа, за шо був удостоєний звання кавалера Савойського військового ордена.
Отримавши звання дивізійного адмірала, П'єтро Бароне протягом 1937-1938 років командував 5-ю морською дивізією, яка складалась з крейсерів «Джованні делле Банде Нере» та «Альберто да Джуссано». Потім був призначений командувачем військово-морського командування на Сицилії. Залишався на цій посаді й після вступу Італії у Другу світову війну. Отримав звання ескадреного адмірала. На цій посаді займався організацією конвоїв в Італійську Північну Африку та Туніс, за що був удостоєний звання офіцера Савойського військового ордена, кавалера Ордена Заслуг німецького орла 1-го класу і Залізного Хреста 2-го класу. Перебував на цій посаді до капітуляції Італії 8 серпня 1943 року.
До травня 1944 року був заступником директора, а згодом директором торгового флоту. У 1951 році вийшов у запас. Помер в Неаполі 28 листопада 1975 року.
Нагороди ред.
Італійські ред.
Кавалер Савойського військового ордена
Офіцер Савойського військового ордена
Хрест «За військові заслуги»
Великий офіцер Ордена Корони Італії
Командор Ордена Святих Маврикія та Лазаря
Командор Колоніального Ордена Зірки Італії
Іноземні ред.
Кавалер Ордена Заслуг німецького орла 1-го класу (Німеччина)
Залізний Хрест 2-го класу (Німеччина)
Джерела ред.
- Paolo Alberini e Franco Prosperini, Uomini della Marina, 1861-1946, Roma, Ufficio Storico dello Stato Maggiore della Marina Militare, 2015, ISBN 978-88-98485-95-6.