Відкрити головне меню

Отто III Віттельсбах

герцог Нижньої Баварії, король Угорщини

Отто ІІІ Віттельсбах (нім. Otto III von Bayern, рос. Оттон III, пол. Otto III Bawarski, 11 лютого 1261 — 9 вересня 1312) — герцог Нижньої Баварії, король Угорщини у 1305—1307 роках як Бела V. Син баварського герцога Генріха ХІІІ та Єлизавети, доньки угорського короля Бели IV, племінник галицького князя Лева І.

Отто III Віттельсбах
Ota3 Thurocsi.jpg
Народився 11 лютого 1261[1]
Бурггаузен, Альтеттінг, Верхня Баварія, Баварія
Помер 9 листопада 1312 (51 рік)
Ландсгут, Німеччина[1]
Поховання Seligenthal abbey[d]
Громадянство
(підданство)
Німеччина
Flag of Hungary (1301-1382).svg Угорське королівство
Діяльність політик
Володіє мовами німецька
Титул Герцог
Посада Король Угорщини, герцог Баварії[d] і Король Угорщини
Конфесія християнство
Рід Віттельсбахи
Батько Генріх XIII
Мати Ельжбета Угорська
Брати, сестри  • Стефан I і Людвіг III
У шлюбі з Catherine of Habsburg[d] і Agnes of Glogau[d]
Діти Генріх XV

Зміст

БіографіяРедагувати

 
Отто ІІІ пробирається до Угорщини

Після смерті батька 1290 року став співправителем Нижньої Баварії разом з молодшими братами Людвигом ІІІ († 1296) і Стефаном І († 1310). На початку правління взяв участь у війні за німецький трон поміж Альбрехтом І Габсбургом і Адольфом з Нассау, на стороні якого виступив, маючи надію приєднати приналежну Габсбургам Штирію. Після загибелі короля Адольфа у битві під Гелгеймом перейшов на сторону Альбрехта І, який забрав замки Паркштайн і Вайден. Через непевну ситуацію в Угорщині він 1301 року відмовився претендувати на корону св. Стефана, підтримавши родича Вацлава ІІ, виступивши одночасно проти німецького короля Альбрехта І Габсбурга. Папа римський Боніфацій VIII звільнив від обітниці вірності королю Угорщини Ласло V (Вацлаву ІІІ) тих підданих, що заради коронації Карла Роберта Анжуйського підтримали Альбрехта І Габсбурга. До них належав, зокрема, король Русі Юрій І — племінник померлого короля Стефана V, чия донька Марія, можливо, була дружиною Карла Роберта. Це змусило чеського короля Вацлава ІІ забрати сина Вацлава ІІІ з Угорщини разом з коронаційними клейнодами і заложниками — угорськими магнатами. У празькому замку Вацлав ІІ у липні 1305 року відступив право на трон Угорщини Оттону Віттельсбаху — своєму родичу по матері Кунегунді і по матері Єлизаветі онуку Бели IV. Оттону ІІІ довелось у одязі купця потаємно перебратись через австрійські землі свого ворога Альбрехта І Габсбурга. 11 листопада 1305 року він прибув до Пешта. За підтримки частини шляхти його увінчали в соборі Секешфегервара 6 грудня 1305 року короною св. Стефана, як Белу V.

Наступні два роки пройшли у боротьбі з претендентом Карлом Робертом Анжуйським, прихильник якого, воєвода Семигороддя 1307 року полонив Отто ІІІ. У жовтні Отто визнав владу Карла Роберта, і той його відпустив, або ж йому вдалось утекти. Відомі згадки про його теплу зустріч королем Русі Юрієм І. За допомогою глоговського князя Генріха ІІІ він добрався до Баварії у лютому 1308. Отто ІІІ не зрікся титулу, підписуючись королем Угорщини, але не боровся з Карлом Робертом, розпочавши безуспішну війну з Габсбургами (1309—1311). Через значні фінансові проблеми від підняв податки і розширив права купців, що сприяло розвитку міст і збагаченню Баварії. Похоронений у кляшторі Віттельсбахів Селігентгаль.

Відома гіпотеза про одруження сина короля Юрія І князя Лева ІІ з донькою Генриха ІІ Глоговського, яка приходилась сестрою Агнесі — дружині Отто ІІІ.

Дружини, дітиРедагувати

 
Герб Угорщини

Отто ІІІ Віттельсбах був одружений двічі.

Катерина, донька Рудольфа І Габсбурга, померла 4 квітня 1282 р. До того року після народження померли 1280 р. їхні близнята — Генрих і Рудольф.

18 травня 1309 р. він одружився з Агнесою, донькою глоговського князя Генриха ІІІ. У шлюбі народились:

  • Агнеса (1310—1360) — видана за графа Генріха IV фон Ортенбурга
  • Генрих ІІІ (1312—1333), герцог Нижньої Баварії.

Після смерті Отто ІІІ Агнеса вийшла 1329 р. заміж за графа Алрама фон Гальс († 1331). До смерті Агнеса (1293/96 — 1361) титулувалась королевою Угорщини.

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

Леонтій Войтович. Княжа доба на Русі: портрети еліти. Видавець Олександр Пшонківський, Біла Церква, 2006, с.508, с. 511.

ПосиланняРедагувати