Отто Шульце

Отто Шульце (нім. Otto Schultze; нар. 11 травня 1884, Ольденбург — пом. 22 січня 1966, Гамбург) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал-адмірал Крігсмаріне (1942). Кавалер Pour le Mérite (1918).

Отто Шульце
Otto Schultze
Народження	11 травня 1884(1884-05-11) Ольденбург, Нижня Саксонія
Смерть	22 січня 1966(1966-01-22) (81 рік) Гамбург
Країна	Німецька імперія  Веймарська республіка  Третій Рейх
Приналежність	Кайзерліхмарине Рейхсмарине Крігсмаріне
Вид збройних сил	військово-морські сили
Рід військ	підводні сили
Роки служби	1900–1942
Звання	Генерал-адмірал
Формування	«Вюртемберг» «Кондор» «Кьоніг» «Герта»
Командування	U-4 U-63 «Єльзас»
Війни / битви	Перша світова війна Друга світова війна:
Діти	Гайнц-Отто Шульце, Рудольф Шульце і Вольфганг Шульце
Нагороди	Срібний німецький хрест Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами Орден «Pour le Mérite» (Пруссія) Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Лицарський хрест ордена дому Гогенцоллернів з мечами на військовій стрічці Галліполійська зірка Медаль «Імтияз» Орден Заслуг дома герцога Пітера-Фрідріха-Людвіга (Велике герцогство Ольденбург) Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) Військовий хрест Фрідріха-Августа (Ольденбург) Орден Залізної Корони 3 ступеня Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Застібка до Залізного хреста 2-го класу Нагрудний знак підводника Нагрудний знак підводника

Біографія

7 квітня 1900 року вступив у Імперський флот кадетом. З 1 жовтня 1905 року служив на броненосному крейсері SMS Prinz Heinrich. У березні-квітні 1906 року здійснив плавання в Сідней. З квітня 1906 року — навігаційний офіцер легкого крейсера SMS Condor. З 1 жовтня 1908 року по 31 березня 1909 року і з 1 жовтня 1909 року по 20 вересня 1912 року — командир роти 1-й кораблебудівної дивізії, в квітні-вересні 1909 року — вахтовий офіцер на лінійному кораблі SMS Württemberg. У 1914 році закінчив курс Морської академії. 1 липня 1914 року призначений штурманом на великому крейсері SMS Hertha.

Участь у Першій світовій війни

З 1 серпня 1914 року офіцер, який відає розкладами, на дредноуті SMS König.

У травні 1915 року, спокусившись перспективою служби на підводних човнах, Шульце перевівся з лінійного флоту на підводний, пройшов курси в школі підводників в Кілі і отримав під своє командування навчальну субмарину SM U-4. У грудні 1915 року призначений командиром споруджуваного океанського човна U-63, який вступив у дію в березні 1916 року. Отто Шульце зробив на U-63 6 патрульних плавань, потопивши понад 50 кораблів.

19 серпня 1916 року в 16:45 3-тя ескадра британських легких крейсерів увійшла в пастку, влаштовану німецькими підводними човнами біля Флемборо Хед. Торпеди з човна SM U-66 під командуванням Ботмера вразили крейсер HMS Falmouth в ніс і в корму. Кораблі охорони глибинними бомбами завадили Гартманну, командиру U-49, і Ботмеру його прикінчити. Через 2 години німецькі човни були змушені відмовитися від спроб виконати свій намір. HMS Falmouth, машинне відділення якого залишилося недоторканим, давав 6 вузлів своїми машинами, але на наступний день його доля була вирішена. Незважаючи на завісу з 8 ескадрених міноносців, Отто Шультце на своєму човні SM U-63 вразив його двома торпедами, і через 8 годин нещасний крейсер затонув. Це був його другий успіх: раніше, 4 липня 1916 року, Отто Шульце зміг пошкодити британський шлюп HMS Rosemary типу Flower.

Серед перемог Шульце значиться і потоплення екс-лайнера «Трансильванія» (14 348 тонн), який використовувався британським Адміралтейством під час війни як військовий транспорт. Вранці 4 травня 1917 року «Трансільванія», яка здійснювала перехід з Марселя в Олександрію під охороною двох японських есмінців, була торпедована SM U-63. Перша торпеда потрапила в середину судна, а через десять хвилин Шульце добив його другою торпедою. Затоплення лайнера супроводжувалося великою кількістю жертв — «Трансильванія» була переповнена людьми. У той день на її борту, крім екіпажу, знаходилося 2860 солдатів, 200 офіцерів і 60 осіб медичного персоналу. Наступного дня італійський берег засіяли тіла загиблих — торпеди SM U-63 стали причиною смерті 412 осіб.

З 12 грудня 1917 року — 1-й офіцер Адмірал-штабу командувача підводними човнами в Середземному морі. З 20 січня 1918 року — командир 1-ї флотилії підводних човнів, яка базувалася на австро-угорській базу Пола, поєднуючи цю посаду з роботою в штабі командувача всіма підводними силами на Середземномор'ї.

Перемоги і успіхи Отто Шультце в роки Першої світової війни полягають в затопленні 1-го військового корабля водотоннажністю 5 250 тонн і 53 транспортних суден сумарною водотоннажністю 132 567 брт, пошкодженні 2-х військових кораблів водотоннажністю 2 540 тонн і 7 судів сумарною водотоннажністю 28 753 бРТ.

Кар'єра в міжвоєнний час

Після демобілізації армії залишений на флоті. З 8 листопада 1918 року — 1-й офіцер штабу 4-ї розвідувальної групи, потім служив в штабах, 6 квітня 1921 року очолив штаб морських сил на Балтиці. З 3 жовтня 1921 року — начальник командного відділу «Остзее», з 28 лютого 1922 року — начальник 1-го відділу кадрованій дивізії «Остзее». 13 квітня 1923 відряджений в штаб військово-морської станції «Остзее». 3 червня 1923 року знову призначений 1-м офіцером штабу цієї станції. З 29 вересня 1924 — командир 3-го батальйону берегової оборони. З 1 жовтня 1926 року — начальник 1-го морського артилерійського відділу.

3 вересня 1927 Отто Шульце призначений командиром лінійного корабля Elsass. Під його командуванням Elsass зробив ряд іноземних походів: в липні 1928 роки завітав у порти Ульвік і Берген в Норвегії, а в вересні — в Скаген в Данії.

Зима 1928—1929 років виявилася особливо холодною, тому Elsass і ще один колишній броненосець Schleswig-Holstein були введені в експлуатацію в якості криголамів. Ці два корабля допомогли звільнити від важкого льоду 65 торгових суден. У тому 1929 року Elsass також виконав проходи в льоду від порту Гедсер в Данії. У 1929 році Отто Шультц на Elsass зробив ще один дальній похід через Атлантику до берегів Іспанії, з заходами в ряд портів.

З 28 вересня 1929 по 26 лютого 1930 року — комендант Кіля, начальник порту і морський комісар каналу імператора Вільгельма. 1 квітня 1930 року призначений інспектором військово-морських навчальних закладів, але вже 1 жовтня переведений в торпедну та мінну інспекцію, де займався питаннями розробки нового озброєння.

2 жовтня 1933 призначений начальником військово-морської станції «Нордзее». 4 жовтня 1937 знятий з посади і призначений в розпорядження головнокомандувача ВМФ. 3 серпня 1939 року знову зайняв той же пост начальника військово-морської станції «Нордзее».

У роки Другої світової війни

29 листопада 1939 року зарахований в резерв. 1 березня 1941 призначений командувачем адміралом у Франції в підпорядкуванні командувача сил на Заході. 16 серпня 1942 знятий з поста з призначенням для особливих доручень при головнокомандувачі ВМФ. 30 вересня 1942 Отто Шульце був звільнений у відставку.

22 січня 1966 року Отто Шульце помер у місті Гамбург. Похований в передмісті Гамбурга на кладовищі Бланкенезе на ділянці C в могилі № 467. Надгробок не зберігся.

Особистісні характеристики за спогадами сучасників

Отто Шульце під час служби на флоті отримав прізвисько «Ніс» (Nase) через свій великий і виразний ніс.

Сім'я

У 1909 році одружився з Магдою Рабен. Магда народили 6 дітей — 3 дівчаток і 3 хлопчиків. З дочок Отто і Магди 2-х річний вік змогла пережити тільки молодша Розмарі, яка народилася в 1919 році. Її сестри Едіт і Рената померли ще в дитинстві. Сини Шульце досягли свого повноліття і продовжили сімейну традицію, вступивши на службу в ВМФ і ставши підводниками. Всі сини підводного аса Першої Світової Отто Шульце «успадкували» від тата прізвисько «Ніс».

Вольфганг Шульце, найстарший з трьох братів, командир підводного крейсера U-512, загинув в першому ж бойовому поході в 1942 році. Вольфганг після отримання звання лейтенанта в 1934 році служив на березі і надводних кораблях — перед тим, як потрапити на підводний флот в квітні 1940 року, він два роки був офіцером лінійного корабля Gneisenau. Після восьми місяців навчання і практики старший з братів Шульце був призначений командиром навчального човна U-17, яким і командував 10 місяців, після чого отримав ту ж посаду на U-512. Виходячи з того, що Вольфганг Шульце практично не володів бойовим досвідом і зневажав обережність, його загибель в першому ж поході цілком закономірна.

Гайнц-Отто Шульце — середній брат, став підводним асом і був нагороджений за свої успіхи Лицарським хрестом Залізного хреста. Народився 13 вересня 1915 року в Кілі. 26 вересня 1934 року вступив на флот кадетом. 1 квітня 1937 отримав звання лейтенанта, а в травні 1937 року переведений в підводний флот. Служив вахтовим офіцером на підводному човні U-31, потім командував навчальними підводними човнами U-4 (8 червня — 28 липня 1940) і U-141 (21 серпня 1940 — 30 березня 1941). 26 квітня 1941 року призначений командиром підводного човна U-432, на якому здійснив 7 походів (провівши в морі в цілому 270 днів), в основному в Північну Атлантику і до Східного узбережжя США. 9 липня 1942 року нагороджений Лицарським хрестом Залізного хреста. 15 січня 1943 року здав командування човном, 11 березня призначений командиром підводного човна U-849 (Тип IXD2). Вивів човен в 1-й похід, який тривав 55 днів. 25 листопада 1943 року він був потоплений американською авіацією на захід від Конго в Південній Атлантиці. Весь екіпаж (63 особи) загинув. Всього за час військових дій потопив 19 кораблів загальною водотоннажністю 64 669 брт і пошкодив 2 кораблі водотоннажністю 15 666 брт. Серед підводників заслужив своє персональне прізвисько «Маска» (Maske).

Рудольф Шульце, як молодший брат, прийшов на флот останнім. У бойових діях, як командир човна участі не брав, будучи командиром навчального човна U-61. В кінці 1944 року Рудольф був призначення командиром на нового U-2540, яким командував до кінця війни. Даний човен став кораблем-музеєм в Німеччині і тепер називається «Вільгельм Бауер» (Y 880 Wilhelm Bauer). Рудольф Шульце помер у 2000 році у віці 78 років.

Військова кар'єра

• 7 квітня 1900 — фанен-юнкер ВМС
• 19 квітня 1901 — фенрих ВМС
• 27 вересня 1903 — лейтенант-цур-зее
• 21 березня 1905 — обер-лейтенант-цур-зее
• 22 березня 1910 — капітан-лейтенант
• 28 квітня 1918 — корветтен-капітан
• 1 квітня 1925 — фрегаттен-капітан
• 1 січня 1928 — капітан-цур-зее
• 1 квітня 1931 — контр-адмірал
• 1 жовтня 1934 — віце-адмірал
• 1 жовтня 1936 — адмірал
• 31 серпня 1942 — генерал-адмірал

Див. також

• Альбрехт Бранді
• Герберт Вольфарт
• Альфред Заальвахтер
• Ганс-Георг фон Фрідебург
• Оскар Кумметц

Література

• Hildebrand, Hans H. and Henriot, Ernest (1990a). Deutschlands Admirale 1849—1945 Band 3: P-Z (in German). Biblio Verlag. Osnabrück. ISBN 3-7648-1499-3.
• Hildebrand, Hans H.; Röhr, Albert; Steinmetz, Hans-Otto (1990b). Die Deutschen Kriegsschiffe. Biographien - ein Spiegel der Marinegeschichte von 1815 bis zur Gegenwart. (10 Bände) (German) . Mundus Verlag.
• Huß, Jürgen & Viohl, Armin (2003). Die Ritterkreuzträger des Eisernen Kreuzes der preußischen Provinz Schleswig-Holstein und der Freien und Hansestadt Lübeck 1939—1945. Zweibrücken, Germany: VDM Heinz Nickel. ISBN 3-925480-79-X.
• Patzwall, Klaus D. and Scherzer, Veit (2001). Das Deutsche Kreuz 1941—1945 Geschichte und Inhaber Band II (in German). Norderstedt, Germany: Verlag Klaus D. Patzwall. ISBN 3-931533-45-X.
• Залесский К.А. Кригсмарине. Военно-морской флот Третьего рейха. — Москва : Яуза, Эксмо, 2005. — 638 с. — (Энциклопедия Третьего рейха) — 5000 прим. — ISBN 5-699-10354-6.(рос.)
• Гайер А. Германские подводные лодки в войну 1914—1918 гг. — М.: Цитадель 1998. ISBN 5-458-63951-0 (рос.)
• Эдвин Грей Немецкие подводные лодки в Первой мировой войне 1914—1918 гг. = Edwin A. Grey. The Killing Time. The U-Boat war 1914—1918. — М.: ЗАО Изд-во Центрполиграф, 2003. ISBN 5-9524-0574-6 (рос.)
• Андреас Михельсен. Подводная война 1914—1918 гг. — Государственное Военно-Морское издательство НКВМФ СССР М. 1940 (рос.)
• Тарас А. Е. Подводные лодки Великой войны 1914—1918. — Мн.: Харвест, 2003. — 336 с. ISBN 985-13-0976-1 (рос.)

Посилання

• Otto Schultze. uboat.net. Архів оригіналу за 22 серпня 2013. Процитовано 5 квітня 2011.
• ШУЛЬТЦЕ Отто
• ОТТО ШУЛЬТЦЕ: БИОГРАФИЯ
• Organization of the Kriegsmarine