Альфред Заальвехтер

(Перенаправлено з Альфред Заальвахтер)

Альфред Заальвехтер (нім. Alfred Saalwächter; нар. 10 січня 1883, Нойзальц-на-Одері, Нижня Сілезія — пом. 6 грудня 1945, Москва) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал-адмірал Кригсмарине (1940). Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста‎ (1940).

Альфред Заальвехтер
Alfred Saalwächter
Saalwachter.jpg
Народження 10 січня 1883(1883-01-10)
Німецька імперія Нойзальц-на-Одері, Нижня Сілезія
Смерть 6 грудня 1945(1945-12-06) (62 роки)
Союз Радянських Соціалістичних Республік Москва
розстріл[d]
Громадянство Німецька імперія Німецька імперія
Веймарська республіка Веймарська республіка
Третій Рейх Третій Рейх
Приналежність War Ensign of Germany (1903–1919).svg Кайзерліхмарине
War Ensign of Germany (1933–1935).svg Рейхсмаріне
Вермахт Кріґсмаріне
Вид збройних сил військово-морські сили
Рід військ підводні сили
Роки служби 19061943
Звання Kriegsmarine epaulette Generaladmiral.svg Генерал-адмірал
Формування SMS Мольтке
SMS Герта
SMS Гессен
SMS Фрідріх Великий
SMS Брауншвейг
SMS Гнейзенау
SMS Ганновер
SMS Вестфалія
Командування U-25, U-46, U-94
SMS Амазон
SMS Сілезія
Війни / битви
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Золотий німецький хрест
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Орден Корони Таїланду
Орден Святої Анни 4 ступеня
Орден Червоного орла 4-го ступеня
Орден Залізної Корони 3 ступеня
Орден дому Гогенцоллернів
Ганзейський Хрест (Гамбург)
Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Нагрудний знак підводника

БіографіяРедагувати

Син директора фабрики. 10 квітня 1901 року вступив в Кайзерліхмаріне кадетом. Пройшов підготовку на крейсері «Мольтке» і навчальному кораблі «Герта». З 19 вересня 1905 року вахтовий офіцер на лінійному кораблі «Гессен». З 1 квітня 1906 року служив у 2-й дивізії міноносців. З 1 жовтня 1908 року — вахтовий офіцер на броненосному крейсері «Гнейзенау». З 1 жовтня 1909 року — прапор-лейтенант штабу 1-ї ескадри, 1 жовтня 1911 переведений в Адмірал-штаб віце-адмірала Гуго фон Поля.

Учасник Першої світової війни. З 1 квітня 1915 року прапор-лейтенант командування флотом (на флагмані, дредноуті «Фрідріх Великий»). 1 квітня 1916 року переведений в підводний флот. Після закінчення школи підводного флоту командував підводними човнами U-25 (1 липня — 30 вересня 1916) U-46 (1 жовтня 1916 — 2 березня 1917) і U-94 (3 березня 1917 — березень 1918). З березня 1918 року обіймав посаду офіцера Адмірал-штабу в штабі командувача підводним флотом.

Після демобілізації армії залишений на флоті. У 1919-20 роках — 1-й ад'ютант штабу військово-морської станції «Нордзе». 17 березня 1920 року переведений в Управління особового складу Морського керівництва. 15 жовтня 1923 року призначений 1-м офіцером Адмірал-штабу в штабі командувача флотом; 4 січня 1926 року залишив пост. З 1 жовтня 1926 командир легкого крейсера «Амазон», з 28 вересня 1927 року — лінійного корабля «Сілезія». 15 жовтня 1928 року призначений начальником штабу флоту. З 29 вересня 1930 року — начальник Відділу морської оборони Морського керівництва. З 2 жовтня 1933 по 27 жовтня 1938 року обіймав посаду інспектора військово-морських навчальних закладів, одночасно в 1933-36 роках неодноразово виконував обов'язки інспектора торпедного озброєння. 28 жовтня 1938 року призначений начальником військово-морської станції «Нордзе» (зі штаб-квартирою в Вільгельмсгафені).

З 23 серпня 1939 по 20 вересня 1942 командувач групою ВМС «Захід», керував створенням групи, організацією її штабу. У 1939 році його штабу була доручена розробка операції «Везерюбунг». Формально був безпосереднім керівником ВМС під час проведення операції «Везерюбунг», однак керівництво операцією здійснювалося безпосередньо Верховним командуванням ВМС (ОКМ). У серпні 1940 року штаб-квартира Зальвехтера була передислокована з Сандвардена в Париж і Зальвехтеру доручено керівництво німецькими ВМС в Північній Атлантиці і в Ла-Манші. 21 вересня 1942 року відсторонений від посади і переведений в розпорядження головнокомандувача ВМС, а 30 листопада 1942 року звільнений у відставку.

11 липня 1945 року ув'язнений органами радянської контррозвідки. 17 жовтня 1945 радянський трибунал засудив Зальвехтера до смертної кари. Він був розстріляний стрілецькою взводом 6 грудня о Москві. Реабілітований в 1994 році російським судом.

НагородиРедагувати

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Manfred Dörr: Die Ritterkreuzträger der Überwasserstreitkräfte der Kriegsmarine, Band 2: L-Z, Biblio Verlag, Osnabrück 1996, ISBN 3-7648-2498-0, S. 195-198
  • Залесский К. А. Кто был кто в Третьем рейхе. — М.: АСТ, 2002. — 944 с. — 5000 экз. — ISBN 5-271-05091-2.
  • Die Wehrmachtberichte 1939—1945 Band 1, 1. September 1939 bis 31. Dezember 1941. München: Deutscher Taschenbuch Verlag GmbH & Co. KG, 1985. ISBN 3-423-05944-3.
  • Dörr, Manfred (1996). Die Ritterkreuzträger der Überwasserstreitkräfte der Kriegsmarine—Band 2:L-Z. Osnabrück, Germany: Biblio Verlag. ISBN 3-7648-2497-2.
  • Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945. Friedburg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 3-7909-0284-5.
  • Patzwall, Klaus D. and Scherzer, Veit (2001). Das Deutsche Kreuz 1941—1945 Geschichte und Inhaber Band II. Norderstedt, Germany: Verlag Klaus D. Patzwall. ISBN 3-931533-45-X.
  • Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.
  • Залесский К.А. Кригсмарине. Военно-морской флот Третьего рейха. — Москва : Яуза, Эксмо, 2005. — 638 с. — (Энциклопедия Третьего рейха) — 5000 прим. — ISBN 5-699-10354-6.(рос.)

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

Командування військовими формуваннями (установами)
Третього Рейху
Попередник:
адмірал
Герман Бем
командувач
військово-морської бази
в Північному морі

28 жовтня 1938 — 23 серпня 1939
Наступник:
адмірал
Отто Шультце
Попередник:
створене
Командувач
Крігсмаріне «Захід»

23 серпня 1939 — 20 вересня 1942
Наступник:
генерал-адмірал
Вільгельм Маршалл