Ольга Олександрівна Романова
Ольга Олександрівна Романова (1 (13) червня 1882 — 24 листопада 1960) — остання Велика княгиня, молодша дочка імператора Олександра III Олександровича і імператриці Марії Федорівни — після Миколи, Олександра, Георгія, Ксенії та Михайла. Художниця.
| Ольга Олександрівна Романова | |
|---|---|
 | |
| Народилася |
1 (13) червня 1882[4][5] Петергоф, Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія[6] |
| Померла |
24 листопада 1960[1][2][3] (78 років) Торонто, Канада[6] |
| Поховання | Кладовище Йорк (Торонто) |
| Країна |
 Російська імперія |
| Місце проживання |
Великий Гатчинський палац Санкт-Петербург Амалієнборг Hvidøred Торонто Halton County, Ontariod Cooksvilled |
| Діяльність | художниця, філантропка, аристократка |
| Вчителі | Ivan Zhdanovd |
| Знання мов | російська[7][8], англійська і французька |
| Роки активності | 1902[9] — 1960[9] |
| Суспільний стан | Член королівської родини |
| Титул | Grand Duchessd |
| Рід | Гольштейн-Готторп-Романови |
| Батько | Олександр III[4][5] |
| Мати | Марія Федорівна |
| Брати, сестри | Микола II, Олександр Олександрович (син Олександра III), Георгій Олександрович, Ксенія Олександрівна і Михайло Олександрович |
| У шлюбі з | Ольденбургський Петро Олександровичd і Куликівський Микола Олександровичd |
| Діти | Guri Nikolaevich Kulikovskyd[3] і Tikhon Nikolaevich Kulikovskyd[3] |
| Нагороди |
  |
 | |
Біографія ред.
Виросла в Гатчинському палаці в передмісті Санкт-Петербурга. Відносини з матір'ю, імператрицею Марією Федорівною, були холодними.
У 1901 році одрижилася на з герцогом Ольденбурзьким. Шлюб був невдалим і закінчився розлученням. Згодом Ольга Олександрівна вийшла за Миколу Куликовського. Після падіння династії Романових поїхала до Криму з матір'ю, чоловіком і дітьми, де вони проживали в умовах, близьких до домашнього арешту. Її брати Микола з сім'єю і Михайло були страчені. В 1925 році в Берліні зустрічалася з найвідомішою лже-Анастасією — Анною Андерсон.
Одна з небагатьох членів Імператорської родини, які врятувалися після більшовицького перевороту (чому сприяв начальник охорони П. Л. Задорожний). В еміграції жила в Данії, потім Канаді, пережила всіх інших онуків (онук) імператора Олександра II. За своє життя написала понад 2000 картин, доходи від продажу яких дозволяли їй підтримувати сім'ю і займатися благодійністю. Померла у віці 78 років, за сім місяців після смерті старшої сестри.
Примітки ред.
- ↑ а б Kunstindeks Danmark
- ↑ а б Find a Grave — 1996.
- ↑ а б в г Lundy D. R. The Peerage
- ↑ а б Ольга Александровна // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1897. — Т. XXIа. — С. 911.
- ↑ а б Александр III // Энциклопедический словарь / под ред. И. Е. Андреевский — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1890. — Т. I. — С. 411–413.
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #122701216 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Czech National Authority Database
- ↑ а б RKDartists
Джерела ред.
- Манойленко Ю. Е., Манойленко А. С. «По беспредельному милосердию своему». К 110-летию образования Санкт-Петербургского Комитета помощи нижним чинам Маньчжурских армий // Военно-исторический журнал. — 2016. — № 7. — С. 48-50.