Ольбрахт Радзивілл (1558—1592)

(Перенаправлено з Ольбрахт Радзивілл (1558-1592))

Ольбрахт Радзивілл (пол. Albrecht Radziwiłł; 8 березня 1558 — 13 червня 1592[1]) — державний, військовий і політичний діяч Великого князівства Литовського в Речі Посполитій. Представник княжого роду Радзивіллів гербу Труби. Перший ординат на Клецьку.

Ольбрахт Радзивілл
пол. Albrecht Radziwiłł
Народився8 березня 1558(1558-03-08)
Лукішки, тепер Вільнюс
Помер13 червня 1592(1592-06-13) (34 роки)
Краків
ПохованняВільнюс
Підданство
Національністьлитвин
Діяльністьполітик, староста
Титулкнязь
Посадаординат, маршалок, староста
Конфесіякатолицтво
РідРадзивілли
БатькоМиколай Радзивілл «Чорний»
МатиЕльжбета Шидловецька
Брати, сестриХристина Радзивілл, Станіслав Радзивілл, Миколай Кшиштоф Радзивілл (Сирітка), Юрій Радзивілл і Elżbieta Radziwiłłd
У шлюбі зГанна Кеттлер
ДітиГанна, Катерина, Барбара, Ян-Ольбрахт
Герб
Герб

герб Труби

Біографія

ред.

Син Миколая Радзивілла «Чорного» та його дружини Ельжбети Шидловецької, брат Станіслава, кардинала Юрія та Миколи Христофора «Сирітки» Радзивіллів.

В дитинстві перебував під опікою стрия Миколи «Рудого». Початкову освіту здобув під керівництвом педагогів-кальвіністів у Несвіжі. Після переходу під опіку старшого брата Миколи «Сирітки» був ним зі значним оршаком висланий для навчання за кордон. Разом з братами Юрієм та Станіславом записався для навчання в університеті Липська 1570 р. Навчався 3 роки, у 1571—1572 р. записався як поляк. В лютому 1573 познайомились з гугенотом Жаном де Пуа де Сешелем — агентом французького двору, який збирався до Польщі агітувати серед шляхти різних визнань за кандидатуру Генріха Валуа. Під впливом брата Миколи «Сирітки» разом з братами Юрієм, Станіславом у Вільному перед Пасхою 1574 р. перейшли на католицизм, склавши обітницю Пйотру Скарзі.[2]

Через епідемію в Кракові в 2-й половині 1591 р. перебував біля короля у Вісьліці, Яновці. Разом з кількома сенаторами підписав у Яновці лист до шляхти, в якому осторожно вказувалось на нелегальність з'їздів шляхти в Хмільнику та Радомі.[3]

Брав участь в перемовинах щодо одруження короля з Анною Габсбург (була горбатою) з цісарем у Празі (виїхав з Кракова 21 лютого 1592, підписав 17 квітня уклад про весілля). Замість короля був присутнім на церемонії зашлюбин 3 травня в базиліці св. Августина у Відні. Потім супроводжував дружину короля до Кракова. 30-31 травня брав участь в урочистій церемонії шлюбу королівської пари та коронації Анни Австріячки. За ці заслуги отримав від короля державлення у Віштині (Ковенський повіт, 25 травня 1592) в доживоття.

Невдовзі після повернення з Відня захворів та помер у Кракові. Єзуїти (П.Скарґа, Велевіцкі) підозрювали, що причиною смерті була якась «алхімічна наливка», яку дав випити аріянин, краківський підкоморій Станіслав Ціковскі. За останньою волею О.Радзивілла, тіло було перевезене до Вільного, було поховане в єзуїтському костелі св. Яна 17 (26) січня 1593 р.[4]

Посади

ред.

Староста ковенський, румборський,[1] луцький, маршалок народовий литовський (від 1579), маршалок великий литовський (від 1586), перший ординат в Клецьку з 1586 р.,[1] Олиці та Несвіжі.

Сім'я

ред.
Ян-Ольбрахт Радзивілл (15911626) — литовський князь, 2-й ординат Клецький[5].
  • Доньки:
Анна Радзивіл — померла до досягнення повноліття.
Катерина Радзивілл — померла до досягнення повноліття.
Барбара Радзивіл (15901614) Миколай Кішка (?—1644), воєвода дерптський.

Меценат

ред.
  • мурований парафіяльний костел, шпиталь для убогих у Клецьку (1590 р.)
  • орган, великий (ймовірно, головний) вівтар (костел єзуїтів у Вільному)
  • дерев'яні костели св. Юрія в Суботниках, в Лаздунах (філіяльний для парафії в Суботниках)

Примітки

ред.
  1. а б в Radziwillowie.2 (пол.)
  2. Lulewicz H. Radziwiłł Albrycht h. Trąby (1558—1592)… — S. 135—136.
  3. Lulewicz H. Radziwiłł Albrycht h. Trąby (1558—1592)… — S. 138.
  4. Lulewicz H. Radziwiłł Albrycht h. Trąby (1558—1592)… — S. 138—139.
  5. Lulewicz H. Radziwiłł Albrycht h. Trąby (1558—1592)… — S. 139.

Джерела

ред.
  • Lulewicz H. Radziwiłł Albrycht h. Trąby (1558—1592) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — T. XXX/1, zeszyt 124. — 1—192 s. — S. 135—140. (пол.)

Посилання

ред.