Оле Нільсен Равна
Ole Nilsen Ravna
Народився 31 жовтня 1841(1841-10-31)
Карасьйок, Норвегія
Помер 11 серпня 1906(1906-08-11) (64 роки)
Порсангер, Норвегія
Країна Норвегія Норвегія
Національність саами
Діяльність мандрівник-дослідник
Батько Нільс Пєдєрсен Равна
Мати Беріт Ольсдаттер Вюолаб
У шлюбі з Маріт Андерсдаттер Йомпанєн
Діти Андерс Ольсен Равна; Беріт Ольсдаттер Сомбі; Нілс Ольсен Равна; Пер Ольсен Равна; Кірстен Ольсдаттер Равна

CMNS: Оле Равна у Вікісховищі

Оле Нільсен Равна (норв. Ole Nilsen Ravna; 31 жовтня 1841, Карасьйок, Норвегія — 11 серпня 1906, Порсангер, Норвегія) — норвезький мандрівник (саам), оленяр і мандрівник.

Біографія ред.

Оле Нільсен Равна народився 31 жовтня 1841 р. у місті Карасьйок, Фіннмарк, Норвегія. Оскільки оленярство - звичайне заняття для саамів, він мав своє стадо оленів.

Може бути, ім'я Оле Равни залишилося би невідомим, але його життя змінилося, коли у 1888 році він приєднався до Гренландськой експедиції. Але її начальник, Нансен Фрітьйоф, був незадоволений ним, тому що Оле мав дружину та п'ять дітей. Крім того, у Равни була морська хвороба. Під час шторму, Оле Равна і Самуель Балто, якій теж був з Карасьйока, читали Новий Завіт на їхній мові.[1]

У Гренландії членам експедиції довелося подолати довгий шлях через льодовик. Стан справ ускладнився з причини жорстокого клімату. Незважаючи на це, Оле Равна і Самуель Балто відчували себе добре. Нарешті, всій експедиції вдалося перетнути крижаний щит Гренландії. Але кораблів там вже не було. Експедиція залишилася в Гренландії зимувати.[2]

15 квітня 1889 року шість учасників експедиції на пароплаві "Відбьйорн" залишили Гренландію. 21 травня вони прибули до м. Копенгаген, а 30 травня - до Христіанії.[3] За участь в експедиції Оле Равна отримав срібну медаль від короля Оскара ІІ у 1893 році.

У 1905 році Оле було шістдесят чотири роки, коли він з Ісаком Клємметсеном і Кнудом Расмуссеном знову відправився в Гренландію. Вони збиралися розвинути оленярство.

Оле Нільсен Равна помер 11 серпня 1906 року в Порсангере, Норвегія. Він був похований на кладовищі Лаксельва. У 2011 році на згадку про нього і Самуеля Балто бив встановлений пам'ятник.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Кублицкий, С. 71
  2. Кублицкий, С. 88
  3. Кублицкий, С. 92

Література ред.