Волков Олексій Михайлович

Олексій Волков
Волков Олексій Михайлович
	Олексій Волков під час шостого засідання «Клубу шанувальників книги» в ТОУНБ (11.03.2016)
Народився	10 травня 1965 (58 років); Тернопіль, Україна
Громадянство	Україна
Діяльність	лікар, письменник
Alma mater	Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського
Напрямок	детектив, трилер; хірургія
Magnum opus	Лікарня на відлюдді
	Волков Олексій Михайлович у Вікісховищі
	Висловлювання у Вікіцитатах

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Волков.

Олексі́й Миха́йлович Во́лков (нар. 10 травня 1965, Тернопіль) — український лікар і письменник. Майстер детективного жанру та поет-пісняр. Член Національної спілки письменників України (2003).

Життєпис ред.

Випускник Тернопільського медичного інституту (1988). Працював хірургом у Кіровоградській обласній лікарні (1989), від 1989 — в Козівській центральній районній лікарні (Тернопільщина).

Відзнаки і нагороди ред.

Гран-прі Всеукраїнського конкурсу «Золотий бабай» за рукопис роману «Пес», що вийшов під назвою «Виконавець» (2000).

Переможець літературних конкурсів «Золотий Бабай» (2002) та «Коронація слова» (2005), номінант конкурсу «Ґранд-Коронація» (2010), спеціальна відзнака «Ґранд-Коронація» за роман «Вовчий місяць» (2015).

За вагомий внесок у розвиток сучасного українського гостросюжетного роману у 2013 році отримав премію «Золотий пістоль»^[1].

1 премія "Ґранд-Коронація (2021) за рукопис «Відкинуті Богом»^[2]

Цікаві факти ред.

Олексій Волков — завзятий мисливець і рибалка. Після публікації перших своїх книг, свідомо перестав читати художню літературу. Телеканал «1+1» придбав права на екранізацію роману «Лікарня на відлюдді».^[3] Наприкінці 2011 року Олексій Волков заявив, що працює також над мелодраматичним романом із робочою назвою «Гра у три руки»^[4].

Доробок ред.

Автор книг-романів:

Виконавець (2001),
Чужа мішень (2001, «Зелений пес»),
Подорож у безвихідь (2003),
День відбуття (2004),
Амністія для хакера (2005),
Переможець отримає все (2007),
Лікарня на відлюдді (2008),
Слід на воді (2011),
Емісар (2012),
Мертві квіти (2013, «Нора-друк»),^[5]
Вовчий місяць (2015, «Нора-друк»),
Гра у три руки (2016, «НК-Богдан»).
Подорож у безвихід (2017, перевидання, «НК-Богдан»)
Не проси пощади у тіні (2017, перевидання (дещо перероблене) книжки «Виконавець», «НК-Богдан»)
Шпиталь (2018, «Нора-друк»)^[6]

Кіносценарій: «Лікарня».

Збірка оповідань: «Останній крижень».

Примітки ред.

↑ Вийшла друком книга першого лауреата премії «Золотий Пістоль» [Архівовано 25 листопада 2013 у Wayback Machine.] // Буквоїд. — 2013. — 20 листопада.
↑ Онлайн-церемонія нагородження конкурсу "Гранд-Коронація" та "Золоті письменники України" - 2021 (uk-UA) , архів оригіналу за 30 жовтня 2021, процитовано 30 жовтня 2021
↑ Хірург-детектив Олексій Волков: «Детектив — це жанр, у якому всі гвинтики мусять бути чітко вкручені, різьба в різьбу» [Архівовано 23 жовтня 2013 у Wayback Machine.] // Нора-друк. — 2013. — 14 червня.
↑ Василь Солтис. Хірург Олексій Волков пише детективи перед роботою о п'ятій годині ранку [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] // 20 хвилин (Тернопіль). — 2011. — 27 листопада.
↑ Мертві квіти (уривок) [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] // Нора-друк. — 2013. — 6 серпня.
↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 20 лютого 2018. Процитовано 20 лютого 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Джерела ред.

Барна В. Волков Олексій Михайлович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 298. — ISBN 966-528-197-6.
Вибрані пісні у виконанні Олексія Волкова (сервіс SoundCoud)

Посилання ред.

Волков Олексій Михайлович у сестринських Вікіпроєктах
	Портал «Тернопільщина»
	Портал «Література»
	Цитати у Вікіцитатах^?
	Волков Олексій Михайлович у Вікісховищі^?