Олег Іванович

Олег Іванович (? — 5 липня 1402) — великий князь рязанський (1349—1402). Був сином рязанського князя Івана Івановича Коротопола. Олег Іванович, чия діяльність відбита у літописах з 1353 р., був одним з найвизначніших рязанських князів, який намагався зберегти Рязанську землю в умовах постійного тиску зі сторони Орди та Москви, вести власну політику, поширюючи свій вплив на частину верховських князівств та використовуючи суперечності між Литвою, Москвою та Тверю.

Олег Іванович
Народження:	14 століття Рязань, Росія
Смерть:	1402 Рязань, Росія
Поховання:	Solotcha Nativity of the Theotokos Monasteryd
Рід:	Рюриковичі
Батько:	Іван Олександрович (князь рязанський)
Шлюб:	Yefrosinya / Yevpraksiyad
Діти:	Федір Олегович, Rodoslav Olgovich of Ryazand, Anastasia of Ryazand, Agrippina of Ryazand і Q112624832?
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Проводив активну політику відносно Золотої Орди, Литви і Москви, підпорядкував своїй владі удільні рязанські князівства. У 1365 разом із залежними від нього князями муромським, пронським і козельським розгромив військо хана Тагая, яке вторгнулося в рязанську землю. Стосунки Рязані з Москвою неодноразово мінялися від союзних до ворожих. У 1370 рязанська рать допомогла Москві відбити вторгнення литовського князя Ольгерда. Проте вже у 1371 році московський воєвода Дмитро Боброк-Волинський розбив Олега Івановича під Переяславлем-Рязанським. У 1378 московські та рязанські війська розгромили на річці Вожі татарське військо Бегича. Після Куликовської битви 1380 року, в якій Олег Іванович не взяв участі, стосунки Рязані з Москвою загострилися. У 1382 московські війська розорили Рязанську землю, в 1385 рязанці нанесли ряд поразок московитам.

1386 року в результаті дипломатичної місії Сергія Радонежського між Москвою і Рязанню було підписано угоду, що поклала кінець усобицям між цими князівствами. У 1396 році без підтримки Москви воював з Литвою і облягав Любутськ (під Калугою). У 1398 році переконаний св. Кипріаном, митрополитом київським, зробив грошове пожертвування на користь царгородським греків. 1400 року «в караулех біля Копор у Дону» побив безліч татар, захопивши і їх ватажка, царевича Мамат-Салтана. Наступного року разом з своїм зятем, князем Юрієм Святославичем Смоленським, здобув захоплений литовцями Смоленськ завдяки чому Юрій Святославич повернувся на смоленський княжий престол. Засмучений полоном сина свого Родослава що потрапив у руки литовцям в бою під Любутськом, помер у Рязані 5 липня 1402 р.

Сім'я і діти

Дружину звали Євфросинія (?—5 грудня 1405). Походження її невідоме.
Діти:

• Агрипіна — з 1377 року дружина князя Івана Титовича Козельського.
• Олена — дружина смоленського князя Юрія Святославича.
• Федір (?—1427) — великий князь рязанський (1402—1427).
• Родослав (Ярослав?) (?—1407).
• дочка — дружина Володимира Пронського.
• Анастасія — дружина новгород-сіверського князя Дмитра-Корибута Ольгердовича.

Література і джерела

• Андреев А., Корсакова В. Рязанские князья // Русский биографический словарь : в 25 томах. — СПб.—М., 1896—1918.
• Войтович Л. Княжа доба: портрети еліти [1]. — Біла Церква, 2006.

Посилання

• Кузьмин А. Р. Олег Иванович [Архівовано 17 лютого 2019 у Wayback Machine.]
• АЛФАВІТНО-ДОВІДКОВИЙ ПЕРЕЛІК РОСІЙСЬКИХ ГОСУДАРІВ І ЧУДОВИХ ОСІБ ЇХ КРОВІ / 152. ОЛЕГ ІВАНОВИЧ, у св. хрещенні Яків (в чернецтві Іоаким) князь рязанський [Архівовано 23 грудня 2018 у Wayback Machine.]