Сергій Радонезький
Сергій Радонезький[1], (до прийняття чернецтва Варфоломій Кирилович, бл. 1321–1392) — московський церковний і політичний діяч, засновник й ігумен Троїце-Сергієвої лаври, святий Російської православної церкви.
| Сергій Радонезький | |
|---|---|
 Ікона роботи Віктора Васнецова 1882 | |
| Преподобний | |
| У миру: | Варфоломій Кирилович |
| Народився |
3 травня 1314 Ростов |
| Помер |
25 вересня 1392 Сергієв Посад, Дмитрівський повітd, Московська губернія |
| Шанується | східне, (старо)руське, (велико)руське і українське християнство, почасти також римсько-католицьке, лютеранське і унійне християнство |
| Прославлений | в 1449 році |
| У лику | преподобного |
| Головна святиня | Троїце-Сергієва Лавра |
| День пам'яті | 5 липня і 25 вересня (за юліанським календарем) |
| Подвижництво |
працьовитість відлюдництво піст скромність |
 Медіафайли на Вікісховищі | |
Заснував у 1330-х поблизу Радонежа, під Москвою, Троїце-Сергіївську лавру. Виступав за експансіб Москвою, сприяв прагненням Дмитра Донського. Пізніше (1385) помирив його з рязанським князем Олегом.
Біографія Редагувати
Народився поблизу Ростова Великого у боярській сім'ї. Збіднівши, його батьки Кирило та Марія, разом із трьома своїми синами Стефаном, Варфоломієм і Петром переселилися у Радонеж.
Після смерті батьків, які перед смертю прийняли чернечий постриг, Варфоломій пішов до Хотьківського Покровського монастиря. У той час там жив, прийнявши чернецтво після смерті дружини, його старший брат Стефан. Разом вони пішли шукати пустинного усамітненого життя. У глухому лісі, на пагорбі Маковець, де нині стоїть Троїце-Сергієва Лавра, вони побудували дерев'яну келію і церкву, яку було освячено в ім'я Пресвятої Трійці.
Незабаром Стефан покинув це місце і переселився до московського Богоявленського монастиря. А Варфоломій прийняв постриг і залишився на самоті. Згодом, дізнавшись про його подвиги, до Варфоломія почали приходити інші ченці і будувати поряд свої келії. 3 часом вони переконали Сергія прийняти над ними ігуменство, і тому преподобного було висвячено у священний сан. У своєму монастирі він заборонив приймати милостиню, і встановив правило, за яким ченці мали жити від своїх трудів, у чому сам подавав їм приклад.
Добра слава про Сергієву обитель приводила до нього щоразу більше богомольців і охочих прийняти ангельський образ. Поблизу монастиря згодом виріс посад, тобто поселення, яке дедалі більше розросталося. Дізнавшись про великого подвижника, Царгородський патріарх Філофей з особливим посольством надіслав йому хрест, параман і грамоту, в якій відзначав його доброчинне життя та рекомендував у монастирі запровадити суворий, за зразком монастирів сходу, спільножительний устав.
Великим авторитетом користувався преподобний у митрополита Алексія, який хотів бачити його своїм наступником на митрополичій кафедрі, проте преподобний відмовився.
За словами сучасників, Сергій «тихими і лагідними словами» впливав на загрубілі й жорстокі серця. Він дуже часто примиряв князів, які ворогували між собою. Премудрий Єпифаній, який описав життя преподобного Сергія, говорив: «Преподобний ігумен, отець наш Сергій, старець дивний, доброчинством усяким прикрашений, привітний, миролюбний, завжди втішить і при вітає, обігріє і нагодує подорожнього. Більше ж за все стяжав він смирення, любов нелицемірну, і мав любляче серце».
В житії преподобного згадується вогонь, який під час служіння преподобним літургії входив у Чашу зі Святими Дарами Тіла і Крові Христових; Ангел, який співслужив святому; явлення йому Пресвятої Богородиці з двома апостолами; чудеса, які ще за життя своєю молитвою творив преподобний авва Сергій.
Церква іменує його великим подвижником.
Вшанування Редагувати
Близько 1417–1418 Єпифаній Премудрий завершив складання «Житія преподобного Сергія». Симон Азар'їн у 1646 склав нову редацію «Житія».
10 жовтня 1978 року Синодом Російської православної церкви засновано орден преподобного Сергія Радонезького і медаль преподобного Сергія Радонезького двох ступенів (золота та срібна).
28 листопада 2008 Національний банк Білорусі випустив в обіг золоту пам'ятну монету номіналом 50 білоруських рублів «Преподобний Сергій Радонезький».
Примітки Редагувати
- ↑ Сергій Радонезький [Архівовано 22 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Посилання Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сергій Радонезький |
| Вікіцитати містять висловлювання від або про: Сергій Радонезький |
- Преподобний Сергій Радонезький, чудотворець [Архівовано 2 лютого 2016 у Wayback Machine.]
- Житіє преподобного отця нашого Сергія, ігумена Радонезького, нового Чудотворця [Архівовано 16 червня 2017 у Wayback Machine.]