Оксид марганцю(IV)
Окси́д ма́рганцю (IV), ма́нган(IV) окси́д — неорганічна сполука, оксид складу MnO2. Являє собою порошок темно-коричневого або чорного кольору, нерозчинний у воді. Проявляє слабкі амфотерні властивості (із перевагою осно́вних).
Оксид марганцю(IV) | |
---|---|
Manganese(IV) oxide
| |
β-форма MnO2 (типу рутил)
| |
Назва за IUPAC | Манган(IV) оксид |
Інші назви | діоксид марганцю |
Ідентифікатори | |
Номер CAS | 1313-13-9 |
PubChem | 14801 |
Номер EINECS | 215—202-6 |
ChEBI | 136511 |
RTECS | OP0350000 |
SMILES | O=[Mn]=O |
InChI | InChI=1S/Mn.2O |
Властивості | |
Молекулярна формула | MnO2 |
Молярна маса | 86,9368 г/моль |
Зовнішній вигляд | чорний порошок, чорні кристали |
Густина | 5,026 г/см3 |
Тпл | 535 °C (розкладається) |
Розчинність (вода) | нерозчинний |
Термохімія | |
Ст. ентальпія утворення ΔfH 298 |
−520,9 кДж/моль |
Ст. ентропія S 298 |
53,1 Дж/(моль·K) |
Теплоємність, c p |
54,1 Дж/(моль·K) |
Небезпеки | |
MSDS | ICSC 0175 |
Індекс ЄС | 025-001-00-3 |
Класифікація ЄС | Xn O |
Температура спалаху | 535 °C |
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа) | |
Інструкція з використання шаблону | |
Примітки картки |
Найстійкіша сполука марганцю, широко поширена в земній корі. Зустрічається у вигляді мінералів піролюзиту, криптомелану, псиломелану, рамзделіту.
Поширення у природі
ред.Оксид марганцю зустрічається у природі у вигляді чотирьох кристалічних різновидів, а саме: мінералів піролюзиту, криптомелану, псиломелану та рамзделіту. Суттєво переважає у розповсюдженості піролюзит.
Фізичні властивості
ред.Оксид марганцю являє собою чорний парамагнітний порошок амфотерного характеру. При нагріванні вище 535 °C сполука розкладається.
Штучно було створено п'ять різних кристалічних структур оксиду марганцю: α-, β-, γ-, ε- і δ-MnO2. α-Модифікація відповідає структурі мінералу криптомелану, β-форма — піролюзиту, γ-MnO2 — рамзделіту. ε- та δ-форми не мають природних відповідників.
Отримання
ред.Оксид марганцю можна синтезувати прокалюванням на повітрі деяких оксигеновмісних солей Mn(II):
У лабораторних умовах MnO2 отримують термічним розкладанням перманганату калію.
Також можна отримати реакцією перманганату калію з пероксидом водню.
Аналогічно застосовується метод окиснення сполук Mn(II) у лужних (рідше нейтральних) розчинах:
Солі Mn(IV) гідролізуються з утворенням осаду MnO2:
При температурі вище 100 °C перманганат калію відновлюється воднем:
Хімічні властивості
ред.За звичайних умов оксид марганцю поводиться досить інертно. При прокалюванні на повітрі MnO2 розкладається до Mn2O3, а за вищої температури — до Mn3O4:
При нагріванні з кислотами виявляє окисні властивості, наприклад, окислює концентровану соляну кислоту до хлору (даний метод використовується в лабораторії для синтезу хлору):
З сірчаною і азотною кислотами MnO2 розкладається з виділенням кисню:
При взаємодії з сильними окисниками діоксид марганцю окислюється до сполук Mn+7 та Mn+6:
MnO2 проявляє амфотерні властивості. Він реагує з концентрованими лугами:
При сплавленні з осно́вними оксидами MnO2 виступає в ролі кислотного оксиду, утворюючи солі манганіти:
Під дією водню, коксу або оксиду вуглецю сполука може відновлюватися до металу або MnO:
Оксид марганцю є каталізатором розкладання пероксиду (перекису) водню:
Застосування
ред.Оксид марганцю застосовується у виготовленні скла: його добавки усувають зелене забарвлення, спричинене наявністю силікату заліза(II), а також надають відтінок від рожевого до чорного, в залежності від об'ємів добавки. Тонкий дисперсний порошок або колоїд MnO2 використовується як адсорбент хлору, діоксиду сірки, солей барію, радію, срібла, алюмінію та калію.
Оксид застосовується як деполяризатор в елементах Лекланше (наприклад, у вугільно-цинкових батареях).
Див. також
ред.Джерела
ред.- CRC Handbook of Chemistry and Physics (86th ed.) / D. R. Lide, ed. — Boca Raton (FL) : CRC Press, 2005. — 2656 p. — ISBN 0-8493-0486-5. (англ.)
- Ахметов Н. С. «Общая и неорганическая химия» М.:Высшая школа, 2001
- Неорганическая химия под редакцией Ю. Д. Третьякова; Химия переходных элементов Кн.1
- Рипан Р., Чертяну И. Неорганическая химия: Химия металлов: В 2 т. / Под ред. В. И. Спицына. — М. : Изд. «Мир», 1972. — Т. 2. — 871 с. (рос.)
- Реми Г. Курс неорганической химии: в 2 т. / Пер. с нем., под ред. А. В. Новоселовой. — М. : ИИЛ,1966. — Т. 2. — 833 с. (рос.)
- Химические свойства неорганических веществ: Учеб. пособие для вузов. 3-е изд., испр. / Лидин Р. А., Молочко В. А., Андреева Л. Л.; Под ред. Лидина Р. А. — М. : Химия, 2000. — 480 с. — ISBN 5-7245-1163-0. (рос.)
Посилання
ред.- Двооксид марганцю // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.