Амфоте́рність — здатність сполук проявляти кислотні й основні властивості. Амфотерними сполуками (їх ще називають амфолітами) є вода, амінокислоти, гідроксиди алюмінію, цинку, хрому тощо. При дисоціації амфотерні сполуки дають іони Н+ і ОН. Амфотерність багатьох сполук використовується в хімічному аналізі для розділення елементів.

Амфотерні гідроксиди

ред.

Амфотерні гідроксиди — речовини, до складу яких входить аніон ОН (гідроксид-іон), і які при взаємодії з кислотами поводять себе як основи, а при взаємодії з основами — як кислоти. До амфотерних відносять гідроксиди, формально утворені від амфотерних оксидів: Zn(OH)2, Sn(OH)2, Pb(OH)2, Al(OH)3, Sn(OH)4, Pb(OH)4 тощо.

Спрощене трактування

ред.

Формули амфотерних гідроксидів у реакціях з кислотами слід записувати за типом основ, а в реакціях з основами — за типом кислот. В обох випадках утворюються солі. Наприклад:

  • Zn(OH)2[1] + H2SO4 = ZnSO4 + 2H2O
  • H2ZnO2[1] + 2NaOH = Na2ZnO2 + 2H2O

Точне трактування

ред.

Амфотерні властивості, крім металічних елементів підгруп бору та карбону, більшою чи меншою мірою притаманні перехідним металам у їхніх нижчих та/або проміжних ступенях окиснення. Взаємодія амфотерних гідроксидів із розчинами лугів зумовлена утворенням гідроксильних комплексів, які відрізняються від продуктів сплавлення з лугами:

  • ZnO + Na2CO3 = Na2ZnO2 + CO2↑ (спікання),
  • Zn(OH)2↓ + 2NaOH = Na2[Zn(OH)4] (у водному розчині),

але при виділенні й нагріванні втрачають воду:

  • Na2[Zn(OH)4] = Na2ZnO2 + 2H2O.

Амфотерні основи у розчині дисоціюють за осно́вним типом, з відщепленням OH. Дисоціація амфотерних основ у водному розчині за кислотним типом, з відщепленням H+, гранично мала, нею завжди можна знехтувати.

Оскільки стійкість гідроксильних комплексів не занадто висока, для повного розчинення амфотерного гідроксиду потрібно створити суттєву концентрацію лугу в розчині, тому в аналітичній хімії для розділення катіонів металів зазвичай застосовуються кращі методи.

Органічні амфотерні сполуки

ред.
 
α-Амінокислота (у проєкції Фішера) — органічна амфотерна сполука

Найяскравішим прикладом є амінокислоти, молекули яких одночасно містять фрагменти з кислотною функцією (карбоксильна група –COOH) та з осно́вною функцією (аміногрупа –NH2). За певних умов можна побачити амфотерні властивості багатьох сполук, які зазвичай вважаються лише кислотою чи лише основою. Так, анілін Ph−NH2 у воді здатен приєднувати протон, тому традиційно класифікується як основа; але в рідкому аміаку він взаємодіє з амідом калію KNH2 як кислота: віддає протон з утворенням аніона Ph−NH
2
.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. а б Zn(OH)2 та H2ZnO2 — одна і та ж сама речовина.

Джерела

ред.