Овсієнко Іван Іванович
Іва́н Іва́нович Овсіє́нко (вересень 1901, Поливанівка, Почино-Софіївська волость, Новомосковський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія — 1971, Харків, Харківська область, Українська РСР, СРСР) — український радянський діяч, вчений-гігієніст, лікар, народний комісар охорони здоров'я УРСР. Кандидат у члени ЦК КП(б)У (травень 1940 — січень 1949). Депутат Верховної Ради УРСР 1-го скликання (1938–1947). Кандидат медичних наук (1946), професор кафедри організації охорони здоров'я (1968), ректор Українського центрального інституту удосконалення лікарів (нині — Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України) (1944–1971) [1].
| Овсієнко Іван Іванович | |||||
|---|---|---|---|---|---|
 | |||||
| Народився | вересень 1901 Поливанівка, Почино-Софіївська волость, Новомосковський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія | ||||
| Помер | 1971 Харків, Харківська область, Українська РСР, СРСР | ||||
| Країна |  Російська імперія УНР Українська Держава СРСР | ||||
| Діяльність | лікар | ||||
| Партія | КПРС (1971) | ||||
| Нагороди |
| ||||
Біографія
ред.Народився у вересні 1901 року в ролині селянина-бідняка в селі Поливанівка[2], тепер Магдалинівський район, Дніпропетровська область, Україна (за іншими даними — в Катеринославі, тепер Дніпро, Дніпропетровська область). Член ВКП(б) з 1928 року.
У 1929 році закінчив лікувальний факультет Дніпропетровського медичного інституту.
У 1929–1930 роках — санітарно-епідеміологічний інспектор Мелітопольської округи УСРР. З вересня 1930 року — аспірант кафедри гігієни Харківського медичного інституту. Навчався у видатного професора-гігієніста О. М. Марзєєва [1].
У 1935–1937 роках — заступник директора і завідувач відділу комунальної гігієни Українського центрального інституту комунальної гігієни у Харкові (нині Інститут громадського здоров'я ім. О. М. Марзєєва НАМН України, м. Київ). З вересня 1937 року — інструктор відділу науки ЦК КП(б)У.
З квітня 1938 – 7 лютого 1944 року — народний комісар охорони здоров'я Української РСР (міністр).
26 червня 1938 року обраний депутатом Верховної Ради УРСР 1-го скликання по Зміївській виборчій окрузі № 248 Харківської області. Іван Овсієнко неодноразово обирався депутатом Харківської міської Ради депутатів трудящих [1].
Під час німецько-радянської війни — уповноважений санітарного управління Південного і Південно-Західного фронтів. Очолив роботу по організації забезпечення медико-санітарної допомоги Червоній армії, партизанам, цивільному населенню, керував евакуацією санітарних установ на ділянках фронтових дій, в подальшому — відродженням мережі лікувальних закладів України, зруйнованої під час війни[3].
У 1944–1971 рр. — директор Українського центрального інституту удосконалення лікарів в м. Харків.
У 1946 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук, у 1968 р. йому прсвоєно вчене звання професора по кафедрі організації охорони здоров'я [1].
Іван Овсієнко помер у 1971 році в Харкові.
Наукова та педагогічна робота
ред.Вченим розроблено методики санітарно-демографічного опису лікарської ділянки, обстеження та аналізу діяльності медико-санітарних установ. Низка наукових праць Івана Овсієнка присвячена історії розвитку вищих медичних та наукових установ України та підготовці лікарських кадрів.
Внаслідок діяльності І. Овсієнка поширилась робота з підготовки лікарів-фахівців та підвищення кваліфікації лікарів загального профілю у міських та сільських районах (1946–1953). Організовано хірургічні, терапевтичні, пологові, інфекційні відділення та дитячі палати в сільських районних лікарнях.
Професор сприяв створенню нових кафедр в Українському інституті удосконалення лікарів: відкрито першу в Україні та другу в СРСР кафедру ендокринології (1949); введено курс психотерапії та психопрофілактики при кафедрі клінічної неврології (1958); створено першу в CРCР самостійну кафедру психотерапії та психопрофілактики (засновник — професор І. З. Bельвівський) (1962); розпочала роботу одна з перших в країні кафедра торакальної хірургії та анестезіології, пізніше кафедра торакоабдомінальної хірургії (засновник — професор О. О. Шалімов) (1959). За перші роки керування І. Овсієнка кількість кафедр в інституті зросла майже вдвічі.
Іван Овсієнко поширив навчальну діяльність, наукову роботу та підготовку науково-викладацьких кадрів в аспірантурі та клінічній ординатурі Українського інституту удосконалення лікарів. Під його керівництвом проводилась підготовка аспірантів із соціальної гігієни та організації охорони здоров'я [1].
Нагороди
ред.Примітки
ред.- ↑ а б в г д Выдающийся организатор здравоохранения профессор Иван Иванович Овсиенко (1901–1971). Медицина сьогодні і завтра. – 2013. – № 4. – С. 56-59.
- ↑ Так в автобіографії 1938 року.
- ↑ Циганенко, А. Я. (2003). Овсієнко Іван Іванович: вчений в галузі соціальної гігієни. Харків: Вчені Харківського державного медичного університету. с. 188—189. ISBN 966-7100-35.9..
{{cite book}}: Перевірте значення|isbn=: недійсний символ (довідка)
Посилання
ред.- Прийом урядом УРСР і ЦК КП(б)У членів Повноважної Комісії Народних Зборів Західної України // Вільна Україна : газета. — Львів, 1939. — 19 листопада.
Джерела
ред.- Овсієнко Іван Іванович : облікова картка депутата Верховної Ради УРСР // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 4, арк. 233–234.
- Овсиенко Иван Иванович : автобиография. 23 июня 1938 г. // ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 7236, арк. 77–79зв. (рос.)
- Список депутатів Верховної Ради УРСР першого скликання, обраних 26 червня 1938 року // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 2, арк. 62.
- Список депутатів, обраних до Верховної Ради УРСР // Вісті [ЦВК УРСР]. — 1938. — № 148 (5338). — 29 червня. — С. 1.
- Выдающийся организатор здравоохранения профессор Иван Иванович Овсиенко (1901–1971) / П. О. Трегуб, Д. Ю. Дончак, Н. А. Галичева, Л. Г. Огнева // Медицина сьогодні і завтра. — 2013. — № 4. — С. 56–59.
|
Це незавершена стаття про політичного діяча. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |