Відкрити головне меню

Оборона Дніпропетровська

Оборона Дніпропетровська — битва між радянськими та німецькими військами у 1941—1943 роках.

Перебіг подійРедагувати

20-21 серпня 1941 року на території теперішнього швейного заводу 134 кавалерійський полк Червоної Армії під командуванням майора Бориса Кротова зумів на деякий час зупинити наступ німців на Дніпропетровськ[1].

2-22 серпня в районі Криничок танкові частини генерала Клейста прорвали слабкі піхотні заслони радянських військ та взяли Карнаухівські Хутори, звідки по Криворізькому шосе готувались штурмувати Дніпропетровськ. На фланговий удар з боку Дніпропетровська 8-ї танкової дивізії полковника Е. Пушкіна відкинув гітлерівців за річку Суха Сура.

Відступ радянських військ

17 серпня за наказом главкома Південно-Західного напрямку С. Тимошенко війська Південного фронту почали відходити за Дніпро. Після двох днів невдалих боїв війська Резервної армії перейшли до оборони проти насідаючих з півночі та заходу німців. 23 серпня частина сил опинилася в оточенні в Дніпродзержинську. 24 серпня частини, що билися в оточенні, переправилися на лівий берег Дніпра. Війська III німецького моторизованого корпусу Е. фон Маккензена рвалися до висот на південно-західній околиці міста. Під прикриттям частин дніпропетровського гарнізону та випускників артучилища, основні частини Резервної армії в 1:30 залишили правобережну частину міста. Обидва дніпропетровські мости були підірвані.

Е. фон Маккензен так описує, що було далі:

«Розбитий супротивник протягом ночі скрився на інший берег, обидва мости було підірвано. Тільки один наведений ними же, і зрозуміло, дуже слабенький місток росіянам не вдалося зруйнувати. Не довго розмірковуючи передові частини 13-ї танкової дивізії прорвалися на інший берег Дніпра та створили плацдарм, щоправда не дуже великий»[2]

Всього в боях під Дніпропетровськом 19-25 серпня 8-ма дивізія знищила 80 танків, іншої техніки та живої сили німців. Міцною обороною плацдарма танкісти забазпечили радянським військам плавномірний відхід за Дніпро та зайняття оборони на лівому березі. За це 9 листопада полковнику Е. Пушкіну було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

У вересні 1941 році бої тривали у Амур-Нижньодніпровському районі.

14 жовтня в батанічному саду Дніпропетровського університету було розстріляно близько 11 000 мирних мешканців.

У приміщенні обласного управління СБУ при німцях знаходмлось гестапо. Німецька жандарменія знаходилась у нинішньому адміністративному преміщенні підприємства «Дніпромлин». В історичному музеї знаходилась канцелярія комісара міста Клоспермана.

Відвоювання ДніпропетровськаРедагувати

12-27 вересня 1943 року 1-ша гвардійська армія СРСР відвоювала Амур-Нижньодніпровський район та лівобережну частину Дніпропетровська. В боях на цьому напрямку загинув командир 152-ї стрілецької дивізії генерал-майор В. П. Каруна.

У вересні війська Південно-Західного фронту під командуванням Р.Я Малиновського захопили плацдарм на правому березі Дніпра в районі Сошиновки, Аулов, Сухачевки, а також переправи біля села Чаплі та Військове.

23-24 жовтня 39-та гвардійська стрілецька дивізія почала захоплювати правобережний Дніпропетровськ. На місті річкового порту на правому березі висадилася десантна група радянських військ. Вранці 24 жовтня частини 152-ї стрілецької девізії заволоділи Сухачевкою та двома Дієвками. Під керуванням полковника Ю. М. Мазного бійці 120-го стрілецького полку 39-ї гвардійської Барвинської дивізії форсували Дніпро в районі Чаплей. Вранці 25 жовтня 152-га стрілецька дивізія оволоділа Краснопольєм та Кайдакамі, а 39-та гвардійська стрілецька дивізія — Лоцманською Кам'янкою. До полудня Дніпропетровськ був повністю захоплений Червоною Армією.

ПриміткиРедагувати

  1. Дніпропетровськ в роки війни (1941—1945). Архів оригіналу за 12 листопад 2014. Процитовано 12 листопад 2014. 
  2. БИТВА ЗА НИЖНІЙ ДНІПРО 1941 Р.


ПосиланняРедагувати