Ободи

село в Сумській області, Україна

Ободи́ — село в Україні, у Білопільській міській громаді Сумського району Сумської області. Населення становить 622 особи. До 2018 орган місцевого самоврядування — Ободівська сільська рада.

село Ободи
Країна Україна Україна
Область Сумська область
Район Сумський район
Громада Білопільська міська громада
Облікова картка Ободи 
Основні дані
Засноване 1826
Населення 622
Поштовий індекс 41825
Телефонний код +380 5443
Географічні дані
Географічні координати 51°13′15″ пн. ш. 34°37′15″ сх. д. / 51.22083° пн. ш. 34.62083° сх. д. / 51.22083; 34.62083Координати: 51°13′15″ пн. ш. 34°37′15″ сх. д. / 51.22083° пн. ш. 34.62083° сх. д. / 51.22083; 34.62083
Середня висота
над рівнем моря
176 м
Відстань до
районного центру
31 км
Найближча залізнична станція Волфіне
Відстань до
залізничної станції
13 км
Місцева влада
Адреса ради 41800, Сумська обл., Сумський р-н, м. Білопілля, вул. Старопутивльська, буд. 35
Сільський голова Василега Віктор Євгенович
Карта
Ободи. Карта розташування: Україна
Ободи
Ободи
Ободи. Карта розташування: Сумська область
Ободи
Ободи
Мапа
Мапа

CMNS: Ободи у Вікісховищі

Після ліквідації Білопільського району 19 липня 2020 року село увійшло до Сумського району[1].

Географія ред.

Село Ободи розташоване за 2 км від лівого берега річки Павлівка. Примикає до села Дігтярне.

Поруч пролягає кордон із Росією.

Історія ред.

  • Засноване 1826 року поруч «великого бугра», оточеного болотами, що звався Обід. Перший власник — поміщик Д. П. Бутурлін, що мав основний маєток у селі Хотінь. До цієї місцевості переселили мешканців трьох сіл: Іволжине, Піщане, Павлівка. По смерті Бутурліна його майно перейшло до доньки, що була одружена з графом Строгановим. У власності Строганових село перебувало до 1914 року.
  • За даними на 1864 рік у власницькому селі Сумського повіту Харківської губернії мешкало 993 особи (485 чоловічої статі та 508 — жіночої) налічувалося 525 дворових господарств[2].
  • В 1883 році у селі була збудована однопрестольна церква на честь Покрова Пресвятої Богородиці за проектом архітектора Б. С. Покровського за кошти благодійників і парафіян. До церковної парафії входили села Ободи, Макіївка та Дігтярне. Покровська церква повністю зруйнована комуністами у 1937 році. Фото церкви не збереглося.[3]
  • Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі Павлівської волості Сумського повіту Харківської губернії мешкало 1148 осіб, налічувалося 158 дворів, існувала лавка[4].
  • 1886 року відкрилася трикласна парафіяльна школа. 1913 року відкрилася п'ятикласна земська школа, у якій навчалося 150 учнів.
  • За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2113 осіб (1038 чоловічої статі та 1075 — жіночої), усі — православної віри[5].
  • Станом на 1914 рік село відносилося до Ястребенської волості, кількість мешканців сягнула 2670 осіб[6].
  • Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР 1923—1933 та 1946–1947 роках[7].
  • 1941 року на фронт було мобілізовано 229 мешканців села. З них 96 загинули, 179 нагороджені орденами і медалями. 142 мешканці забрані на роботи до Німеччини, 9 мешканців були розстріляні, село зазнало значних руйнувань.
  • 2007 року більшість земельних паїв мешканців Ободів взяло в оренду сільськогосподарське підприємство Нафком-Агро.

Цікавий факт ред.

На виборах Верховної Ради 30 вересня 2007 року на виборчій дільниці в Ободівській сільській раді перше місце здобув блок НУНС. Таким чином, Ободівська сільська рада стала єдиною місцевою радою України, що межує з Російською Федерацією, де перемогла політична сила, що стояла на позиціях українського націоналізму[значущість факту?].

Соціальна сфера ред.

  • Школа

Також ред.

Примітки ред.

  1. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  2. Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 3378)(рос. дореф.)
  3. Книга Пам’яті Сумської області : в 3 т. — Т. ІІ Зруйновані храми Сумщини. Мартиролог втрачених святинь / автор-упорядник О. М. Корнієнко (укр.). Суми: Ярославна. 2007. с. 29. ISBN 978-966-7538-17-0. 
  4. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  5. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-251. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  6. Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)
  7. Голодомор на Сумщині. Спогади очевидців, ст. 15. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 18 лютого 2015. 

Джерела ред.