Облога Орана і Мерс-ель-Кебіра (1563)
Облога Орана і Мерс-ель-Кебіра — військова кампанія османського еялету Алжир з метою повернення під мусульманський контроль іспанських опорних пунктів Оран і Мерс-ель-Кебір на північноафриканському узбережжі, що відбувалась з квітня по червень 1563 року. Алжирський еялет, берберські князівства Кабіле (Куку і Бені Аббес) та інші васальні племена об'єднали сили в одну армію під керівництвом бейлербея османського Алжиру Гасана-паші, сина Хайреддіна Барбаросси, і Джафара Катанії. Іспанські полководці, брати Алонсо де Кордова та Мартін де Кордова, зуміли утримати Оран і Мерс-ель-Кебір до прибуття іспанського флоту на чолі з Франсіско де Мендоза, після чого успішно відбили наступ.
| Облога Орана і Мерс-ель-Кебіра | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Османсько-габсбурзькі війни | |||||||
 Гавань Орана. Вісенте Местре (1613) | |||||||
| Координати: 35°41′49″ пн. ш. 0°37′59″ зх. д. / 35.696944444471775° пн. ш. 0.63305555558333781° зх. д. | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
 Іспанська імперія
|
 Алжирський еялет  Королівство Бені-Аббас  Королівство Куку Королівство Франція
| ||||||
| Командувачі | |||||||
| Альфонсо де Кордова, Мартін де Кордова | Гасан-паша Джафар Катанія | ||||||
| Військові сили | |||||||
| 1,500 содат 90 гармат[2] |
25,000 солдат 30 галер[3] 15 галіотів і фуст 5 карак[4] | ||||||
| Втрати | |||||||
| невідомі | значні втрати в людях втрачено 5 галіотів і 4 караки[5] | ||||||
Передумови ред.
.jpg)
Оран і Мерс-кль-Кебір були захоплені Іспанією ще в 1505 році. Після відвоювання османами Триполі у 1551 році, та Беджаї в 1555 році, Оран і Мерс-ель-Кебір залишались разом з фортецею Ла-Гулет, єдиними збереженими володіннями християн на північноафриканському узбережжі Магриба. 1556 року османський флот з 50 галер на чолі з Гасаном Корсо взяв в облогу Оран, але через наказ султана Сулеймана змушений був відійти для використання у Східному Середземномор'їу[6]. Внаслідок цього Оран і Мерс-ель-Кебір залишились під контролем Іспанії, попри слабку оборону[6].
Приготування сторін ред.
У 1562 році Гасан-паша, син Хайреддіна Барбаросси і османський губернатор Алжиру, мав намір включити контрольовані іспанськими гарнізонами міста Оран і Мерс-ель-Кебір до територій Алжиру[7]. Коли король Філіп II дізнався про план нападу, він наказав зібрати флот з Барселони для перевезення 4000 солдатів як підкріплення[7]. 19 жовтня 1562 року шторм призвів до морської катастрофи, яка стала знана як Ла-Еррадура. Іспанський флот біля міста Малага був знищений, 24 з 27 галер затонули, а велика кількість моряків і солдатів, у тому числі Хуан де Мендоса, генерал-капітан галер Іспанії, загинула[7].
Гасан-паша за наказом султана Сулеймана незабаром зібрав 100-тисячну армію з турків, алжирців і великої кількості яничар. Цю армію підтримував на морі флот із 30 галер, 5 французьких карак і 15 малих суден під командуванням Джафара Катанії, губернатора Тлемсена[8]. З цими силами Гасан пішов до Мерс Ель-Кебір, твердині, панування якої він вважав необхідним для захоплення Орана[8]. Тим часом Алонсо та Мартін де Кордова отримали припаси, порох, інструменти та кількох солдатів із Малаги.[8]. Щоб утримати обидва міста разом, і допомагати один одному, вони вирішили побудувати два додаткових форти: Сан-Мігель, розташований на пагорбі, що відокремлював Оран від Мерс-ель-Кебіра, і Тодос-лос-Сантос, що стояв навпроти Мерс-ель-Кебіра[8].
Облога ред.
Захоплення фортів Сан-Мігель і Тодос-лос-Сантос ред.
Облога почалася 3 квітня 1563 року, коли османські війська масово атакували форт Тодос-лос-Сантос, який захищали 200 іспанських солдатів[8]. Запеклий опір гарнізону форту разом з артилерійською підтримкою з Мерс ель-Кебіра завдали нападникам значних втрат[8]. Однак, як тільки османські гармати зруйнували стіни, форт незабаром був захоплений[8]. Тим часом галери Джафара заблокували Мерс-ель-Кебір, щоб не допустити надходження до міста допомоги з Орана. Головною метою Османської імперії було захопити Мерс-ель-Кебір, оскільки кілька ренегатів попередили Гасана, що іспанці планують покинути Оран, щоб зосередитися на обороні іншого міста. Тому більшість своїх військ він відправив на штурм форту Сан-Мігель, ключовий пункт іспанської оборони, в той час як лише незначна кількість військ залишилися блокувати Оран.
Протягом 22 днів форт Сан-Мігель був атакований 24 000 піхотинців і 400 солдатами кавалерії[8]. Його нечисленні захисники відхилили пропозицію Гасана про капітуляцію і успішно відбили шість нападів, в результаті яких рів навколо форту був повний мертвих яничар[9]. Серед османських втрат був намісник Константіни, тіло якого могли знайти його люди з дозволу Мартіна де Кордова[9]. Однак, попри впертість оборони, підкріплення, надісланого з Мерс-ель-Кебіра виявилося недостатнім для продовження бою, і 8 травня під покровом темряви вцілілі іспанці відступили до міста[8].
Облога Мерс-ель-Кебір ред.
Захопивши форт, османські війська оточили місто, викопали траншеї та розмістили артилерію, щоб зруйнувати стіни. На сусідньому пагорбі також було встановлено кілька кулеврин для обстрілу внутрішнього міста[8]. Мартін де Кордова, у якого було менше 500 чоловік для захисту міста, підготувався до штурму, який відбувся 20 травня[8]. Гасан-паша послав вперед 12 000 арабів, щоб зламати опір іспанських аркебузірів і сприяти наступу двох колон регулярних військ, які атакували б другою чергою[10]. Попри великі втрати, які вони зазнали, арабам вдалося піднятися на стіни та підняти османський прапор на зубчастих стінах. Однак незабаром іспанці спромоглись скинути їх зі стін[10]. У цій атаці загинули майже 2500 чоловік, переважно впавши в рів навколо міста[11].
У наступні дні відбулися нові напади, які також закінчилися невдачею з великими втратами людей, хоча ситуація в іспанців стала відчайдушною. 6 червня Гасан-паша збирався віддати наказ про останній штурм, коли флот допомоги застав його армію зненацька. Король Філіп II наказав організувати в Картахені флот, щоб напасти на армію Гасана і змусити її зняти облогу. Під командуванням Франсіско де Мендози-і-Варгаса, якому допомагали Альваро де Базан і Андреа Доріа, 34 галери, які прибули з Барселони, Неаполя, Генуї, Савойи та Мальти, посадили 4000 солдатів і багатьох лицарів-добровольців до Мерс-ель-Кебіру[12]. Гасан-паша, боячись потрапити в пастку між іспанським підкріпленням і Мерс-ель-Кебіром, наказав своїм військам поспішно відступити. Намети вдалось врятувати, але зброю, одяг та артилерію довелось залишили в полі. Османському флоту не пощастило, і кілька його кораблів, у тому числі чотири французьких караки, були захоплені.
Наслідки ред.
Після висадки підкріплень і припасів в Орані та Мерс-Ель-Кебірі, флот Франсіско де Мендози повернувся до Іспанії[13]. Король Філіп II, поінформований про розвиток облоги, вирішив нагородити Мартіна де Кордова і Франсіско Віверо, командувача форту Сан-Мігель, за те, що вони утримали ці дві важливі фортеці в іспанських руках[13]. Фактично це дозволило в наступному році захопити Пеньон-де-Велес-де-ла-Гомера, успіх, за яким у 1565 році відбувся рішучий захист Мальти від флоту Тургут-реїса. Кілька років по тому, в 1574 році, при іспанському дворі обговорювалося питання про відмову від Орана і Мерса Ель-Кебіра[14]. Король Філіп II наказав Веспасіану Гонзага Колонна, принцу Саббіонети і герцогу Траєкто, зробити вичерпну доповідь про становище обох міст. Гонзага порадив покинути Оран, але залишити Мерс Ель Кебір[14]. Однак маршал Хуан Муньос надіслав королю звіт Санчо де Лейви, в якому радив зберегти обидві фортеці[14]. В підсумку Філіп II пистав на пораду Лейви[14].
Примітки ред.
- ↑ Edwards/Lynch p.570
- ↑ San Miguel p.363
- ↑ Sánchez Doncel p.180
- ↑ Fernández Duro p.49
- ↑ Fernández Duro p.53
- ↑ а б Braudel p.940
- ↑ а б в Sánchez Doncel p.179
- ↑ а б в г д е ж и к л м Fernández Duro p.50
- ↑ а б San Miguel p.364
- ↑ а б Fernández Duro p.51
- ↑ San Miguel p.365
- ↑ Fernández Duro p.52
- ↑ а б San Miguel p.370
- ↑ а б в г Sánchez Doncel p.182