Обговорення:Заливчий Андрій Іванович

Ця стаття є частиною Проєкту:Українські національно-визвольні змагання 20 століття (рівень: 1, важливість: висока)
	Мета проєкту — створення якісних та інформативних статей на теми, пов'язані з українськими національно-визвольними змаганнями 20 століття. Ви можете покращити цю статтю, відредагувавши її, а на сторінці проєкту вказано, чим ще можна допомогти. Учасники проєкту будуть вам вдячні.
I (повна)	Ця стаття за шкалою оцінок статей Проєкту:Українські національно-визвольні змагання 20 століття має рівень «майже повна стаття».
Висока	Важливість цієї статті для проєкту Українські національно-визвольні змагання 20 століття: «висока»
	Чим допомогти: Статті до створення та доопрацювання

Ця стаття є частиною Проєкту:Українська література (рівень: 1, важливість: висока)
	Мета проєкту — створення якісних та інформативних статей на теми, пов'язані Українською літературою. Ви можете покращити цю статтю, відредагувавши її, а на сторінці проєкту вказано, чим ще можна допомогти. Учасники проєкту будуть вам вдячні.
I (повна)	Ця стаття за шкалою оцінок статей Проєкту:Українська література має рівень «майже повна стаття».
Висока	Важливість цієї статті для проєкту Українська література: «висока»
	Чим допомогти: Додайте, будь ласка, шаблон «Вікіпроєкт:Українська література» до всіх сторінок обговорення нових і старих статей, тематично пов'язаних із українською літературою.

Не нагнітаймо пристрасті

Шановне панство! Поза всяким сумнівом, Заливчий - цікава особистість, стаття про нього потребує розробки. Але не нагнітаймо пристрасті. Особливо звертаюся до прихильників лівих ідей і симпатиків націонал-комунізму. Невже аж так важливо довести, що Андрій Заливчий не був євреєм по батькові? Чимало діячів українського націонал-комунізму - єврей Сергій Мазлах (Робсон), росіянин Микола Хвильовий - не були етнічними українцями, навряд чи це має ганьбити їх в очах сьогоднішніх українських націонал-комуністів. Те, що хлопець у гімназії не розповідав направо й наліво, ким йому доводиться спонсор, належний до відомого в Харкові клану банкірів Рубінштейнів, - це цілком природньо, й не може бути аргументом. Тим більше, що судимо про це з пропагандистської статті, надрукованої за радянської влади, де навряд чи могли повідомлятися такі пікантні подробиці про героя її встановлення (так само замовчувалися національність (і соціяльне походження) Леніна, Троцького, Каменева, Зінов"єва, Щорса...). Так само Андрій Заливчий, маючи певні симпатії до українства, таки не був прихильником саме державної незалежности України, про що свідчать усе його життя й висловлювання. Говорити про нього яко про борця за незалежність можна тільки після наявности конкретного, вартого довіри джерела, де він прямо говорить, що Україна має бути окремою від Російської імперії і/або ленінської РСФСР державою, хай навіть із комуністичною владою. Публіцистична книга таким джерелом не є й бути не може. Для чого ці перебільшення? Для участи в топонімічній війні на Полтавщині? Сумніваюся, що Вікіпедія має бути в ній зброєю Wolfenhirt

Щодо додавання в преамбулу "борець за незалежність України", то я погоджуюсь, що це абсолютно зайве, достатньо категорії дічі УЦР, яка входить у категорію "борці за незалежність України". У жодного іншого члена УЦР (навіть у Грушевського) не побачив подібного означення. --yakudza 15:51, 22 серпня 2016 (UTC)

@Wolfenhirt:, ви насправді тримали свічку, хто кому там батько, обрізаний був Заливчий чи ні? Ревегук надає інші аргументи, чому саме Рубінштейн став «спонсором» Заливчого. --AMY (обговорення) 17:27, 22 серпня 2016 (UTC)

Не погоджуюся про неважливість «додавання в преамбулу "борець за незалежність України"». Хоча б тому, що «зненацька» виявилося, що пропагандисти з УІНП записали Заливчого в «розстрільні» списки для декомунізації, не зважаючи на закон. --AMY (обговорення) 17:27, 22 серпня 2016 (UTC)

@Yakudza:, отже, я правий, і це дійсно топонімічна війна, до того ж, якісь незрозумілі вияви антисемітизму [Користувач:Wolfenhirt|Wolfenhirt]]8:51, 23 серпня 2016 (UTC)

:: @AMY 81-412 та AMY:, по-перше, хочу Вам щиро від душі подякувати за співпрацю в роботі над статтею. У вересні ще дещо підкину важливе.

По-друге, Ви дійсно аж так ненавидите євреїв? Сергій Мазлах - єврей, єврейське коріння, за деякими припущеннями, мав також виразний представник українського націонал-комунізму, автор гімну УРСР і численних марксистських віршів Микола Бажан. Дуже подібне до Заливчого позашлюбне походження мав письменник Корній Чуковський - позашлюбний син заможного студента-єврея, що погрався з наймичкою-українкою, приживши двоє діточок. Що в цьому поганого для націонал-комуністів і інших людей лівих переконань? Чи, по-Вашому, вірогідне не зовсім щироукраїнське походження Заливчого якогось би вплинуло на долю його вулиці, відвернуло б від нього людей? По-третє, стаття шанованого мною історика та краєзнавця Віктора Яковича Ревегука, яка не містить посилань і за яку Ви так хапаєтеся, не є авторитетним джерелом. Крім того, зважайте, що такі аспекти біографії, як незаконнонародженість, батько-банкір, ігнорувалися у всіх радянських виданнях. Замість цього пропонувалася стандартна версія пролетарської біографії. За СРСР так само замовчувалося, скажімо, білоруське, а не українське походження Миколи Щорса. Поки що очевидно, що Андрій Заливчий був представником лівого крила боротьбистів, прихильником радянської влади й ленінізму, заперечував проти проголошення незалежности України й виступав за спільну долю українців і росіян. Його дії були спрямовані проти Української держави та сприяли встановленню радянської влади. За радянської влади Андрій Заливчий вважався борцем за її встановлення й відповідно пошановувався. Для того, щоби довести, що Андрій Заливчий є прихильником незалежности України, потрібне джерело, де він сам прямо каже, що волів би незалежну Українську державу, хай навіть із радянською формою влади. Чи хоча б якусь спрямовану проти Заливчого більшовицьку публікацію про нього з подібним звинуваченням, якусь діаспорну, бажано немарксистську книгу, де відзначалися б незалежницькі моменти його переконань. По-четверте, УІНП - наукова установа, в ньому працюють науковці зі ступенями, а не «пропагандисти», вони мають підстави для внесення осіб у списки. І такий момент. Андрій Заливчий не є уродженцем або мешканцем селища Опішня (Опішне). У Міських Млинах його пошанування мало б сенс. Якщо Ви є націонал-комуністом і прихильником лівих переконань, то чим Вам не до вподоби Гаврило Ничипорович Пошивайло, відзначений почесним званням «Заслужений майстер народної творчості Української РСР» у 1989 році, за радянської влади, член Спілки художників СРСР із 1970 року, ордени «Червоної зірки», «Вітчизняної війни ІІ ступеня», медалі, у тому числі «За відвагу»? А його дружина Явдоха Данилівна, чия біографія не менш драматична за долю Заливчого? Wolfenhirt8:51, 23 серпня 2016 (UTC)

@Wolfenhirt:, не знаю, хто тут більший сіоніст-антисеміт ;) Якщо ви там малюєте національності на підставі чуток, то ваше конституційне право. Називати фахового історика з сорокарічним стажем, автора близько 140 наукових праць неавторитетним краєзнавцем, також ваше право. Далеко підете, друже. --AMY (обговорення) 06:33, 23 серпня 2016 (UTC)

@AMY 81-412 та AMY:, друже, я там дописав відповідь. Щиро прошу переглянути. Віктора Ревегука знаю особисто й поважаю, але дана публіцистично-краєзнавча стаття не містить посилань і списку літератури, що унеможливлює визнання її авторитетним джерелом, це все писалося первісно для місцевих газет, там обминалися гострі кути. Пропоную компромісний варіант, який задовольнить і Вас, і мене, й громадськість: для цього маємо розділ «Оцінка особистості», в якому ми з Вами відзначимо, що "Полтавський історик і публіцист Віктор Ревегук зараховує Андрія Заливчого до борців за незалежність України (посиланнячко)". З преамбули ми це визначення прибираємо, залишаючи нейтральний енциклопедичний перелік його іпостасей. Таким чином, ми з Вами зберігаємо об"єктивність статті, враховуємо й зазначаємо важливу для Вас думку Ревегука, пропонуємо громадськості різні погляди на особистість Заливчого й... продовжуємо далі писати статтю. Гаразд? Wolfenhirt10:07, 23 серпня 2016 (UTC)

Підніміть інші книги Ревегука, там є і посилання на документи ДАПО тощо. Можу ще навести «перли аргументації» УІНП, де вони закидають Заливчему те, що його не розстріляли разом з Пугачем і Бочковським, на його честь однопартійці з УПСР назвали вулиці в 1919 році (у Києві, наприклад, процесом перейменування займалися як більшовики, так і ліві есери (тому і з’явилися тоді в Києві вулиці есерів Бочковського, Гершуні, Донського, Заливчего, Зарудного, а з керівником процесу, Алгасовим, влітку 1917 року Заливчий, виявилося, разом працював в харківській газеті), а Елан-Блакитний написав вірш, присвячений Заливчему. І все це з посиланням на того ж Ревегука. --AMY (обговорення) 07:39, 23 серпня 2016 (UTC)

@AMY 81-412 та AMY:, шановний друже, я щиро розумію Ваше прагнення зберегти, порятувати від «націоналістичних пропагандистів» вулицю імени цікавої людини, що теж, як і Ви, мала ліві переконання, але вболівала за Україну. Та попри це, гадаю, що навряд чи Вікіпедія вплине на процеси декомунізації в селищі Опішне (Опішня), бо, по-перше, він не є опішненцем, по-друге, все ж, погодьтеся, що гончарське подружжя Пошивайлів, яке уславило селище й лишило по собі максимально добру пам'ять і вражаючий родинний музей, для нього актуальніше за напівзабутого революціонера з іншого населеного пункту. Заслуги Гаврила Ничипоровича перед рідним селом, українським мистецтвом і Україною незаперечні, крім того, вони визнані не «лихим пропагандистським» сьогоденням, а владою УРСР (думаю, для Вас це важливо). По-третє, причетність Заливчого до встановлення радянської влади, проросійськости та ленінізму все ж досить очевидна й, зрештою, просто буде зроблено більш аргументовану довідку з акцентом на його належність до проленінського лівого крила, що покладе край селищним топонімічним війнам (підгрунтям яких є дуже далекі від українського націонал-комунізму амбіції селищної голови пані Маммедової). Запихуванням у преамбулу «борець за незалежність України» Ви нічого не досягнете, там усе вирішать без Вас і мене. Тому, повторюся, пропоную Вам компромісний варіант:

• Думку Віктора Яковича Ревегука, яка Вам так сподобалася, не видаляємо, а переносимо в окремий розділ "Оцінка особистості", де їй і місце, де вона буде показувати позицію сучасного науковця й так само впливатиме на думки громадськости (чого Ви й прагнете); • У преамбулі залишаємо лише об'єктивний енциклопедичний перелік, який так само справлятиме враження на громадськість (сподіваюся, Ви не думаєте інакше) • Таким чином ми формуємо громадську думку (чого прагнете Ви), але уникаємо непритаманної для Вікіпедії суб'єктивности Wolfenhirt11:00, 23 серпня 2016 (UTC)

Д. @Wolfenhirt:, це так чудово, що ви навчилися читати думки людей. Це рідкий дар, тре його плекати й розвивати. Розкусили мене. Нещодавно назвали антисемітом, теперь приписуєте переконання, нелюбов до невідомого мені подружжя гончарів, прагнення зберегти назву вулиці в селі, про існування якого я прочитав у цій вікістатті усього пару місяців тому. Якимись прізвищами мене залякуєте, війни вигадуєте. Нарешті, пишете про себе у множині. І після всього цього ще й звинувачуєте мене в суб'єктивності. Це дуже знаково ;) --AMY (обговорення) 14:01, 23 серпня 2016 (UTC)

@AMY 81-412 та AMY:, шановний пане, але ж хіба Ви не є симпатиком націонал-комунізму й лівої ідеї? На мій погляд, це дійсно відчувається. У даному разі нічого в цьому поганого й стидкого немає, бо це допомагає Вам спільно зі мною й іншими робити цю статтю кращою й інформативнішою. Нарешті, це Ви, а не я супроводжували свої правки й репліки в обговоренні цілком антисемітськими саркастичними фразами про «обрізання», «юдея», лаялися «сіоністом». До речі, той же Корнійчук-Чуковський обрізаний не був і виховувався не в юдаїзмі, що не заважало йому мати батька-неукраїнця й водночас добре знати українську мову й любити творчість Тараса Шевченка, паралельно міркуючи в молоді роки, ким він є - українцем, євреєм чи росіянином (див. щоденники). Вас стривожило перейменування - я Вам просто кажу, що там у селищі для нього є свої підстави, тому на Вікіпедію ніхто зважати не буде, перейменування відбудеться, і що нічого аж настільки страшного в цьому перейменуванні для людей із лівими поглядами насправді немає, перейменовують не на Полтавця-Остряницю чи Горліса-Горського. Не варто робити з Вікіпедії зброю, тим більше, що це нічого не дасть. Ви самі сказали, що зумисне підкреслюєте «борець за незалежність України», бо перейменовують вулицю Заливчого, тобто хочете цьому якось зарадити, дати аргумент у топонімній війні. На мій погляд, таке підкреслення в преамбулі непотрібне. Йому місце в розділі «Оцінка особистості». Від цього Ваш намір заперечити лихим «пропагандистам» не постраждає (хоча й на долю кол. вулиці Заливчого це не вплине), а от преамбула позбудеться суб'єктивності, бо борець за незалежність - це не рід занять, на відміну від письменника, політичного діяча, революціонера, раз, а по-друге, конкретних даних про вболівання Заливчого за незалежне існування України, хай навіть із боротьбистськими ЦК І ЧК, таки немає. І навряд чи будуть. Навпаки, відомо, що він висловлювався проти проголошення незалежности, підтримував курс Леніна, котрий про незалежність і чути не хотів, боровся проти Української держави. «Ми» - ми з Вами як ті, хто працює над статтею! Читайте ж бо уважніше! На мої запитання Ви не відповідаєте, та все ж: якщо Андрій Заливчий не є борцем за незалежність України, це щось змінить для Вас особисто, чимсь Вас засмутить? Wolfenhirt17:12, 23 серпня 2016 (UTC)

Лікарю, де ви ці картинки берете? --AMY (обговорення) 14:51, 23 серпня 2016 (UTC)

@AMY 81-412 та AMY: З Днем незалежности! Ви б ліпше з'ясували, що це за вірш про Заливчого (Крався з гармат на степи переляк, Вихорем коні носились: Михайличенко, Заливчий, Чумак / Знов сеї ночі наснились…) й чий він (М. Сайко?), та добули обидва джерела (альманах «Поезія», вип. 3-4, Київ, 1968 і статтю Лощинської в журналі «Вітчизна», 1998, № 9-10 — Wolfenhirt12:53, 24 серпня 2016 (UTC)

ალავერდის! Що, хіба я мало джерел виклав (=Ви б ліпше з'ясували=)? До речі, зайшов першу публікацію «З дитинства літ». І зовсім не окремій книзі. Незабаром буде в мене в ЖЖ. --AMY (обговорення) 13:49, 24 серпня 2016 (UTC)

@Wolfenhirt: Сайко знайшовся, але в нього «Хлопці безстрашні, а з ними Чумак / Знов сеї ночі наснились…» (принаймні, у варіанті «Поезії» 4’68, с. 60). У «Вітчизні» 9-10’1998 Лощинської немає. І я чомусь не здивувався (ред. № 18686207). Зате ось зненацька виявилося, що 1971 року новели Заливчого надрукували у збірці «Чорнозем підвівся» --AMY (обговорення) 07:56, 31 серпня 2016 (UTC)

@AMY 81-412 та AMY:,Лощинська Н. Із забутих імен 20-х: поет Микола Сайко [Текст] / Лощинська Н. // Вітчизна. - 1998.-N11-12. - С.131-136. Там цей вірш. Зробити вартоWolfenhirt23:03, 3 вересня 2016 (UTC)

Борець за незалежність України

Може я неправильно читаю закон: «Борцями за незалежність України у XX столітті визнаються особи, які брали участь у всіх формах політичної, збройної та іншої колективної чи індивідуальної боротьби за незалежність України у XX столітті у складі таких органів влади, організацій, структур та формувань:
1) органи влади Української Народної Республіки, включаючи, зокрема, Українську Центральну Раду…»? --AMY (обговорення) 20:50, 29 серпня 2016 (UTC)

Правильно читаєте, але неправильно трактуєте. Формально Заливчий справді був обраний членом Центральної Ради і за цією формальною ознакою, нібито, підпадає під проштовхуване вами означення. Але фактично всім своїм єством він був послідовним ворогом української незалежності. У Центральній Раді він був, м'яко кажучи, "опозиціонером", прихильником більшовицьких ідей, любив Леніна, що й привело його на шлях зради та збройного заколоту - про це чітко й неодноразово вказано в численних джерелах і в самій статті. З попереднього "спілкування" з вами розумію, що війна відкотів для вас є практично єдиним аргументом, воювати з вами не збираюсь, але згідно з правилами залишаю пояснення внесених правок тут. Mykola Swarnyk (обговорення) 17:52, 13 грудня 2016 (UTC)

Dura lex, sed lex! Може особисто вам щось здається, хто там кого саме любив, але я бачу інше, наприклад: «вів фракційну боротьбу з російськими політичними угрупованнями», «його заарештував Михайло Муравйов». Збройний заколот — це ви так антигетьманське повстання називаєте? І взагалі, щодо Заливчого я притримуюся такої точки зору:

В кожному русі шукати світлих поривчих сторінок національної боротьби, не колупаючись в «помилках» та «анархії». Частинну участь українців у більшовицькій соціяльній революції 1917 р. оцінювати як прагнення українців звільнитися від гніту російських царів, поміщиків, чиновників, поліційного терору, економічного та національного гноблення. Не докоряти учасникам соціяльної революції 1917 р. Навпаки підкреслювати, що сталінська кліка зрадила всі здобутки Революції. Підкреслювати, що українці в громадянській війні прагнули лише звільнитися від російського імперіалізму та німецьких окупантів (таращанці з Боженком, Щорс з богунцями). Пояснювати: колишні українські більшовики розійшлись з російськими більшовиками і виступили проти їх імперіялістичної політики по відношенню до України. Всіх колишніх українських більшовиків червоні імперіялісти знищили. Із вказівок ОУН, 1944 рік. --AMY (обговорення) 18:03, 13 грудня 2016 (UTC)

Ну, якщо, крім совєтиста, ви ще й ОУНівець - то що мені з вами дискутувати, у вас шапок більше, не переконали вас троє попередніх колег - і я не переконаю, значить Заливчий буде "борцем-незалежником", а Скоропадський - "ніким", безрідним вбивцею героя Заливчого. Щось тільки ваша теперішня позиція мені не в'яжеться з вашим попереднім восхвалянням енкаведистів та Союзу. Ви вже визначтесь якось з пріоритетами. Mykola Swarnyk (обговорення) 04:39, 14 грудня 2016 (UTC)

Та я ж розумію, що справжніми борцями за незалежність можуть називатися лише ті, хто приводить на терени України окупантів, або отримує владу з їх рук, або віддає території за військову підтримку. А ті, хто бореться з окупантами — ті лише «борці» в лапках ;) --AMY (обговорення) 08:05, 14 грудня 2016 (UTC)

Література

Газети

• Так Зроблено Костюк Г. Андрій Заливчий: [До 10-річчя з дня смерті] // Літературна газета. — 1928. — 1 грудня.
• Так Зроблено Брезкун М. Подвиг Андрія Заливчого: До 80-річчя повстання в Чернігові // Деснянська правда. — 1998. — 15 грудня.

Книги і журнали

• Історія української літератури XX століття: у 2-х кн. : навч. посібник для студентів філологічних факультетів вузів.Кн. 1 : 1910 – 1930-ті роки / за ред. В. Г. Дончика. — К. : Либідь, 1993. — С. 32, 80, 155, 255, 763. — 784 с. — ISBN 5-325-00430-1.
• Так Зроблено Історія української літератури. У 8-ми т. / ред. кол. Є. П. Кирилюк (голова) та ін. — Т. 6 : Література періоду боротьби за перемогу соціалізму (1917–1932). — К., 1970. — С. 203. — 515 с.
• Так Зроблено Лейтес А., Яшек М. Десять років української літератури (1917–1927). Т. 1 : Біо-бібліографічний. — К. : Держвидав України, 1928. — С. 182. — 672 с.
• Так Зроблено Відділ рукописних фондів і текстології // Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка 1926–2001. Сторінки історії. 75 / О. В. Мишанич (відп. ред. та упор.). — К. : Наукова думка, 2003. — С. 549. — 589 с., фото. — ISBN 966-00-0813-9.
• Путівник по фондах відділу рукопису інституту літератури / Б. А. Бурбела та ін.; Г. М. Бурлака (заг. ред). — К. : Видав. центр «Спадщина», 1999. — С. 12. — 864 с. — ISBN 966-02-0141-9.
• Те саме // Слово і час. — 1997. — № 1–4.
• Гальченко Сергій. За актами надходження 1931 р. можна простежити, які матеріали В. Блакитного, Г. Михайличенка та А. Заливчого надійшли до відділу рукописів // Слово і час. — 2001. — № 7–12.
• Так Зроблено Архів Розстріляного Відродження : матеріали архівно-слідчих справ укр. письменників 1920–1930-х рр. — Т. 1 : [Михайло Яловий, Іван Ткачук, Мечислав Гаско, Володимир Ґжицький, Мирослав Ірчан, Олекса Слісаренко, Яків Кальницький] / [упорядкув. Олександра й Леоніда Ушкалових]. — К. : Смолоскип, 2010. — 453 с. : портр. — ISBN 978-966-2164-17-6.
• Документи та матеріали підготовчої роботи до видання «Словника українських письменників» // Плевако Микола Антонович. Особовий фонд // ЦДАМЛМ України, ф. 271., оп. 1, од. зб. 317. (див. с. 159)
• І. Михайлич [Г. В. Михайличенко]. Погроза невідомого; Андрієві Заливчому // Зшитки боротьби: Альманах. – К.: Боротьба. Друк. Т-ва «Криниця», 1920. — 64 с.: мал., портр. – В кн. портр. А. І. Заливчого. — (ДІБУ, Музей кн. і друк.)
• Так Зроблено Заливчий // Літературна Харківщина : Довідник / За заг. ред. М. Ф. Гетьманця. — Х. : Майдан, 1995. — С. 150. — 368 с.
• Так Зроблено Тут і оратор Еллан, і скептик Загул, і геніальний Тичина, і нерівний Чумак, і скорбний Заливчий — всі сходяться
• Так Зроблено Життя неспокійне й прекрасне // Ні слова про спокій! Василь Еллан-Блакитний. Спогади. Матеріали / упоряд. М. В. Вовчик-Блакитна. — 2-ге вид., доп. — К. : Дніпро, 1989. — 357 с. — ISBN 5-308-00525-7. — (С. 63–79: В книзі розповідається, як навесні 1918 року член партії боротьбистів Лідія Вовчик отримала завдання від свого нареченого Андрія Заливчого (1892–1918 рр.) — члена ЦК партії Боротьбистів, налагодити зв'язок з Василем Елланським, кинутим за грати Лук'янівської тюрми Центральною радою.).

Кругом юрба… Бурунки… Хвилі… І не спинить журби ніяк, Ідем. А в пам'яті — підпілля, Андрій Заливчий і Чумак (Сосюра Володимир. Дорогому товаришеві Блакитному / Ні слова про спокій! — К., 1965, с. 67.)

Кругом юрба… Бурунки… Хвилі… І не спинить журби ніяк Ідем. А в пам'яті — підпілля. Михайличенко і Чумак (Сосюра Володимир. Твори в 4-х томах. Т. 1. Поезії 1916–1930. К. : Дніпро, 1986, с. 227.)

• Полтавський краєзнавчий музей : зб. наук. статей, том 4. — Полтава : Дивосвіт, 2008. — С. 321.
• Так Зроблено Журнал «Дніпро» за 1967 рік. Номер невідомий. С. 13.
• Плачинда С. П. Майстерність Юрія Яновського : літ.-критич. нарис. — К. : Рад. письменник, 1969. — С. 65, 76, 77. — 250 с.
• Жулинський М. Г. Iз забуття в безсмертя : (сторiнки призабутоï спадщини). — К. : Молодь, 1990. — 446 с. — ISBN 5-308-00558-3.. — С. 6. (1927 року в Чернігові Театральний сквер перейменували на сквер ім. Заливчого)
• Література і сучасність. — 1975. — Вип. 4. — С. 123.
• Московець Є. Спомини про революційні події в Полтаві // Архівний збірник до 80-річчя державного архіву Полтавської області. — Полтава, 1998.
• З порога смерті: письменники України — жертви сталінських репресій / авт. кол. : Л. С. Бойко та ін. — К. : Радянський письменник, 1991. — Вип. І / упоряд. О. Г. Мусієнко. — 494 с. (Василь Вражливий, репресований у 1930-х роках, став письменником під впливом свого земляка Андрія Заливчого — С. 115.
• Так Зроблено Півторадні В. І. Українська література перших років революції (1917–1923). — К. : Радянська школа, 1968. — 160 с., іл.

--AMY (обговорення) 09:15, 31 серпня 2016 (UTC)

2018

• Так Зроблено Капко Світлана. Андрій Заливчий: свій серед чужих чи чужий серед своїх? // Полтавщина в Українській революції 1917–1921 рр. : зб. наук. ст. — Полтава : Дивосвіт, 2017. — 152 с. : іл. — ISBN 978-617-633-206-0. — С. 46–49.
• Так Зроблено Капко Світлана. «Україна повинна радитися сама, завести свої порядки, свою Раду в Києві» (до 100-річчя з дня загибелі Андрія Заливчого) // Гуманітарний простір науки: досвід та перспективи : зб. Матеріалів ХV Міжнарод. наук. практ. інтернет-конф., 23 січня 2018 р. – Переяслав-Хмельницький, 2018. – Вип. 15. – 288 с. — С. 63–65.
• Так Зроблено Рішення Полтавської обласної ради від 6 березня 2017 року № 4192 «Про увічнення пам'яті поборників державної незалежності України — учасників подій Української революції 1917–1921 років» (див. с. 6.)
• Так Зроблено Ревегук В. Я. Полтавці — поборники державної незалежності України. — 2-ге вид., доп. та перероб. — Полтава : Полтавський літератор, 2016. – 392 с.
• С. Залывчий Андрий // Литературная энциклопедия : в 11 т. — [М.], 1929–1939. — Т. 4. — [М.] : Изд-во Ком. Акад., 1930. — Стб. 300–301. Так Зроблено
• Так Зроблено Переименование улиц города Полтавы // Голос Коммуниста : газета. – Полтава, 1919. — 2 апреля. — С. 4. 1. 31 липня білогвардійці, що напередодні зайняли місто, видають наказ про відміну радянських назв вулиць. У лютому 1923 року назву вулиці на честь Заливчого було відновлено. Проте вже у червні 1923 року Дворянська вулиця була перейменована на вулицю Паризької Комуни, при чому у постанові про перейменування прізвище Заливчого вже не згадувалося.
• Так Зроблено Головко Оксана. Перейменування вулиць Полтави у першій четверті ХХ століття // Полтава : Архітектура, історія, мистецтво. Матеріали ІV наукової конференції «Вайнгортівські читання», березень 2012. / за ред. В. Трегубова. — Полтава, 2012. — 262 с.: іл. — С. 158–166.
• Так Зроблено «Закінчуючи інститут, я обрав темою дипломної роботи творчість Василя Чумака. […] Аж тут, після самогубства М. Хвильового, почалася кампанія засудження “боротьбизму” та теорії “перших хоробрих”, до яких залічувано давно загинулих Г. Михайличенка, В. Чумака, А. Заливчого, покійного В. Блакитного, тож їхні твори в наступні 20–25 років були заборонені й перебували в спецфондах. Я зміг видати твори Василя Чумака з докладною передмовою тільки через 23–25 років, в часи “відлиги”, та й то не уникнувши безперервних анонімок і доносів, пильного автора яких я добре знав: це був недоброї пам’яті Григорій Овчаров» (Крижанівський Степан. Спогад і сповідь з ХХ століття. – К.: Стилос, 2002. – С. 43–44) // Спадщина: Літературне джерелознавство. Текстологія / Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України. – К. : ВД «Стилос», 2010. – Т. 5. – 576 с. — С. 331–332.
• 29. Заливчий А. І. — делегат Першого Всеукраїнського селянського з’їзду, член Центральної Ради. 1917 р. // ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. обл. 2-44226 (2-044226).
• Юнацька спілка
• Наумов С. О. Війна і українці: суспільно-політичні настрої в українському середовищі Харкова в роки Першої світової війни // Дриновський збірник. – 2015. – Т. VІІІ. — С. 294–304.
• Розстріляне відродження. Антологія 1917-1933. Поезія — проза — драма — есей / упор. Юрій Лавріненко. — [Б. м.] : Instytut Literacky, 1959. — 979 с. — На с. 140–142 наведено вірш Еллана «Повстання Андрія Заливчого» та коротку біографію АЗ; книгу надруковано в Німеччині.
• Цюпа Іван. Вічний вогонь. — К. : Дніпро, 1972. — 653 с. — На с. 583 згадується повстання Заливчого в Чернігові.
• Димич-Дмитренко Юрій. Гетьманська держава : 29 квітня — 15 грудня 1918 року. — Полтава : Видавництво «Кобеляки», 2000. — На с. 40 згадується Заливчий.
• Королевич Н. Ф., Сарана Ф. К. Слов'янська філологія на Україні, 1963–1967 рр. : бібліографія. — К., 1968. — С. 197 — про Заливчого, перевірити, можливо щось крім Брезкуна є.
• Так Зроблено Кошелівець І. Перші хоробрі // Сучасність. – Ч. 11 (23). – Мюнхен, 1977. – С. 9–15.
• Так Зроблено Заливчий на чолі чернігівського повстання // Місця минулого й майбутнього. Чернігівщина : літературний репортаж / Я. Брік. — [Б. м] : ДВУ, 1929. — с. — С. 48–52.

--AMY (обговорення) 23:11, 15 липня 2018 (UTC)

2021

• Постанова Верховної Ради України від 17 грудня 2021 року № 1982-IX «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2022–2023 роках».

@AMY 81-412 та AMY:Я так розумію, що в Збірнику краєзнавчого музею - той же нарис Ревегука. Зате становить цікавість Історія української літератури 1957 року, т. 2 - там і оцінка вірша Еллана, й має бути про Заливчого -- Wolfenhirt17:03, 5 вересня 2016 (UTC)

Спасибі

AMY 81-412, Wolfenhirt, велике спасибі за статтю. не часто таку роботу зустрінеш.--Ahatanhel (обговорення) 09:09, 18 грудня 2017 (UTC)