Нітрогліцерин

хімічна сполука

Нітрогліцери́н (тринітроглицерин, 1,2,3-тринітрооксіпропан) — естер гліцерину і нітратної кислоти. Жовта масляниста рідина. Хімічна формула нітрогліцерину — C3H5(ONO2)3. Надзвичайно потужна і небезпечна у виготовленні вибухова речовина. Дієздатність 550 мл. Вибухає від удару, поштовху, перепаду температури. А також при нагріванні до 30 °C. Одержують нітруванням гліцерину. Від чистоти гліцерину залежить вихід і рівень безпеки виготовлення нітрогліцерину. Розбавлений водою гліцерин повинен мати жовтувате забарвлення і нейтральну реакцію на лакмус. Температура плавлення гліцерину 19 °C, кипіння 290 °C.

Структурна формула нітрогліцерину
При впливі достатньо сильного ударного навантаження молекули руйнуються й утворюється газоподібний азот, водяна пара та вуглекислота. Цей процес відбувається від молекули до молекули. Ланцюгова реакція відбувається із швидкісю, яка у 20 разів перевищує швидкість звуку[1].


ІсторіяРедагувати

Нітрогліцерин був першою практичною вибуховою речовиною, який був міцнішим за чорний порошок. Вперше він був синтезований італійським хіміком Асканіо Собреро в 1847 році, який працював з Теофіль-Жюль Пелузом в Туринському університеті. [2] Собреро спочатку назвав своє відкриття пірогліцерином і наполегливо попередив його використання як вибухівки. [3]

ОтриманняРедагувати

Нітрогліцерин одержують обережним нітруванням гліцерину сумішшю з 60% концентрованої H2SO4 і 40% конц. HNO3 при інтенсивному охолодженні. Процес повинен проходити без виділення бурих випарів, при підвищенні температури до 50 °C вибух неминучий. Кислоти і гліцерин повинні бути очищені від домішок. Після закінчення нітрування нітрогліцерин відокремлюють від нітруючої суміші і промивають содовим розчином до повної нейтралізації кислот, що збільшують його чутливість. При додаванні спирту чутливість значно падає. У промисловості одержують безупинним нітруванням гліцерину нітруючою сумішшю в спеціальних інжекторах. У зв'язку з можливою небезпекою вибуху, нітрогліцерин не зберігають, а відразу переробляють у бездимний порох.

Використання в медициніРедагувати

Нітрогліцерин — речовина, що відноситься до вазодилятаторів (розширювачів коронарних судин), що використовують для зняття гострих спазмів коронарних судин при стенокардії. Розслаблює гладеньку мускулатуру судин по всьому організму. Відзначається короткочасністю дії.

Використовується в вигляді таблеток по 0,5 мг під язик або в 1% спиртовому розчині.

В літературіРедагувати

В технотриллері українського письменника Макса Кідрука "Жорстоке небо" в 14 главі є згадка про нітрогліцерин: "Дружина в Реви мала ще той характер, іноді нагадуючи діжку з нітрогліцерином на коліщатках: спробуй тільки зачепи - рознесе все і вся на друзки на радіусі сотні кілометрів."

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Discovery. Дикие эксперименты Адама Сэвиджа, 5 серия. Нитроглицерин, 2019. 
  2. Sobrero, Ascagne (1847). Sur plusieur composés détonants produits avec l'acide nitrique et le sucre, la dextrine, la lactine, la mannite et la glycérine [On several detonating compounds produced with nitric acid and sugar, dextrin, lactose, mannitol, and glycerin]. Comptes Rendus 24: 247–248. 
  3. Sobrero, Ascanio (1849). Sopra alcuni nuovi composti fulminanti ottenuti col mezzo dell'azione dell'acido nitrico sulle sostante organiche vegetali [On some new explosive products obtained by the action of nitric acid on some vegetable organic substances]. Memorie della Reale Accademia delle Scienze di Torino (2nd Series) 10: 195–201.  On p. 197, Sobrero names nitroglycerin "pyroglycerine":
    "Quelle gocciole costituiscono il corpo nuovo di cui descriverò ora le proprietà, e che chiamerò Piroglicerina." (Those drops constitute the new substance whose properties I will now describe, and which I will call "pyroglycerine".)

ДжерелаРедагувати

  • Химическая энциклопедия: В 5 т.: Т.3: Меди-Полимерные / Редкол.: Кнунянц И.Л. (гл. ред.) и др. - М.: Большая Российская энцикл., 1992. - 639 с.
  • Орлова Е.Ю. Химия и технология бризантных взрывчатых веществ. Л.: Химия, 1981 - 312
  • Росси Б.Д., Поздняков 3.Г. Промышленные взрывчатые вещества и средства взрывания. Справочник. – М.: Недра, 1971. – 176 с.
  • Тамбиев Г.И., Бейсбаев А.М. Технология приготовления и применения простейших ВВ. – М.: Недра, 1996.