Німецька абетка

абетка для запису німецької мови

Німе́цька абе́тка, або німе́цький алфаві́т (нім. deutsches Alphabet) — абетка для запису німецької мови. Використовується у німецькомовних країнах: Німеччині, Австрії, Швейцарії, Ліхтенштейні і Люксембурзі; а також місцях компактного проживання німців: Бельгії, Данії (Північний Шлезвіг), Італії (Південний Тіроль), Польщі (Сілезія). Історично побутувала серед німців сучасних Чехії (Судети), Балтики (Литва, Латвія, Естонія), України (Галичина, Волинь, Буковина, Південна Україна тощо), Росії (Східна Пруссія, Поволжя, Інгрія). Базується на латинській абетці. Має 26 літер латинського алфавіту і 4 додаткові знаки: 3 умлаути (Ä, Ö, Ü) і 1 есцет (ß). У Швейцарії та Ліхтейштейні замість есцету використовують диграф ss.

Німецька абетка (1750).

ЛітериРедагувати

Велика літера A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z   Ä Ö Ü  
Мала літера a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z   ä ö ü   ß

БібліографіяРедагувати

  • Regeln und Wörterverzeichnis. Überarbeitete Fassung des amtlichen Regelwerks 2004. Rat für deutsche Rechtschreibung, München und Mannheim, 2006.

ПосиланняРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Німецька абетка