Нікола Радоня
Нікола Радоня (серб. Никола Радоња) — сербський шляхтич та хронікер XIV століття, представник династії Бранковичів.
| Нікола Радоня | |
|---|---|
| Народився | 14 століття |
| Помер |
3 грудня 1399 Монастир святого Павла, Османська імперія |
| Конфесія | православ'я |
| Рід | Бранковичі |
| Батько | Бранко Младенович |
| Брати, сестри | Гргур Бранкович[d] і Вук Бранкович |
| У шлюбі з | Alena Mrnjavčevićd |
Життєпис ред.
Нікола Радоня був сином Бранко Младеновича та мав молодших братів Вука та Гргура[1]. Одружився з Єленою — сестрою Углєші Мрнявчевича[2]. Радоня мав титул цезаря та володів землею з центром у місті Сере, де жив разом з дружиною та двома дочками[3].
Дружина та дочки Ніколи Радоні померли в молодому віці, тож він вирішив зректися своїх феодальних володінь і після осені 1364 року[4][5] став монахом, взявши ім'я Герасим[6]. Він служив у монастирі Хіландар, а також у монастирях Кутлумуш та святого Павла. Завдяки Радоні його брат, Вук Бранкович, став першим сербським феодалом, що отримав привілеї ктитора в монастирі Хіландар після початку занепаду Сербського царства[7]. Перша згадка Радоні під монашим ім'ям Герасим у писемних джерелах датується 1376—1377 роками й належить грамоті Вука Бранковича, виданій монастиреві Хіландар[8]. Близько 1380 року Радоня разом з Антоніє Багашем викупили в монастиря Ксиропотаму руїни монастиря святого Павла та відбудували його[9][10]. 1389 року Радоня знову згадується під ім'ям Герасим у документі, виданому сербським князем Лазарем Хребеляновичем[8]. За час служіння в монастирі Радоня отримав ступінь ієросхимонаха[11].
Після смерті Вука Бранковича 1396 року Нікола перепоховав його мощі в монастирі святого Павла на горі Афон[12].
Радоня помер 3 грудня 1399 року, ймовірно, в монастирі святого Павла[9].
За деякими припущеннями, Нікола Радоня написав «Герасимів літопис» — твір, що повідомляє про події битви на Косовому полі, зокрема про те, як Мілош Обилич убив султана Мурада II[13]. Цей літопис нібито зник на початку XX століття[14].
Примітки ред.
- ↑ Vizantološki institut (Srpska akademija nauka i umetnosti) (1975). Zbornik radova. Naučno delo. с. 165.
- ↑ Robin Cormack; Elizabeth Jeffreys; Society for the Promotion of Byzantine Studies (Great Britain) (2000). Through the looking glass: Byzantium through British eyes : papers from the twenty-ninth Spring Symposium of Byzantine Studies, London, March 1995. Ashgate. с. 138. ISBN 978-0-86078-667-2.
- ↑ Miladin Stevanović; Vuk Branković (srpski velmoža.) (2004). Vuk Branković. Knjiga-komerc. с. 53. ISBN 9788677120382.
Најстарији Бранков син Радоња је управљао једном облашћу у Серској области...
- ↑ Đorđe Trifunović (1980). Pisac i prevodilac Inok Isaija. ... с. 20.
Радоња их је сахранио у параклису и после јесени 1364. године отишао у Хиландар
- ↑ Prilozi za književnost, jezik, istoriju i folklor. Državna Štamparija. 2001. с. 77.
поготову откако је 1364. године његов старији брат Никола Радоња, примивши име Роман, постао сабрат српске
- ↑ Recueil de Vardar. Akademija. 2006. с. 5.
- ↑ Pavle Stojčević (1989). Sveti Knez Lazar: Spomenica o šestoj stogodišnjici Kosovskog boja : 1389-1989. Izd. Svetog arhijerejskog sinoda Srpske pravoslavne crkve. с. 55.
- ↑ а б Vranjski glasnik. Narodni muzej u Vranju. 1965. с. 21.
- ↑ а б Dimitrije M. Kalezić (2002). A - Z. Savremena administracija. с. 275. ISBN 9788638706716.
...је око 1380. успео да од манасти- ра Ксиропотама купи запустели манастир Св. Павла и да га из темеља обнови.
- ↑ Vizantološki institut (Srpska akademija nauka i umetnosti) (1965). Posebna izdanja. Naučno delo. с. 112.
После 1360. два српска великаша, Герасим Радоња, брат Вука Бранковића, и Антоније-Арсеније Пагаси...
- ↑ Aleksa Ivić; Dušan Mrđenović; Dušan Spasić; Aleksandar Palavestra (1987). Rodoslovne tablice i grbovi srpskih dinastija i vlastele. Nova knj. с. 87. ISBN 9788673350509.
- ↑ Miodrag Al Purković (1978). Knez i despot Stefan Lazarević. Sveti Arhijerejski Sinod Srpske Pravoslavne Crkve. с. 45.
- ↑ Danas je Vidovdan (Serbian) . RTS. 2009. Процитовано 21 November 2013.
Treći izvor, "Gerasimov letopis" (Gerasim je brat Vuka Brankovića), kaže da je Miloš probo kopljem Murata.
- ↑ Vojislav Šešelj (1992). Sizifovska sudovanja. ABC Glas. с. 265.
А затим, постоји тај Герасимов летопис који је нестао негде двадесетих или тридесетих