Нікола Легроттальє

італійський футболіст

Нікола Легроттальє (італ. Nicola Legrottaglie, нар. 20 жовтня 1976, Джоя-дель-Колле) — італійський футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер. Наразі очолює тренерський штаб команди «Арагас».

Ф
Нікола Легроттальє
Нікола Легроттальє
Нікола Легроттальє
Особисті дані
Народження 20 жовтня 1976(1976-10-20) (47 років)
  Джоя-дель-Колле, Італія
Зріст 189 см
Вага 85 кг
Громадянство  Італія
Позиція захисник
Юнацькі клуби
1994–1996 Італія «Барі»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1995–1998 Італія «Барі» 0 (0)
1996–1997   Італія «Пістоєзе» 31 (3)
1997–1998   Італія «Прато» 26 (0)
1998–2003 Італія «К'єво» 66 (6)
2000   Італія «Реджяна» 5 (1)
2000–2001   Італія «Модена» 32 (1)
2003–2011 Італія «Ювентус» 114 (8)
2005   Італія «Болонья» 9 (0)
2005–2006   Італія «Сієна» 28 (0)
2011 Італія «Мілан» 1 (0)
2011–2014 Італія «Катанія» 76 (8)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1994 Італія Італія U-18 1 (0)
2002–2009 Італія Італія 16 (1)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2014–2015 Італія «Барі» (підлітки)
2015– Італія «Арагас»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Значну частину кар'єри провів у «Ювентусі», за який зіграв понад сто матчів в Серії А та виграв Суперкубок Італії. Також виступав за національну збірну Італії.

Клубна кар'єра ред.

Народився 20 жовтня 1976 року у родині службовця та домогосподарки в місті Джоя-дель-Колле, що знаходиться неподалік від Барі. Природно, що і починав він в однойменній команді. Причому, майже до 20 років тренери бачили в ньому хавбека. Не пробившись до основної команди, футболіст змушений був грати в оренді в клубах Серії С1. Першою стала команда «Пістоєзе» в 1996 році, де, власне, і почалася професійна кар'єра захисника. Через рік пішов в оренду в «Прато».

Влітку 1998 року Легроттальє пішов на підвищення і підписав контракт з «К'єво», який виступав тоді в Серії Б. Однак, там за 2 роки він взяв участь лише в 23 іграх чемпіонату, після чого був відправлений в оренду у «Реджяну» (зіграв там лише 4 матчі), а потім — в «Модену».

 
Нікола Легроттальє під час виступів за «Ювентус». 14 листопада 2008 року

2001 року Нікола повернувся в «К'єво», який повернувся у свою чергу в Серію А. Легроттальє дебютував у вищому футбольному дивізіоні Італії 14 жовтня 2001 року в матчі проти «Брешії», що завершився з рахунком 2:2. По закінченні того сезону «осли» зупинилися в кроці від зони Ліги чемпіонів, фінішувавши на 5 місці. Завдяки своїм веронський успіхам, у листопаді 2002 року Легроттальє вперше отримав запрошення в національну збірну.

Взявши участь за два сезони в «К'єво» у 43 іграх, та ще і забивши в них 6 м'ячів, Нікола звернув на себе увагу італійських грандів. «Мілан», «Рома» і «Ювентус» були зацікавлені у підписанні «найперспективнішого захисника збірної Італії». У підсумку контракт був укладений з туринцями. Сума трансферу склала 7 мільйонів євро.

Проте перші два роки в Турині для Легроттальє зовсім не вдалися. Він став допускати масу помилок, через що втратив місце в складі і був відправлений в оренду. Спочатку це була «Болонья», після чого все в тому ж 2005 році опинився в «Сієні», де і дограв сезон 2005/06 до кінця.

Після повернення в стан «бьянконері» Легроттальє знову опинився на лаві запасних. Так, влітку 2007 року клуб робив спроби продати його і К'єлліні, але обидва в клубі залишилися. А в наступному сезоні 2007/08 основний захисник «старої сеньйори» Жорже Андраде отримав серйозну травму в матчі з «Ромою», і місце у центрі вимушено отримав Легроттальє. Хороші виступи призвели до того, що незабаром керівництво продовжило договір з ним до 2010 року[1]. Всього за «Ювентус» футболіст провів 154 матчі і забив 10 голів та виборов титул володаря Суперкубка Італії.

Після того як до «Ювентуса» перейшов Андреа Барцальї, 31 січня 2011 року Легроттальє підписав контракт з «Міланом» строком до кінця сезону 2010/11[2][3], проте в команді не закріпився, зігравши лише в одному матчі, а «россо-нері» здобули чемпіонський титул.

24 серпня 2011 року на правах вільного агента перейшов в «Катанію», підписавши дворічний контракт[4]. Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Катанія», за команду якого виступав протягом 2011–2014 років.

Виступи за збірні ред.

1994 року дебютував у складі юнацької збірної Італії, взяв участь в одному матчі на юнацькому рівні.

2002 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії в товариському поєдинку проти турецької команди (1:1).

2009 року був включений до складу збірної на Кубку Конфедерацій 2009 року, на якому зіграв в одному матчі. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 8 років, провів у формі головної команди країни лише 16 матчів, забивши 1 гол.

Кар'єра тренера ред.

Розпочав тренерську кар'єру відразу ж по завершенні кар'єри гравця, 2014 року, увійшовши до тренерського штабу клубу «Барі».

2015 року очолив тренерський штаб нижчолігової італійської команди «Арагас».

Статистика виступів ред.

Статистика клубних виступів ред.

Сезон Команда Чемпіонат Національний кубок Континентальні кубки Інші змагання Усього
Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ігор Голів
1995-96   «Барі» A 0 0 КІ 0 0 0 0
1996-97   «Пістоєзе» C1 31 3 CI-C 31 3
1997-98   «Прато» C1 26+2[5] 0 CI-C 2 0 30 0
1998-99   «К'єво» B 17 0 КІ 1 0 18 0
1999-00 B 6 0 КІ 3 0 9 0
2000-01   «Реджяна» C1 4 1 4 1
2000-01   «Модена» C1 32 1 CI-C - 32 1
2001-02   «К'єво» A 13 2 КІ 2 0 15 2
2002-03 A 30 4 КІ 0 0 КУЄФА 2 0 32 4
Усього за «К'єво» 66 6 6 0 2 0 74 6
2003-04   «Ювентус» A 21 2 КІ 6 0 ЛЧ 3 0 СІ 1 0 31 2
2004-05 A 0 0 КІ 1 0 ЛЧ 1 0 2 0
2004-05   «Болонья» A 9 0 9 0
2005-06   «Сієна» A 28 0 КІ 1 0 29 0
2006-07   «Ювентус» B 10 0 КІ 2 0 12 0
2007-08 A 33 2 КІ 4 0 37 2
2008-09 A 26 1 КІ 2 ЛЧ 8 1 36 2
2009-10 A 19 1 КІ 1 0 ЛЧ+ЛЄ 5+3 0+1 - 28 2
2010-gen. 2011 A 5 1 КІ 0 0 ЛЄ 3 0 8 1
Усього за «Ювентус» 114 8 16 0 23 2 1 0 154 10
2010-11   «Мілан» A 1 0 КІ 0 0 ЛЧ 0 0 1 0
2011-12   «Катанія» A 31 5 КІ 0 0 31 5
2012-13 A 27 3 КІ 3 0 30 3
2013-14 A 17 0 КІ 1 0 18 0
Усього за «Катанію» 76 8 4 0 80 8
Усього за кар'єру 385+2 27 29 0 25 2 1 0 442 29

Статистика виступів за збірну ред.

 Статистика матчів і голів за збірну —   Італія
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
20/11/2002 Пескара Італія   1 – 1   Туреччина товариський матч -
12/02/2003 Генуя Італія   1 – 0   Португалія товариський матч -
30/04/2003 Женева Швейцарія   1 – 2   Італія товариський матч 1
03/06/2003 Кампобассо Італія   2 – 0   Північна Ірландія товариський матч -
11/06/2003 Гельсінкі Фінляндія   0 – 2   Італія Відбір до ЧЄ 2004 -
20/08/2003 Штутгарт Німеччина   0 – 1   Італія товариський матч -
18/02/2004 Палермо Італія   2 – 2   Чехія товариський матч -
20/08/2008 Ніцца Італія   2 – 2   Австрія товариський матч -
10/09/2008 Удіне Італія   2 – 0   Грузія Відбір до ЧС 2010 -
19/11/2008 Афіни Греція   1 – 1   Італія товариський матч -
10/02/2009 Лондон Бразилія   2 – 0   Італія товариський матч -
06/06/2009 Піза Італія   3 – 0   Північна Ірландія товариський матч -
10/06/2009 Преторія Італія   4 – 3   Нова Зеландія товариський матч -
15/06/2009 Преторія США   1 – 3   Італія Кубок Конфедерацій 2009 - груповий етап -
10/10/2009 Дублін Ірландія   2 – 2   Італія Відбір до ЧС 2010 -
18/11/2009 Чезена Італія   1 – 0   Швеція товариський матч -
Усього Матчів 16 Голів 1

Титули і досягнення ред.

«Ювентус»: 2003
«Мілан»: 2010-11

Примітки ред.

  1. Никола Легротталье. Защитник Божьей милостью. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 1 вересня 2015.
  2. In bocca al lupo Nicola (італ.). Sito Ufficiale della Juventus FC. 31.01.2011. Архів оригіналу за 10.03.2012. Процитовано 31 січня 2011.
  3. Legrottaglie al Milan: È ufficiale, c'è la firma (італ.). Corriere dello Sport. 31.01.2011. Архів оригіналу за 10.03.2012. Процитовано 31 січня 2011.
  4. Nicola Legrottaglie al Catania (італ.). Calcio Catania. Архів оригіналу за 10 березня 2012. Процитовано 2011-8-25.
  5. Плей-аут

Посилання ред.