Норберт Вінер

американський математик, основоположник кібернетики

Но́рберт Ві́нер (англ. Norbert Wiener; 26 листопада 1894, Коламбія, Міссурі — 19 березня 1964, Стокгольм) — американський математик-теоретик і прикладний математик.

Норберт Вінер
англ. Norbert Wiener
Народився 26 листопада 1894(1894-11-26)[1][2][…]
Коламбія, Міссурі, США[4]
Помер 18 березня 1964(1964-03-18)[1][2][…] (69 років)
Стокгольм, Швеція
Поховання Vittum Hill Cemeteryd[5][6]
Країна США США
Національність ашкеназі[7]
Діяльність математик, автобіограф, викладач університету, психолог, інформатик, засновник
Alma mater Коледж Тафтс BA 1909
Гарвардський університет PhD 1912
Галузь Математика, кібернетика, штучний інтелект
Заклад Массачусетський технологічний інститут
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор філософії
Науковий керівник Карл Шмідт
Джозіа Ройс
Відомі учні Амар Боуз
Шикао Ікехара
Норман Левінсон
Аспіранти, докторанти Amar Bosed[8]
Bernard Friedmand[8]
Brockway McMilland[8]
Lee Yuk-Wingd[8]
Donald Winston Tuftsd[8]
Abe Gelbartd[8]
Sebastian Barkann Littauerd[8]
James Graham Estesd[8]
Henry Malind[8]
Donald George Brennand[8]
Gleason Willis Kenrickd[8]
Carl Frederick Muckenhouptd[8]
Colin Cherryd[8]
Shikao Ikeharad[8]
Norman Levinsond[8]
Dorothy Walcott Weeksd[8]
George Zamesd[8]
Членство Американська академія мистецтв і наук[9]
Національна академія наук США
Відомий завдяки: створенням основ кібернетики
Батько Leo Wienerd
Брати, сестри Constance Wienerd
Bertha Wienerd
У шлюбі з Margaret Engemannd
Родичі Leon Lichtensteind[10] і Philip Franklind[2]
Нагороди
Автограф

Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Норберт Вінер у Вікісховищі

Творець основ кібернетики, пов'язаних із теорією інформації та теорією керування («батько кібернетики»). Праці з теорії імовірностей та ін.

Життєпис

ред.

Норберт Вінер народився в єврейській сім'ї. Батьки матері, Берти Кан, були вихідцями з Німеччини. Батько науковця, Лео Вінер (1862—1939), вивчав медицину у Варшаві і інженерну справу в Берліні, а після переїзду в США став у результаті професором на кафедрі слов'янських мов і літератури в гарвардському університеті.

В 4 роки Вінер вже був допущений до батьківської бібліотеки, а в 7 років написав свій перший науковий трактат по дарвінізму. Норберт здобув домашню освіту й не навчався в загальній середній школі. Проте в 11 років від народження він вступив до престижного Тафт-коледжу, який закінчив з відзнакою вже через три роки здобувши ступінь бакалавра мистецтв.

У 18 років Норберта Вінера зараховано доктором наук за фахом «математична логіка» в Корнелльському і Гарвардському університетах. У дев'ятнадцятирічному віці доктор Вінер був запрошений на кафедру математики Массачусетського технологічного інституту.

В 1913 році молодий Вінер починає свою подорож Європою, слухає лекції Б. Рассела і Г. Харді в Кембриджі і Д. Гільберта в Геттінгені. Після початку війни він повертається до Америки. Під час навчання в Європі майбутньому «батьку кібернетики» довелося спробувати свої сили в ролі журналіста біля університетської газети, випробувати себе на педагогічному терені, прослужити пару місяців інженером на заводі.

В 1915 році він намагався потрапити на фронт, але не пройшов медкомісію через поганий зір.

З 1919 року Вінер стає викладачем кафедри математики Массачусетського технологічного інституту.

У 20-30 роках він знов відвідує Європу. В теорії радіаційної рівноваги зірок з'являється рівняння Вінера-Хопфа. Він читає курс лекцій в пекінському університеті Цинхуа. Серед його знайомих — Н. Бор, М. Борн, Ж. Адамар та інші відомі науковці.

В 1926 році одружився з Маргарет Енгерман.

Перед другою світовою війною Вінер став професором Гарвардського, Корнелльського, Колумбійського, Браунівського, Геттінгенського університетів, отримав у власне неподільне володіння кафедру в Массачусетському інституті, написав сотні статей з теорії ймовірностей і статистики, про ряди і інтеграли Фур'є, з теорії потенціалу і теорії чисел, з узагальненого гармонічного аналізу.

Під час Другої світової війни він працює над математичним апаратом для систем наведення зенітного вогню (детерміновані та стохастичні моделі організації та управління американськими силами протиповітряної оборони). Він розробив нову дієву ймовірнісну модель управління силами ППО.

«Кібернетика» Вінера побачила світ в 1948 році. Повна назва головної книги Вінера — «Кібернетика, або управління і зв'язок у тварині та машині».

За декілька місяців до смерті Норберт Вінер був вшанованим Національною науковою медаллю, вищою науковою нагородою в Америці. На урочистих зборах, присвячених цій події, президент Джонсон промовив: «ваш внесок в науку на подив універсальний, ваш погляд завжди був абсолютно оригінальним, ви — приголомшливе втілення симбіозу чистого математика і прикладного науковця». При цих словах Вінер зворушливо втерся носовою хустинкою.

Норберт Вінер помер 18 березня 1964 року в Стокгольмі.

Нагороди

ред.

Отримав п'ять наукових нагород (у тому числі й Національну премію у сфері науки, вручену йому президентом США) і три почесні докторські ступені.

Публікації

ред.

Наукові

ред.
  • Я — математик

Художні

ред.

Написав дві книги про своє життя: «Колишній вундеркінд» (англ. Ex-Prodigy: My Childhood and Youth. MIT Press,1953.) і «Я — математик» (англ. I am a Mathematician. MIT Press, 1956.), які містять цікаві відомості про становлення Вінера як ученого.

  • Голова (англ. The Brain. Tech Engineering News, 1952), фантастичне оповідання, видане під псевдонімом В. Норберт.
  • Спокусник (англ. The Tempter. Random House, 1959), роман.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б в Архів історії математики Мактьютор — 1994.
  3. а б SNAC — 2010.
  4. https://archive.org/details/darkheroofinform0000conw
  5. Find a Grave — 1996.
  6. https://bathtubbulletin.com/biography-norbert-wiener/
  7. Вікіпедія івритом — 2003.
  8. а б в г д е ж и к л м н п р с т у Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  9. https://www.amacad.org/multimedia/pdfs/publications/bookofmembers/ChapterW.pdf
  10. https://www.mathematik.uni-leipzig.de/preprints/p1502.0020.pdf — С. 7.

Джерела

ред.

Посилання

ред.