Нора Юга (рум. Nora Iuga; нар. 4 січня 1931, Бухарест) — румунська поетеса, прозаїк, перекладач, член Спілки письменників Румунії та ПЕН-клубу[3]. Справжнє ім'я письменниці — Елеонора Алмосніно[4]. Вона дружина поета Джорджа Алмосніно і мати балерина Тіберіу Алмосніно.

Нора Юга
Nora Iuga
Народилася4 січня 1931(1931-01-04) (93 роки)
Бухарест
ГромадянствоРумунія Румунія
Місце проживанняБухарест
Діяльністьперекладачка, журналістка, письменниця, поетеса
ГалузьРумунська література[1] і Romanian poetryd[1]
Alma materБухарестський університет
Знання моврумунська[2], німецька[1] і шведська[1]
У шлюбі зGeorge Almosninod
Нагороди

Життєпис

ред.

Письменниця походить із родини художників. Вона виросла в Німеччині, Бельгії та Нідерландах, куди її батьки поїхали на дворічну екскурсію, а також у Сібіу у Трансільванії. Про перші написані вірші Нора Юга говорить:[5]

Я пам'ятаю, що одного разу я готувала домашні завдання на убогій кухні моїх батьків. На столі, де я працювала, був підручник історії і блокнот, а мій батько співав на скрипці. Тоді я написала перший вірш. Це зізнання я зробила і з інших нагод, але це так сталося. І так народилася й жінка, і письменниця, і допитливий характер, який до цього віку посилився. Цей мій допитливий характер спричиняє мене розшифровувати дива природи, астральні елементи. Я намагаюся пояснити всі речі і ситуації, з якими я стикаюся у житті. Часто мені здається, що я знаходжуся ніби на початках філософії, тому що задаю собі одні й ті ж питання, які ставилися тоді. Тому що мені подобається читати пояснення інших  про те як бачать вони світ.


У 1953 р. закінчила філологічний факультет германістичної спеціалізації Бухарестського університету. Викладачами були Тудор Віану та Джордж Калінеску. Згодом викладала німецьку мову з 1954 по 1955 рр. Вона працювала бібліографом у Центральній державній бібліотеці в 1955—1969 роках. Також Нора Юга була журналістом німецькомовних газет «Новий шлях» та «Люди та культура»(1977—1986), помічником з іноземних мов та редактором видавництва «Енциклопедія».

Творчість

ред.

Нора Юга дебютувала в 1968 році з збірником поезій «Vina nu ea mia» (Вина не моя)[6]. Серед найбільш відомих томів віршів письменника: «Полон неба»(1970), «Серце, як кулак боксера» (1982), «Ринок неба»(1986 р.), «Нічна друкарка» (1996), «Лікарня манекенів» (1998), « Дівчина з тисячею зморшок» (2005), «Мокрий собака — це верба» (2013), «Слухай як плачуть дужки» (2016) . Крім віршів, Нора писала і прозу. Перший роман «Мило Леопольда Блума» був опублікований у 1993 р.

З 1971 року вона член Спілки письменників Румунії та PEN-клубу. З 2000 року обіймає керівні посади в Спілці письменників: секретар Секції поезії (ініціатор спілки письменників «Gellu Naum») з 1999 по 2002 рік, член Ради керуючих Спілками письменників 2002 року, член Управління Асоціації письменників Бухаресту у 2002 році. Нора Юга — одна з найважливіших і оригінальніших поетів Румунії. Її другу книгу «Полон неба» (1970) комуністичні цензори звинуватили в поширенні «хворобливої еротики», і в результаті Югу заборонили публікувати. У період з 1971 по 1978 роки її книги були вилучені з публічних бібліотек та книгарень Румунії.

З 1980-х років Юга також перекладала з німецької мови, особливо сучасних авторів, таких як Єлінек, Бернхард, Пастіор, та Герта Мюллер. Вона перекладала на румунську казки Вільгельма Гауфа та оповідання Е. Т. Гофмана, Гюнтера Грасса, Ніцше і Гершома Шолема .

В 2017 р. письменниця і перекладачка Нора Юга отримала Національний орден «За заслуги», «За відданість і талант» виявлені у просуванні іміджу Румунії. Це перша її нагорода такого роду. У 2015 році письменниця була удостоєна Орденом Почесного Хреста Федеративної Республіки Німеччини. У 2007 році письменниця була удостоєна премії «Friedrich-Gundolf», що присуджується Німецькою Академією мови і поезії («Deutsche Akademie fur Sprache und Dichtung») особистостям, які сприяють просуванню німецької культури в світі.[7]

Поезія

ред.
  • «Вина не моя» («Vina nu e a mea») (1968 р.)
  • «Полон неба» («Captivitatea cercului») (1970 р.)
  • «Відправлені листи» («Scrisori neexpediate») (1978 р.)
  • «Відгуки про біль» («Opinii despre durere») (1980 р.)
  • «Серце, як кулак боксера» («Inima ca un pumn de boxeur») (1982, 2000 рр.)
  • «Ринок неба» («Piața Cerului») (1986 р.)
  • «Нічна друкарка» («Dactilografa de noapte») (1996, 2010 рр.)
  • «Лікарня манекенів» («Spitalul manechinelor») (1998, 2010 рр.)
  • «Небезпечні примхи» («Capricii periculoase») (1998,2007 рр.)
  • «Дівчина з тисячею зморшок» («Fetița cu o mie de riduri») (2005 р.),
  • «Мокрий собака — це верба» («Cainele ud e o salcie») (2013 р.)
  • «Слухай як плачуть дужки» («Ascultă cum plâng parantezele») (2016 р.)

Проза

ред.
  • «Мило Леопольда Блума» («Săpunul lui Leopold Bloom») (1993 р.)
  • « Сексагенера та молода людина» («Sexagenara și tânărul») (2000, 2004, 2012 рр.)
  • «Фасаненштрассе 23. Літо в Берліні» («Fasanenstrasse 23. O vară la Berlin») (2001 р.)
  • «Ластівка з дврма входами» («Lebăda cu două intrări») (2003,2016 рр.)
  • «Харальд і зелений місяць» («Harald și luna verde») (2014 р.)
  • «Давайте вкрадемо кавуни» («Hai să furăm pepeni») (2009,2015 рр.)
  • «Мій Берлін — це монолог» («Berlinul meu e un monolog») (2010 р.)

Премії

ред.

Примітки

ред.
  1. а б в г Чеська національна авторитетна база даних
  2. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. NORA IUGA - opera, viata, biografie : comentarii si analize. www.autorii.com. Архів оригіналу за 18 лютого 2020. Процитовано 15 квітня 2020.
  4. Nora Iuga. data.bnf.fr. Архів оригіналу за 28 серпня 2019. Процитовано 15 квітня 2020.
  5. Radio Romania International - Письменниця Нора Юга. Radio Romania International. Процитовано 2 червня 2020.
  6. Nora Iuga. Artline.ro. Архів оригіналу за 30 квітня 2015. Процитовано 15 квітня 2020.
  7. Radio Romania International - Письменниця Нора Юга. Radio Romania International. Процитовано 15 квітня 2020.

Посилання

ред.