Відкрити головне меню

Новосілки Дидинські (пол. Nowosiółki Dydyńskie) — село в Польщі, в гміні Фредрополь Перемишльського повіту Підкарпатського воєводства, у межах етнічної української території Надсяння. Населення — 153 особи (2011[1]).

Село
Новосілки Дидинські
пол. Nowosiółki Dydyńskie


Координати 49°37′ пн. ш. 22°43′ сх. д. / 49.617° пн. ш. 22.717° сх. д. / 49.617; 22.717Координати: 49°37′ пн. ш. 22°43′ сх. д. / 49.617° пн. ш. 22.717° сх. д. / 49.617; 22.717

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Перемишльський повіт
Гміна Фредрополь
Перша згадка 1438
Населення 153 особи (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 16
Поштовий індекс 37-743
Автомобільний код RPR
SIMC 0602526
GeoNames 763570
Новосілки Дидинські. Карта розташування: Польща
Новосілки Дидинські
Новосілки Дидинські
Новосілки Дидинські (Польща)
Новосілки Дидинські. Карта розташування: Підкарпатське воєводство
Новосілки Дидинські
Новосілки Дидинські
Новосілки Дидинські (Підкарпатське воєводство)

РозташуванняРедагувати

Село розташоване за 8 км на південь від Фредрополя і за 18 км на південь від Перемишля. Населення становить 154 особи.

Новосілки Дидинські лежать неподалік від польсько-українського кордону, на правому березі річки Вігор, біля підніжжя гори, на якій розташована Кальварія Пацлавська.

ІсторіяРедагувати

Відоме з 1438 року.

На пагорбі, який піднімається за селом, знайдено руїни середньовічного городища з часів Київської Русі зі збереженими залишками трьох кілець валів. У найвищій частині стоїть дерев'яна кальварійська каплиця Марії Магдалини. У XVII столітті село належало графам Фредрам. У 1686 році Андрій Максиміліян Фредро, засновник Пацлавської Кальварії, подарував село тамтешньому монастиреві. У 1870 році спадкоємці Фредри відібрали село. На початку XIX ст. Новосілки придбала греко-католицька капітула у Перемишлі. В останні роки XIX ст. виникла суперечка з приводу належності ґрунтів, на яких були зведені кальварські каплиці. Процес закінчився лише 1907 року. Вирок не влаштовував монастир. Власністю монастиря залишилися тільки каплиці та територія, яку вони займали.

У селі була церква Покрови Пресвятої Богородиці, збудована 1740 року. У 1795 році тут проживало 95 греко-католиків, 80 римо-католиків та 24 євреї. У 1921 році в селі нараховувалось 61 хата і 320 жителів, серед них 223 римо-католиків, 88 греко-католиків та 9 євреїв. У 1938 році — 91 греко-католик. Після Другої світової війни майже всі українці зі села були насильно виселені.

У 1975-1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

ДемографіяРедагувати

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][2]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 70 16 47 7
Жінки 83 14 47 22
Разом 153 30 94 29

ПриміткиРедагувати

  1. а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018. 
  2. Згідно методології GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018. 

ДжерелаРедагувати

  • «Аксманичі. Село у Клоковицькій парафії Перемишльського повіту».— Львів, 2010; стор. 43