Відкрити головне меню

Новомикола́ївка — село в Україні, у Скадовському районі Херсонської області. Населення становить 3600 осіб.

село Новомиколаївка
Країна Україна Україна
Область Херсонська область
Район/міськрада Скадовський
Рада/громада Новомиколаївська сільська рада
Код КОАТУУ 6524782501
Основні дані
Засноване 1861 р.
Населення 3600
Площа 4,457 км²
Густота населення 807,72 осіб/км²
Поштовий індекс 75712
Телефонний код +380 5537
Географічні дані
Географічні координати 46°13′40″ пн. ш. 32°44′29″ сх. д. / 46.22778° пн. ш. 32.74139° сх. д. / 46.22778; 32.74139Координати: 46°13′40″ пн. ш. 32°44′29″ сх. д. / 46.22778° пн. ш. 32.74139° сх. д. / 46.22778; 32.74139
Середня висота
над рівнем моря
28 м
Місцева влада
Адреса ради 75712, с.Новомиколаївка, пр. Миру, 26, тел. 36-5-66
Карта
Новомиколаївка. Карта розташування: Україна
Новомиколаївка
Новомиколаївка
Новомиколаївка. Карта розташування: Херсонська область
Новомиколаївка
Новомиколаївка

РозташуванняРедагувати

Село знаходиться за 20 км на захід від районного центру Скадовська та 55 км від залізничної станції Брилівка. Через село проходить автошлях Скадовськ — Гола Пристань.

Історичні відомостіРедагувати

Засноване 1861 року як Новоселівка нащадками запорожців, вихідцями з Бессарабії та кріпаками-утікачами. У селі діяла Свято-Миколаївська церква з 1872 року, при ній була відкрита парафіяльна школа. 1883 року було збудоване, за кошти громади, перше в селі приміщення школи з однією класною кімнатою та квартирою вчителя, де навчалося 12 учнів.

З 1923 року Новомиколаївка – центр сільської ради.

Під час Другої світової війни на фронтах воювало 500 новомиколаївців. 200 з них були нагороджені орденами та медалями СРСР. На честь 254 воїнів-односельчан, які положили своє життя, встановлено обеліск. В роки тимчасової окупації села німцями діяло підпільне патріотичне об'єднання, яким керував А. С. Коваленко.


НаселенняРедагувати

У 1870 році до громади були причислені 6 родин греків, а у 1871 році – 8 родин сербів, колишніх австрійсько-підданих. Таким чином, національний склад населення став доволі різноманітним. Станом на 1886 рік в селі, що тоді належало до Красної волості Дніпровського повіту Таврійської губернії, мешкало 866 осіб, налічувалось 157 дворів, існували молитовний будинок та 3 лавки[1]. У 1928 році кількість мешканців складала 1682 чоловіки, дворів — 342.

Об'єкти соціальної сфериРедагувати

В селі діють:

  • Сільський будинок культури;
  • Сільська бібліотека;
  • Загальноосвітня школа;
  • Дитячий садок «Золотий ключик». * Державна дільниця ветеринарної медицини.

Релігійні організаціїРедагувати

ПостатіРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)

ДжерелаРедагувати

  • Історія міст і сіл Української РСР [Текст]: в 26 т. [Т. ?]: Херсонська область / гол. редкол.: П. Т. Тронько; редкол. тома: О. Е. Касьяненко [та ін.]. — К. : Гол. ред. Укр. рад. енцикл. АН УРСР, 1972. — С. 570.
  • Хроніка визволення Херсонщини. 26 жовтня 1943 — 12 квітня 1944 : зб. док. / упоряд.: І. Лопушинська, І. Сінкевич, О. І. Шинкаренко. — Херсон: Айлант, 2015. — С. 106.
  • Село на нашій Україні — неначе писанка село! // Чорноморець. — 1991. — № 106 (13 листоп.). — С. 2-3.

ПосиланняРедагувати