Відкрити головне меню

ІсторіяРедагувати

Ниса одне з найстаріших міст Сілезії. Напевно, вже в Х столітті тут було поселення. За наказом Яна Длугоша, Болеслав Кривовус повинен був збудувати замок. Проте замок не відігравав на той час великої ролі, оскільки прикордонні кастели розташовувалися поблизу Отмухува. Ситуація змінилася, коли князь Болеслав І Високий запропонував своєму синові Ярославу об'єднати кастели із сусідніми землями. На початку XIII ст. було створено єпископське князівство Ніса-Отмухув, яке поступово розширилось, а його столицею стала Ниса. Назва міста вперше згадувалася в 1223 році. У 1308 році Ниса отримала Магдебурзьке право. На початку 14-го століття, згідно з побажаннями Генрика Пробуса, місто стало столицею герцогства Ниса, яке проіснувало до 1810 року. 

З 1741 року до французького вторгнення 1807 року Ниса перебувало під владою Пруссії і стала містом-фортецею, значно розширюються існуючі укріплення на правому березі ріки Ниса-Клодзка. Місто залишалося під французькою окупацією до 1808 року. У 1810 р. Прусська влада здійснила секуляризацію церковного майна. У Нисі влада єпископів Вроцлава припинила своє існування, що тривала безперервно з XIV ст.

Бл. середини XIX ст. інтенсивно почала розвиватися інфраструктура: у 1848 році було прокладене залізничне сполучення, в 1852 році відкрився муніципальний театр, у 1860 році почав працювати гасовий завод та з'явилося вуличне газове освітлення, у 1878 році побудовано перші гідротехнічні споруди, у 1888 прокладено каналізаційну систему, а в 1907 в місті з'явилася електрика. У 1903 році Ніса втратила статус фортеці. На початку XX ст. місто почало розширюватися шляхом будівництва, а в 1910 році до міста приєдналися села: Заводзі, Підзамче, Шредня і Дольна Вісь, а в 1921 р. Горна Вісь.

Останній раз місто було перетворено в фортецю в 1945 році. Перед вступом радянських військ до міста німецький уряд ліквідував в'язницю Національного суду в Нисі. Найгірший погром міста відбувся у березні 1945 року. Ниса була зайнята червоноармійцями майже повністю. П'яні радянські солдати почали палити історичні будівлі та почали полювання на жінок. Вони вбили 27 черниць-ельжбеток, які доглядали за хворими і пораненими в лікарнях Ниси. 150 інших сестер були зґвалтовані та депортовані на роботу в Радянський Союз.  Пожежею було знищено бл. 60% будівель міста. У 1945 році Ниса перейшла до складу Польської держави. 

У першій половині 1950-х років відбулося знесення більшості руїн Старого міста з метою постачання цегли для Варшавської реконструкції. Лише у 1954 році Варшава визначила квоту на 12 мільйонів штук цегли із Ниси. З 1960-х років місто було відновлено і розширено, і в цей час будуються промислові заводи: з виробництво комерційних автомобілів "Zakład Samochodów Dostawczych" (ZSD Nysa), харчової промисловості, металургії. Будуються нові житлові масиви, комунальні будівлі та гребля на Ниса-Клодзка. 

Після адміністративного розподілу в 1950 році Ниса по-сьогодні лишається у складі Опольського воєводства.

ДемографіяРедагувати

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][4]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 21757 3617 15523 2617
Жінки 23924 3422 14297 6205
Разом 45681 7039 29820 8822

ПриміткиРедагувати

  1. а б GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018. 
  2. Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1].
  3. https://batumi.ge/ge/?page=show&sec=5
  4. Згідно методології GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018. 

ДжерелаРедагувати

  • Colmar Grünhagen: Codex Diplomaticus Silesiae T.22 Regesten zur schlesischen Geschichte 1327-1333. Breslau: E. Wohlfarth’s Buchhandlung, 1903. 
  • Colmar Grünhagen: Codex Diplomaticus Silesiae T.9 Urkunden der Stadt Brieg. Breslau: Josef Max & COMP., 1870. 
  • „Nysa-przystanek wędrowca” 2004 J. Daniel, I.Zielonka wyd.Inserat ISBN 83-912169-1-8.
  • „Nysa na dawnej pocztówce” 2003 Z. Zalewski wyd. MS Opole, Urząd Miejski w Nysie ISBN 83-88945-22-X.
  • J. Leszczyński, Zarys dziejów miasta do 1740. w: Miasto Nysa. Szkice monograficzne, Wrocław 1979, s. 39.
  • T. Foltyn: „Zniszczenie zabytkowego śródmieścia Nysy”, Materiały, Śląsk Opolski, 2000 nr 2(39).
  • Skrypt historyczny Stowarzyszenia Historycznego Legionów Polskich i Legii Polsko-Włoskiej w Nysie, Nysa 2010, pod red. Marek Szczerski, kpt. Tomek.
  • Neisse: ein Führer durch die Stadt und ihre Geschichte, Niesse [Nysa] 1922.
  • Bernhard Ruffert, Kurze Chronik von Neisse: mit einem Plane von Neisse aus dem Jahre 1596, Niesse [Nysa] 1910.

ПосиланняРедагувати