Відкрити головне меню

Никонів Наум Архипович

(Перенаправлено з Никонів Наум)

Наум Архипович Никонів (1 грудня 1873, с. Варварівка, Костянтиноградського повіту, Полтавської губернії — † 7 листопада 1925, м. Каліш, Польща) — генерал-хорунжий Армії УНР.

Наум Архипович Никонів
Naum Nykoniv.jpg
Наум Никонів
Народження 1 грудня 1873(1873-12-01)
Російська імперія с. Варварівка Костянтиноградського повіту Полтавської губернії, Російська імперія
Смерть 7 листопада 1925(1925-11-07) (51 рік)
Каліш, Польща Польща
Поховання Великопольське воєводство
Громадянство Flag of the Ukrainian State.svg УНР
Приналежність Coat of Arms of UNR.svg Армія УНР
Звання Imperial Russian Army Col 1917 h.png Полковник (19.7.1919)
12 УНР 30-03-1920 Генерал-хорунжий.svg Генерал-хорунжий
Командування командувач Запасних військ УНР
Війни / битви Перша світова війна
Українсько-радянська війна
Нагороди
Хрест Симона Петлюри
Георгіївська зброя
Орден Святого Володимира 3 ступеня
Орден Святого Володимира 4 ступеня
Орден Святої Анни 3 ступеня
Орден Святого Станіслава 3 ступеня

Військова освіта та служба в російській арміїРедагувати

Походив з селян. Закінчив Полтавську духовну семінарію.

15 серпня 1891 був покликаний на військову службу до 36-го піхотного Орловського полку (Кременчук). 21 липня 1893 р. отримав звання унтер-офіцера. 1 вересня 1893 р. був зарахований на навчання до Чугуївського піхотного юнкерського училища. 4 серпня 1895 р. — закінчив училище за 2-м розрядом, служив підпрапорщиком у 48-му піхотному Одеському полку.

3 вересня 1896 р., отримавши чин підпоручика, перейшов до 33-го піхотного Єлецького полку (Полтава). 30 листопада 190619 жовтня 1907 р. був приділений до штабу Київського військового округу. Згодом повернувся у Єлецький полк.

3 початком Першої світової війни вирушив на фронт командиром батальйону 36-го піхотного Орловського полку. З 19 червня 1914 полковник. З січня 1915 командир Звідного полку 9-ї піхотної дивізії X армійського корпусу. Мав поранення та контузію. З січня 1916 командир 673-го піхотного Прилуцького полку. За Першу світову війну нагороджений всіма орденами до Святого Володимира III ступеня з мечами та биндою та Георгіївською зброєю (20 листопада 1915, за бій 7 жовтня-24 жовтня 1914).

Перші Визвольні ЗмаганняРедагувати

Восени 1917 перевівся до 1-го Українського (34-го армійського) корпусу, очолив 415-й піхотний Бахмутський (3-й Український Козацький) полк 1-ї Української Козацької дивізії військ Центральної Ради. Згодом командир бригади цієї дивізії.

З 6 січня 1918 начальник 1-ї Української дивізії військ Центральної Ради, згодом Армії УНР та Армії Української Держави. З 8 червня 1918 командир бригади та помічник начальника 2-ї пішої дивізії Армії Української Держави (колишньої 1-ї Української 1-го Українського корпусу). З 30 грудня 1918 начальник 1-ї пішої дивізії (згодом 1-ї Волинської) Дієвої армії УНР.

З 20 травня 1919 помічник командувача Волинської групи Дієвої армії УНР. З 2 жовтня 1919 начальник 4-ї Сірожупанної дивізії Дієвої армії УНР. З 31 жовтня 1919 помічник начальника Збірної Волинської дивізії Дієвої армії УНР. Учасник Першого Зимового походу.

У лютому—квітні 1920 р. через хворобу О. Загродського, начальника Збірної Волинської дивізії, виконував його обов'язки.

З 27 вересня 1920 командувач Запасних військ УНР.

5 жовтня 1920 р. отримав ранг генерал-хорунжого.

З 27 листопада 1921 у розпорядженні військового міністра УНР.

Помер у Каліші у станиці вояків-українців, похований на українському військовому цвинтарі у Щипйорно.

ДжерелаРедагувати